када куплю оффверсию - тогда танцев с бубнами не буде. А шо, подивитись дома не мона? Інакше ніяк не покаже
Добавлено (21 Дек 2010, 11:46)
---------------------------------------------
Частина друга: Сивий Свидовець
Власне весь похід ще до походу я вже називав "Свидовецька оранка". Начитавшись страхітть в неті, про виїжджені джипами верхи Свидовця, його буйні залисини куди не кинь оком, чогось бачилось, ніби я буду йти через якусь пустелю. В реальності пустеля "имела место быть", та якось красот та свіжого пронизливого вітру та й інших пригод було більше
І ось я один у підніжжя масиву на окраїні Усть-Чорної.Один? Я один? Хто це сказав ? Вони просто не бачать! Вони просто рахують тіла, фізичні одиниці, тобто.Я ж то пішов не тілом, воно тіко переносить такі складові мене: Я(справжній, внутрішній...я його й сам добре ще не знаю ), мій друг Хвотік, Стара моя болячка шо вже оскоминою на спині - тов.Рюкзак. Тобто нас було аж троє Нє-нє..у мене не разтроєніє..відійдіть, товарісчі в піжамах!
Оце сиджу, значть,на досках лісозаготовельної станції в Усть-Чорній, дудлю "пєнний хмільний напій" з картою ( та шо мапа) вприкуску. Тут вдруг дєвочки-туристки, дві одиниці. Вчепились, мовляв не зустріли з ким домовлялись десь там в похід по Свидовцю, мовляв проведіть нас."Дєлу время, а потєхє час" ..кх... тут я їх і відшив "Сам нічо не знаю". Да, звиняйте, но взяти на себе відповідальність, тягар, обузу вести чужих ще й там де сам не був я не зміг ! Позаду маячила група, думаю вони повернули до них.
Вихід на хребет дуууже довгий.Крутий траверс залісненим хребтом, але як винагорода, загадки природи, заставляють думати "чому, чи за що, природа отак "Мёбіусом" скрутила то, шо має зростати вверх -до сонця???" Ідеальна спіраль Мёбіуса в природі
Ось і другий подарунок природи, вихід на хребет де всі учасники тягнуться вверх -вони виструнчені в ряд, і навіть перспективне спотворення хмарок над ними витягується в ту ж лінію. Ніколи подібного не бачив Тут ще віршик як підтвердження естетично-поетичних устремлінь та бажань того...на диску буде.
Весь траверс до лисого перешийка я спостерігав західні масиви Закарпаття...аж ось вийшов до локальної г.Стоги, і подряпався туди, хоч стежка йшла низом. Ось вона -легендарна, історична, загадкова Брустурецька долина. Кілька слів з історії села та елементів долини Закрыть спойлер'; } else { this.parentNode.parentNode.getElementsByTagName('div')[1].getElementsByTagName('div')[0].style.display = 'none'; this.innerHTML = ' Открыть спойлер'; }" /> Открыть спойлер
ВЗЯТО З САЙТУ
http://karpatu-otdux.at.ua/
Сьогоднішня область в околиці Усть-Чорної була заселена в XVIII. столітті за часів Марії-Терезії (у 1714 р.), австрійськими колоністами із міста Ішлу Засноване селище лісорубів називалося Königsfeld (пізніше Усть-Чорна). Друга хвиля німецьких поселенців прийшла у 1832 ро ці із угорського Спиша (сьогодні територія Словаччини). До сіл, у яких розмовлялося німецькою мовою, належала також Німецька Мокра (після Другої світової війни названа Комсомольськ). Жителі, які говорили німецькою мовою, складали перед Другою світовою війною поселенців, але після війни були майже всі виселені, останні сім\'ї скористалися у 90-х роках минулого століття можливістю переселення в Австрію до своїх земляків. У міжвоєнний період був над селом у напрямку до Брустур створений курорт із соляно-йодно-залізистим джерелом 8 Курорт був знищений на початку 90-х років (кругоподібна будівля із 70-х років зараз проходить реконструкцією). Римсько-католицький костьол у готичному стилі був побудований вкінці XVIII. століття (у 90-х роках тут служив пряшівський священик та місіонер Петер Креніцький) будівництво греко-католицької церкви почалося у 90-х роках ХХ століття.
