ВелоЖитомир

форум велосипедистів м.Житомира

  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
#19465
Враховуючи недавні події та від тоді спрощені,виключно ділові відносини з форумом, це значно полегшило задачу по звітуванню про цей похід. А саме -трактат-маніфест "Тіні Забутих Предків в контексті...." від якого все малось і починатись в звіті представляти сенсу немає.Тому трактат хай дописується http://i.piccy.info/i5/30/44/814430/18_ ... _vol18.jpg а я все ж звітую. Потім ще, кількість віршів буде обмежена -на 3 в першій частині "блакитна Красна", далі побачимо- також через їх певну соц.різкість чи з інших причин, кх "соплєй" (с).Те ж і з текстом, де я мав за бажання обґрунтувати філософію походу "ультралайт" , подібне чому я й йшов оце, інші явища та проблеми туризму чи суміжне -тепер значть не буду -і значть все закінчиться нарешті швидко й просто.Те ж і з фотками -ті, де на підставі їх малися розбиратися суспільні чи інші явища -опущені. Аби не звинувачували в "розпусканії соплєй" (С), кста, ці "соплі" називаються "ранній романтизм". Вчора в рамках написання трактату ознайомлювався з цікавою науковою дисертацією "ФОЛЬКЛОР КАК ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ И ДУХОВНО-ФИЛОСОФСКИЙ ФЕНОМЕН ЭСТЕТИЧЕСКИХ ИСКАНИЙ ПОЭТОВ ЭПОХИ РОМАНТИЗМА" де все це глибоко проаналізовано та описано.Соплями страждала і творчість нашої землячки Л.Українки...ось з неї і почнемо!

Частина перша: Блакитна Красна

Мріє,не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів,стільки безсонних ночей
А тепере я в тебе останню надію вложила.
О, не згасни, ти, світло безсонних очей ! Л.Українка. 1905р.

Про цей похід я мріяв останні роки. Щоб один і щоб влітку -взимку ефект проникнення в себе+ інше -не той. Погода-негода та інші чинники шо тиснуть на тіло - заставляють багато думати про буденне та насущні потреби.Присутність же напарників(як правило) тисне ще й на мозг а ще сильніше на чуттєвість світосприйняття походу.
Тому мої очі засвітилися,як у вірші, коли відринувши всіх і все я ступив на цей архіпелаг -Блакитну Карпатію.

Я хочу сам,один!
На тлі нетлінних височин
Одна моя прийдешня тінь...
Я хочу буть на самоті !

Я знову тут,сюди!
Шукаючи невидимі сліди
Плутаю в лісових сплетіннях
Я хочу віднайти сліди своєї тіні!

А з нею вверх,туди !
Замріявшись -зблукати
Під місяцем -сховатись
Під зорями роздмухувати сни !

Я хочу...
Я знову....
Не як всі...
Моє життя-на самоті! Віршик мій. Публікується вперше)). Тут і далі всі права застережено та інше там)

Полонина крокусів,країна крокусів,зачарована Красна -все це хребет полонина Красна, з якого я і починав верхолазну частину. Сюди я приїду взимку. Сам. А поки 24 години добирання - транзитом чекаю в Міжгір`ї до вечора, звідки й почалося проникнення в ці духовні землі -без пафосу-на мосту в мене погубилися в річку гайки від голови для сферичних панорам, і в жодній хаті не відмовили допомогти ! Хоча нужну гайку я віднайшов ажж край села -і хлопець той що допомагав,безо всякої користі -нада буде йому в кінці диск взимку завезти! Сферу я так і не переробив -щоб не спізнитись на маршрутку, залишилась тільки ця кругова двохрядка, де та коли й погубилися деталі голови.


На вокзалі в Міжгір`ї. та й до того у Франику та й інших точках, дбайливе бажання принадити до Карпатії туристів та відпочивающих. Чогось от в Житомирі не осягнули такої високотехнологічної методи як ПРОСТО баннер на вокзалі чи ще де (убога схема на кордоні області не в рахунок), при тому. що в працях по Туристичні сфері Полісся, напр., розглядається як один з найцікавіших та найперспективніших зон для розвитку туризму.Ой, обіцяв же ж не критикувать -в останній раз, значть було)))


Центр Колочави - остання точка, до якої є дорога.Далі пішки по розбито-розмитій частині Колочавської траси.
Відгородженість від цивілізації проявляється й тут - плетені тини, дахи з ґонту -йдеш і милуєшся
І все це на фоні незрушних горбочків. Шикарне поєднання куполу церкви та куполів Стримби:


Піднімаюсь крутосхильною стежкою на хребет Красна вже як сіло сонечко - знов наче вперший раз в горах.Відчуття наче вперше з дівчиною 10 метрів пройшов - і оглядаєшся,шось сумніваєшся, шось вишукуєш,наче нову землю відкриваєш.А серце тремтить, подих перехопило - купа мислей, а ні про шо не думаєш))) Отут як все видно та вітер не зносить хочеться на грудях-схилах цієї дівчини й заснути.