Село та його околиця постраждали протягом останнього десятиліття від двох руйнівних повіней – восени 1998 року та весною 2000 року причиною яких була головним чином необачна та нестримна лісорозробка. При повінях у 1998 році (великі дощі із 4. на 15.11. було у Руській та Німецькій Мокрій знищено 16 хат, одну повністю завалив зсув грунту і з чотиричленною сім \' єю. У Лопухові, у селищі Яблониця вода повністю знищила 26 хат, внаслідок чого це селище цілком зникло. Прибійна хвиля із значною кількістю деревини залила Усть-Чорну, знищила приблизно 250 метрів дороги та затопила десятки хат. Руйнівна стихія стала фатальною також для лісової залізниці, яка після того повністю зникла.
Назви навколишніх селищ як Турбат, Турбатсіл і т.п. пригадують ще давнішу історію – коли місцеву долину окупували татари Турбат означає військовий табір, Турбатсіл – військовий караул. Навколишніми долинами марширували також інші війська – під час Першої світової війни над селом Німецька Мокра перемогла у 1916 році російська армія, представлена полками Брусілова, (сідловина називається Руський путь, раніше Німецька Поляна) австрійську оборону. Долиною Брустуранки та Плайської просувалися восени 1914 року через перевал Легіонерів (називається також перевал Рогоза) польські легіонери (друга бригада польських легіонерів) на допомогу австрійській армії у село Рафайлова, яке тепер називається Бистриця. На узбіччях місцевих опустілих гір знайдете багато траншей та військових шляхів не тільки з часів Першої світової війни.
Під час Другої світової війни тут угорці будували лінію "Арпад", декілька метрів за скульптурою лісоруба 1 знаходиться перший із черги бетонних дотів лінії "Арпад", будованих у 1941 та 1942 рр. угорцями (крім іншого, на вершині Діл прямо над цим бункером планували угорці побудувати військовий аеропорт). Інший бетонний торс бункера знаходиться біля ущелини Гук 11 де річка продирається крізь скельний масив та створює на камінних порогах дикі перекати. Бетонних дотів дуже простої конструкції, або точніше бетонних пристановищ знаходиться перед селом Лопухів по обох берегах річки Брустуранки п ятнадцять. Натрапите на них також у долині річки Мокранки.
Декілька сот метрів вище над ущелиною Гук 11 знаходяться залишки після загати та дериваційного каналу "Усть-Чорнянської гідроелектростанції" 12 побудованої у 1961-1964 рр. Хоча ця мала електростанція забезпечувала енергію для Лопухова, Усть-Чорної, а також Руської Мокрої, не була після повіней та пошкодження греблі відновлена – тоді її повністю замінила Вільшанська гідроелектростанція на річці Тереблі. Сьогодні її коротку історію пригадують небезпечні руїни греблі із хрестом та початок дериваційного каналу. Станційний вузол розташований приблизно кілометр нижче, сьогодні у колишніх будівлях електростанції знаходиться лісопильня.
У місцях, де знаходилося депо та вокзал лісової залізниці, зараз знаходиться приватна лісопильня, власник якої принаймні ремонтує оригінальний історичний станційний будинок, який врятував перед неминучим зруйнуванням. До лісопильні та на колишній вокзал можливо дійти через шосейний та залізнодорожній міст від скульптури лісоруба над злиттям річок Мокранки та Брустуранки у напрямку до Лопухова. Після повіней повністю зникли вокзали у долині Брустуранки - зокрема важлива станція Усть-Турбат (у 1918-1938 рр. називалася Масарикова долина) була повінню у 1998 році повністю зруйнована. Із транспортних засобів лісової залізниці, нажаль, збереглися лише два криті вагони, котрі стоять у приміщеннях лісопильні, та торси пасажирських вагонів. Відновлення лісової залізниці неможливе передусім з причин великих зсувів у місцях, де раніше вела лінія.
Між іншим, згадане зруйноване поселення Яблониця там відніється як відновлюване, в самому серці зелених грядочок-горбочків, на панорамі то погано видно, але телевік+3Хтелеконвертер дали можливість розгледіти навіть красіву дерев`яну церквушку, тільки-но зрублену
Окиньте оком оці грядочки, отам би поблукать))
День добігає до кінця, я спішу під г.Темпа, але зійти вже не встигну..та й небезпечно це з поліетиленкою ночувати на цих вітряних залисинах. Водночас дві дєвочки, що перед цим пройшли повз мене, поки я фоткав як вечоріє та закручує фронт на горизонті , нехтують всіма правилами безпеки! Ви гляньте - "притягнув" їх з вершинки Вони забівачились по-перше прям на стежці, по-друге прям на гребені лисого хребта !!! До зони лісу лиш сто метрів, ще й галявинка на схилах.Самодурство!Сподіваюсь тіко,шо їх не здуло -як мене цієї клубистої ночі...
Я ж виходячи з неслабого й так вітру та чорних важких клубків фронту на весь горизонт, бівачусь на плечі на схилі з іншого боку хребта.Тут трохи спокійніше...Поки не прийшов Він ,Карпатський вітрюган
Події шо розгорталися народжують віршик, опісля. Кожний рядок цього вечора-ночі-ранку відповідає наступній фотці в ряду.Отак воно було
Свидовецька сивина
Сьогодні я побачив, як помирає день
Спалив останні промені і вмер!
Нічого не залишив цій пустелі
І навіть не прогрів байдужі скелі
А потім я підгледів,як розмовляють хмари
Чи то були вірші-чи піднебесні чвари
Недовго ж ті стихії боронились
Вповзала ніч-і зорями встелилась
Під зорями й заснув,і снилося мені
Як колисають гори уві сні
Вночі вони отак розколисали
Ще вчора був намет-тепер його не стало!
А вранці сивина ці схили спелена
В ній космос, нескінченність,хоча й проста імла
Там спав,і мріяв я, і сам собі блукав....
Надвечір вже сивіший був,ніж вчора засинав...
Ніч...ранок...знову,знову сивий день,
Залиже Свидовецькі лисини,лишень
Чи залікує моє серце-ото не знаю...
Я знов і знов у ту імлу пірнаю Павло Мокрицький( MOKRIZZONNI)
В 23-30 десь, удари вітру мене розбудили. До намету завтято почав стукати Карпатський вітрюган. Я наче павук -руками відтягував стінки біля себе, ногами -в ногах -інакше вітер грозився ударами пробить стінки намета! Не кажучу, шо при цьому мене гойдало, наче я й не був розтягнутий та привалений в розтяжках намету камінням! Більше все ж хвилювався,шо від розтяжок відірве й покотить зі схилу -плече-полка було невелике та стрімке а парусність намету чимала! Намет клало щодуж. Я ж дивувався, шо поліетилен витримує такі рвучкі сильні удари, від яких мене самого в середині зминало.В затишшях збираю рюкзак, точніш напихаю.Близько години ночі відірвало першу бічну відтяжку, вона стрельнула як струна . відірвавши клапоть стіни..від перекотувань вітром. відриває кутові нижні. точніш матеріал від відтяжек, які залишились в землі...от-от я злечу . Вітер б`є в намет, роздуваючи зсередини як повітряну кульку. 1-18 ночі - вітер ще шаленішає і починає відривати вже з іншого боку. Мабуть вітер якось змінився за вечір, чи шо. Відірвало другу відтяжку -намет кладе тепер як тряпку.
Починаю евакуацію. Хвотка 3 в серії хвоток до вірша. Заліз поруч в якусь кам`яну яму. Вмостився як змія. Повернув вцілілий бік з розтяжками до вітру(там тож троха тріпало) і чекав кінця ночі.Просто вже чекав.В таких умовах "комфорту" заснути аж ніяк.
Недоспана ніч, думки про те, яка ж безсила людина перед нестримною Природою,яка саме в горах й зустрічається. Кожного хто отам внизу про себе забагато дума -тра всунуть в цей вітровий тунель, в цей мішок, дати чуть жару і залишити на роздуми на ніч..однесенького.Лікує, справляє, виправляє місце та призначення людини природнім шляхом.
======================
"Ніч-ранок-знову, знову сивий день.."