...і я таки заснув але вже на хребті З видом на Колочаву . Вперше в горах, забувши про попередження про ведмідя-шатуна близ РТС станції "Красна" ( а вона в мене за спиною) на форумах та й пізніше від наглядача станції- я вперше заснув не під прихистком дерев-намета...а під небокраєм на висоті 1200м. Було дуже тихо і затишно. Як колись весною 2008 на полонині над Ясинями- такі дні як в небі прожив десь -вони врізаються от мені назавжди :\'( Величезний місяць, найблимаючі зірки, Колочава як центр килимарства наче ще виплітав себе далекими вогниками ,все як на долоні -і при цьому повна тиша


Наступного блакитного ранку я вивчав мікрожителів хребта в їх перлинні до самого пізднього рання ))




І там ше їх багато було
Наповзавшись досхочу бо ніхто ж мене не гнав, я почав підйом далі, на основний гребінь.
Там довго хитромудрствував з багаторядкою телевіком навколишніх горбочків, бо як не крути, у фотопоході завжди є фото ідейні, художні тоісь, кх....; потім ознайомчі-оглядові-документальні, фотофіксація одним словом; та так звана, вибачте-битовуха " я на фоні" " Я їм те-то". Ось однією із моїх задач я бачив окрім естетичних насолод технічно якісно зберегти для роботи, вивчення, блуждання в HiRez такі багаторядні панорами з ключових місць. Сенсу та й можливості представляти ці труди тут нема -вони важать подекуди до 1Га , та відкриваються подекуди тільки в ФШ, навіть XnView не читає або глючить.На хребті приємно спілкуюсь з чехом на ломаном англосуржикє)). Цього року група чехів з однієї організації промаркувала в Карпатах Україні (!) 200 км тур.стежок. Нонсенс !
При виході на хребет всього лиш на 1500м відчуваю як печуть вже почервонілі за кілька годин від сонячної радіації руки ! Щоки тож.Кремів ,зрозуміло немає, зато є пластир :D. Сонце пече неймовірно що вкупі з зхолодним пронизливим вітром додає небувалого там, внизу,контрасту. Весь перехід по хребту -велика вибоїна -що слугує дорогою місцевим "Уралам". Один з фрагментів -додаю. Місцями -суцільний кошмар у вигляді метрових проваль колії та таких же каменюк.


А шо роблять тут Урали? Вони споконвіч вивозять на хребти людей на заробітки -збирання яхонтів та кам`янців, тобто
чорниць та подібного. Збирають не задумуючись про рослину, та й своє завтрашнє, та й про то -шо південний схил, тобто підсонячний, найкрасніший на ягоди -це заповідний масив "Угольсько-широколужанський" -але ж збирають спеціальними гребінками,після яких тільки стовбури великих кущиків і зостаються! Не дарма цей хлопець був проти , поки я вибирав як його лучче та краще його , але мене його ниття не сильно переймало.Оскілько на моє питання, чи знає він, що тут заповідник а значить будь-яка подібна діяльність заборонена, він сказав "У мене тато зверху на машині" . І справді -зверху стояв "Урал" з вагами, корзинами, та готовим до прийому бортом. Ну , тут я сильно не умнічав Не кажіть мені, про неймовірну любов гуцулів до Гор - вони на них живуть повноцінним ісконним життям, шо з того шо заповідник.Їх можна зрозуміти. ДО певної міри,поки не побачиш темного вечора доверху забиту лісовалом вантажівку шо пробирається покинутими вибоїнами кудись вниз ,з заповідного "Угольсько.." масиву в Усть-Чорну. Про шо буде вірш-роздум нижче. А поки цей бешкетник на фоні г.Топас )


На Красній багато незвичних артефактів -поодинокі корчеваті буки (!) на верхах, неймовірні лабіринти висохлого можжевєльника, нагромадження ґорґан посеред трави хребта, то раптом все запливає чорницями, то обривається сланцеватими породами. Дуже контрастно на фоні 20+ км порівняно рівного без скель-каньонів хребта. Також поодинокі калабані -сліди колишніх високогірних озер, або напіввисохлих "висячих боліт". Одна з них -на фоні хребта Менчул. Хоч взагалі калабаня -калюжа на гуцульській говірці.