Вранці гор я більше не побачив.Оце дуже незвичайне явище...всім обов`язково тра проникнутись .Коли ти йдеш і знаєш шо навруги бескінечність, стрімкі схили, безкраї краєвиди, а бачиш от-от, тільки шось під своїм любопитним носиком це так мучить і навіть троха лякає -нє, не тех.моментами шо кудись звалишся, а ніби як космонавт в космосі, який бачить під ногами Землю,а навколо відчуває вічну нескінченність Космосу.Відчуття мурашки ...отаке воно.
Вершину г.Темпа я набрів випадково))). Ага, вийшов на вершину, зробив коло туди, туди, чуть не почав вже спуск в с.Красна(тобто майже назад, до Усть-Чорної) ...ще трохи покружляв і на цьому величезному блюдці Темпа вибрів на знак вершини. Фото з вершини -Кругова панорама... має філософській зміст певний такий її вигляд( №4 в серії для вірша зверху)
====================
Не побачив я ні Брустурецької долини нічого далі ще аж годину. Так звана вранішня "возгонка" почала розриватись небом та сонечком набагато пізніше...
Але щоб побачити перлини Гор, не треба далеко дивитись -варто глянути собі під ноги, іноді...
І не так швидко бігти... до того ж.Перли, смисли, глибина -вона ж в тебе під ногами, товарісч!
Ось маленький метелик лізе вверх, гори..Що він надумав? Для чого сюди прилетів? Я вбачаю в тому нерозривні законтурені(кх) зв`язки всього живого в природі.Ось, вгледіться, вчитайтеся
Свидовецький Ікар
Він не досяг мети
Не залетів на крилах
Не спалахнули зорі
В його прозорих жилах
А спалахнуло Сонце
Обпечений - він вперто
Завершував свій шлях
Вітаючись зі смертю
Стеблина-це життя,
Метелик-це людина,
Вершина-небуття,
Природа-ти єдина! Павло Мокрицький( MOKRIZZONNI)
Отак і ми ліземо вверх, і у кожного своя вершина та ціль на ній.
Коли ж гори почали просипатись( от ледачі))) враз по -раз нехоча стягуючи покривало з туману із своїх красот, я врешті побачив Свидовецьких зміїв.А також, куди я вже зблукав
.Прада я пойняв це не одразу. З північного боку хребта зеленіють островки та льодовикові карові озерця, з південного -численні полонинки та стежки до лісозаготівель.Разючі контрасти...Відкривались з туману нові характери Свидовецької лисини. Колись же це були такі ж красіві сині куполи. як на початку хребта або ж на сусідніх. МОї грусні роздуми з того у віршику, де кожному рядку - підтвердження образа в фото.....
Карпатські сині куполи-колись як їжачки
Карпатські сині куполи-колись як їжачки
Насурмлені смереками-суворі й неприступні
Чіплялись тільки хмароньки за їхнії гачки
Ловилось зрідка й сонечко в тенета ті підступні
Цей Край-Рай наче Бог віками зберігав
Стихіями не вражені були його вершиння
Як грядочки в небесному садочку доглядав
Й можливо поруч ҐорҐани-відсіяне каміння
В долинах - вічний спокій спав туманом проплива
Струмками небо плавилось - у потічки буркутні
Все воєдино злилося...все в унісон співа...
Й писалися природою симфонії могутні
Недовго диво діялось-чи плакати,чи сміятись
Спочатку верхи висохли,за ними потічки
Біснує вітер згублений-нема за що вчепитись!
Розлізлись гологори зміями-на вічнії віки
Карпатські сині куполи-колись же...їжачки! Павло Мокрицький( MOKRIZZONNI)
Ось такі неймовірні завивини і обрамлення хребта мона зустріти -як на першій фото.І далі за текстом грусного віршика
"Загублений в раю". Назва оскомить, але тут не інакше.
Під час зйомки ХДР з пультом на одній з вершинок, рвучкий вітер й тут отримав свою жертву - я лишився без свого рукоблудного пульта ДУ, який я так любив..бо це ж своє :\'(
В музеї каміння під відкритом небом..е..точніш вітром природа демонструє, з якої "слоёнки" вона спекла цю землю.Отак вирвала кусочок Гори з землі -і нам показує. Пасіб, познаватєльно
Спеціально для Лакмуса, на його запитання. Все ж саме туристичне маркування здійснили в Українських Карпатах чеські добровольці, чи хто вони були. Колєги з турфорума підказують -за сприяння фундвції "Карпатькі стежки".Ось докладу фото перед Догяскою, десь . На табличках видно лінк на
www.karpaty.net - Чеський сайт про Карпатію.Стидаймося.З далекої Чехії в чужій країні в заповідних масивах (!) вони знакували та маркували стежки, і в більшості ж для Українських туристів то буде затребувано
Проходжу нові долини в карах. Цирків тут на кожному кроці. Між кожним рядком вершинок -свій цирк з пересохлим або ще блискаючим озерцем. Але ж тут я викладаю невелику часточку свого походу. Вражень від нього й описів.Роздратовуючи в вас бажання тож здійснити подібне колись та кудись
=======================
Опівдні я заблукав Ну, не так страшно якби десь в буреломах. Ото дуже небезпечно,якшо влізеш і глибше-й глибше. Тутечки просто я як "Ёжик в тумані" з клумачком кудись повільно по тій змії сповзав. Насправді, саме в тумані на Свидовці вам на форумах пообіцяють безсумнівний блуд, особливо, якшо ви тут зовсім вперше . Від основного тулуба Свидовецького змія тотожньо визміюються інші, тулубчики))). Роздоріжжя там немає -оскільки гребінь всюди по можливості виїжджений, а перехрестя дуже нагадують бороновану пашню в нас на полі (фотка оранки перед фоткою з перлинками на землі). На одному з таких полів я й пішов у молочну безвість B). Компас? Для чого? Я ж вільний бродильник! Шоб я по стрілці йшов - та нівжисть!
Мені главне було йти горами -і я йшов.
==========================
І дойшов аж до якоїсь ну явно вже полонини(тобто скинув я добряче висоту) де й почув отії голоси...Голоси трохи сперечались, шо його далі робить.
Підходжу до голосів
, вітаюсь... на слух Один з голосів подає жмак листків, тіпа карта колись була . Вибачте за пинок, але ще один і дуже важливий прояв матрасної безпечності. Ніколи не беріть в дощові Карпати неламіновану мапу! Без карти в горах -нема чого робить, це чрєвато бо броділка може затягнутись на неозначений строк, особливо,якшо турист не знає правил для виходу з блуду та інших методів.Ну,отакий відступ. Я їм достав свою заламіновану в планшеті Тихий балдёж голосів навкруги.Швидко розібрались дяки детальній ізолінійці -у мене на Свидовець була ажж 500-метрівка генштаб . За хв. 40 десь піднявся з голосами на основний хребет. Це кста, не останній раз, коли я в цьому "перлинні" виводив ёжиків -далі будуть ще єжи Але це ще були не всі пригоди в цей багатостраждальний день по Свидовцю Але то далі, а поки я знов проймаюсь своїми мріями -шо втілюються ось на очах.
Виходжу на озеро..ключове. Кілька років я хотів сюди прийти. Озера, вони ж для людини особливе значення мають! Читав отут книжечку..ну да ладно, оффтоп.
Ключове озеро називається -Догяска. З нього красіві краєвиди на всі чотири сторони, правда сторони ті все ж потопають троха в хмарній мряці..але ж це додає сентиментів. Звідти й оформлення сферичної панорами, для якої я навіть меню переробив та стилізував.Сферу зкачуємо в лінку в попередньому пості, а тут я ще просто роблю фотопанораму оз. Догяска
На Догяску тим часом виїжджають місцеві заробітчани і стає грусно, людяно й заголосно Місцеві мешканці викатують на заповідний хребет кожного бажаючого, за 400грн за прогулянку. Ось вже дві тачанки виперлись на нещасний хребет (фото є). Я поспішаю далі -і так вже насидівся тут, вже й замерз троха.
========================
Нові кари-цирки-озера. До кожного підходжу -вони всі такі різні. Ну ось, наприклад, як красіво все обнялось -гори небо та земля
Озеро Ворожеска -одна назва вже заворожує
Прекрасний орієнтир на гору Стіг - вона в підйомниках наче ялинка прикрашена. Біля них ремонт -кажуть в планах на наступний рік підйомники довести ще вище! Вже аж до лавинно-карнізних жандармів Близниць! Оце екстрім буде, взимку! Під Стогом знайомі звуки -сопілка .Сопілкар грає баранам шось місцеве.Я глянув -а сопілка самопал з алюмінієвої трубки. Але ж грає! Каже у баранів коли їм грають краще шубка росте,й молоко краще). Прям як у людей, коли молодій мамі рекомендують слухати класику, спокійну, для плода
=======================
Тим часом "Смєркалось"(с) . Я турбуюсь - намет -одна назва зі шнурками, вкритись правда можна, але ж я тої ночі майже не спав ! Тобто треба в зону ліса. Зі Стога збрів ...думав в зону ліса...вийшло в царство жерепа...Отут ще я мав трохи настраждатись з півтори години( по фоткам).
Панорамка долини з жерепа куди я спустився зі спуску зі Стога
Все б то нічо, але там не було води. Я ж вже без води йшов вже довгенько. І кажись же маючи якийсь досвід боротьби з жерепом в присмерках поліз в отой жереп .Мало того, шо наткнувся на лежник якогось чималого (для мене вони всі великі))) звіра, ще й намууууучився!!!
Кілька разів вертався на стежку, шоб зверху означити куди мені лізти))). Ніби й були прогалини, але коли влазиш в отой лабіринт . Ще темнішає, я сиджу з видом на зорі над Драгобратом без води і прихистку на схилі десь під Стогом.Перехід до сусіднього кару нічо не дав. На карті є потічки -в реальності вони всі висохлі. Поки не ніч -подерся по вузькій стежці на траверс під Стогом і швиденько вийшов під приватні забудови Драгобрата внизу. Збоку потужний потічок! Внизу лісочок! Треба було так страждати і вимотуватись??? Отам і впав.Намет ще нічо -стоїть якось -коли між деревами, але розраховувати на ночівлю в наметі в подальшому не варт!.
Вранці вияснилось, де я став ( мій намет в правому кутку в лісочку). Правда сказочно?
Ну я й спаааав Це ж дві ночі останні або не доспав ще на хр.Красна, або майже не спав останню під Темпою. Розбудили якісь дєвочки(знов дєвочки), шо поруч збирали чорниці й тріскотіли). Я ж лєгкоходний, зібрався швидко -бо все таке просте, або вже з`їжене або багатофункціональне або ж його й нема взагалі .Знов на дорогу близ г.Стіг, через яку на хребет.
Передо мною , ніби маячила моя мрія, поки-шо не здійснена :\'( Про це я вже писав тут,колись.
Отак у когось тут народжувалась нова людина, переростаючи з просто рівнинного бешкетника.
Не дивлячись на вітрюган вони все ж вилізли на жандарми під Близницею. Жандарми Близниці -тож багато чув, тож перлинка Свидовця, повз яку ніхто не проходить. Одна прев`юшка одного з них в карті нитки походу зверху, але мені із всього їх розмаїття якось ця більше подобається!
Але не забуваємо про перли на землі -ось маленьке непорозуміння з травою -хоче вибратись, але застряг головою в полоні трави ,і такий на все несхожий -шо одразу кидається в вічі!
На вершину Близниць тим часом явно не варт!
Двохрядна панорамка Цирку під жандармами з видом на "Сердиті Близниці". В цирку й озеро Івор видніється( вдалечині на фото).
Я й не спішу, свідомо йду радіалку по хребтику праворуч( на фото видно). Там чудернацькі виходи , правда з того ракурсу який я отримав на хребті воно невиразно, скушно вигляда
А навпроти якраз виступали такі собі "Кізли". Якби ж хто знав
І ось небо розірвало так само стрімко -як й затягнуло. Спішу впригнути в цю небесну ковдру . Ну а якже ж на найвищій цяточці й без жертв? Поставлений штатив на вершині Близниці ОДНОЗНАЧНО скидає. Якісь розтяжки шукати невчасно, ще й дуже холодно,здається я потрапив у невеличке вікно. ШОсь розгледіти з того вікна не вдається -враження шо висунув голову з вікна потягу шо мчить на всіх парах .Вітер задуває в очі та інші радості -ну канєшно -я ж в хмару вліз! І явно не біленьку а отую,дощовую. Ледве встиг шось зафіксувати з рук і про сферу довелось забути -розрив в 1хв., также швидко й надовго знов залатало :\'(
На сусідній Близниці другій, що лиш на 8 метрів нижче першої погода побалувала мене.Просидів там довгенько -хоч і холодно і вітряно. Зато надивиииився вже Ну і нафоткався. Сферу з цієї Близниці дивіться вище серед лінків на сфери в пості №9
Якісь бідолашні туристи отут ледве зі своїми обов`язковими баулами виповзають захекуючись. Навіть не особо й очима водять з вершини -пара стандартних для них процедур і вони працюють "на Родіну" далі,вниз.
=============================
Ще одна точка відома на Свидовці, де перехоплює і зчавлює шось всередині у тих, хто натикається на цю легендарну могилу загиблим Київським альпіністам далекої холодної зими 90-х
Якісь сили зверху підкріплюють цю трагедію: Тур з каменів протикає небо і головою вони в раю вже десь. В головах їм постелено перину з пухнастої м`якої хмарки. Вічна їм пам`ять.Шось я тут прослезився. і даж счаз, коли пишу оце.
Віршик на табличці на тому турі
Твоя дорога и коротка и жизни длинней она
Но вот не слишком ли высока ошибки любой цена
И ты уже отказаться рад от тяжких своих забот
НО если ты повернёш назад -кто же пойдёт вперёд
І мене тож, "поперло" , цим та іншим
Послання Свидовецьким героям
Ангели чи демони-сонце все розплавить
Небо всіх припрасує вітром
Снігова лавина дорівняє всіх,
І хорошу й злу людину !
Друже мій-смерть тебе не знеславить!
Та тому хто проходить живий:
"Не забудь,не зрадь, не заради утіх чи слави
Обережно зійди в Свидовецькую височину!" (наголос в останньому слові на "и" ) Павло Мокрицький
Нижче казкові види з гребеня на полонини, Шешул, Петрос, Кваси й коней
Тут вже тихо й затишно трошки, звичайно після пірамідальних вершин Близниць! Та на небі підозрілі хвости крутяться - народжується якесь шторменя, мабуть Всі фото на жаль не маю можливості та й сенсу вставляти.
Тому остання крапка цього масиву - резервати Букових пралісів на цьому схилі під Близницями та над Квасами який внесено аж до об`єкту Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО! Хіба букові лісочки бувають скушні? Особливо оці, в горах, майже в вересні коли вони вже починають сипати своїми листочками-віршами
Оце пишу і от сьодні прочитав про пошуки Київського туриста під лавинними Близницями, куди він пішов сам на одинь день Може ще вийде...а то я тож туди оце бреду -якось давить таке.
Частина третя " Чорна Чорногора" (ну а яка ж вона ще може буть:)) невдовзі -на вихідних!!!
8 (097) 231-30-95, 8(063) 818-31-63. Валерий
Але інші варіанти взагалі нереальні до реалізації -внизу маячить група, друга -вони повернули назад, відмовившись від підйому на Петрос. Цих години півтори (!) поки я не скинув кам`янистими крутяками метів 400 та не траверснув таки до стежки з підвітряною сторони -я був зосереджений в кожному рухові як ніколи в поході! Кілька раз не роздумуючи скидував рюкзак, і проходив с "заброскою", ретельно перевіряв постановку ноги, страховку палицями...На стежці нижче вже пішлось спокійніше Внизу під схованкою брил сидять дві групи туристів, одні йшли спортивний похід -і така вершина як Петрос -була їм дуж необхідна для несчасних балів Я їх втіхаря фоткаю...і вже не втіхаря розкладаю фотоприблуди і під прихистком скель зосереджено знімаю багаторядні панорами навколишніх краєвидів ....ось хребтик Кукула яким колись я взимку так чудєсно поблукав наодинці... ось наче в крик зірвались навколишні скелі в дивних формах, нагадують фантистичну голову риби, абощо...ось фронт поступово переміщується від Петроса до Говерли...дуже вдалий момент, ще й враховуючи певну технічну якість. Рекомендую не полінуватися та зкачати " Оглядова панорама Чорногірського хребта на спуску із Петроса" .Полотно фікс-фокальним телевіком 203мм ЕФР, троха стиснуте -210Мп ( МЕГА))) пікселей) з вагою всього лиш 26 Мб. За закачку дяки пану Юрію 