Посередині хребта наче на троні -вивершується з ґорґанів г.Гропа-при всіх інших трав`янистих верхах на хребті ! Місцеві вівчари й не знали як вона називається -у них вона Шалимбаня .Ніби колись були Шалемби,які туди пішли і їх вбила блискавка,звідки й кам`янисте вивершення верха гори.


За що я люблю ці синьо-зелені хмаринки ?
Під ними стою-шукаю до неба стежинки
Пірнаю в ту гору і чую-неначе я в храмі
На хорах співають смереки як прихожани
По долах чадіють в кадилах молочні долини
За то я й люблю ці синьо-зелені хмарини !

За що я люблю ці синьо-зелені хмаринки ?
Хвилини в раю дарують лише полонинки!
Та з них потопаю очима в смерековім раї
Як вище злітаю то плачу-безкрайнії далі,
Безславне життя,загублена вдача,забуте кохання
За то я й люблю ці синьо-зелені хмарини ! Павло Мокрицький( MOKRIZZONNI)


Повертаючи трошки з Гропи далі по хребту, відкриваються нові поєднання таких знайомих вже два дні верхів
Стримби відкриваються незвично. здається. ніби вони на гойдалці в цій сідловині


Потім незвичайне явище-букова перемичка . Ліс- це наше все! Красіво він обгорнув тут Красну, тільки стаї вівчарів із хаосом дошок та непрохідним багном походу з какашок відривають від созєрцанія(.
Трошки прохолоди в букових кронах знайшли собі ще кілька туристичних груп. Жодного разу не мав за бажання знайомитись з туристами під час походу.Тому шоб не здатись неввічливим швидко подерся далі -саме подерся -крутий 150метрів підйом по оцим камінцям що просковзують під ногами і бачу - зверху на горбочку зачепилось змучене деревце, а за нього з неба -одинока хмаринка. Чудєсно


Які м`які, живі, по-дівчачі граціозні вигини наших горбочків . не злі оскали високого Кавказу чи подібне. Ці горбочки добріші та вразливіші. Їм віриш, вони не образять.Вони завжди вдкриті та доступні.Вони як живі..е..а , шо вже писав, да )))


На кожній вершинці чогось затримуюсь.Ні,форма фізична -хороша,два тижні перед цим готувався до походу, хоч і не зимовий вродь.А от душевно -все бродить та кипить наче піна. Хоч ззовні виглядаю спокійно та розсудливо,голову не втрачаю -але моє друге "Я" яке себе та для себе отут шось шукає, черпає, відкриває, народжує якісь свої мрії -тримає все ж тіло під контролем А якшо ж підійти суворими мірками "ландшафтності" -то хребет Красна доволі монотонний та не принесе шукачу "красівостєй" плодів як в іншим місцях Карпат-на водоспадах,скелях, озерах, полонинах -тут даж полонин вже немає. Одна невеличка причаїлась скраєчку хребта. Всяку ж красівость тут треба роздивитись і для цього твоя середина має бути розпахнута навстіжень і чогось очікувати ..."Мріє, не зрадь..."
З останньої вже вершини на хребті з ряду серйозних ) .гКлимова, тобто, роблю сферичну панораму(замкнута сфера де літаєш всіляко в форматі флеш), розглядаю обриси сіл, які ще вранці були так далеко -Усть-Чорна, Комсомольск,Руська-Мокра...тим часом вечоріє...проїжджає набитий дітлахами та частиною обідраної Красної "Урал" який під своїми колесами безжалісно вириває нових 5 см в глибину в жилах гребеня хребта на його крутяках ревучи чорним димом. як свого часу тут чорні клобуки....я йду ж до кінця хребта..дальнім шляхом...я так вирішив
Ось окраїна полонин Красної надвечірз полониною на окраїні...В бік Свидовецького масива. Видно г.Темпа на Свидовці.


Отака вона, гірська оранка на залисинах Красної в заповідному масиві!
Почав був накрапати віршик, але спинився, далі не пішло -значть так треба
Не біжи по цій оранці,
За крок зупинися !
Не поглиблюй цю борону
До стежки тулися!
Не співай про ці обжинки
Бо обжали Гори !
............


Вже спускалася темрява, а я ще йшов і йшов -бо планував дійти до кінця хребта. Там ніби й ліс, прихисток,вода -чого тут ніде немає. Зато тут ще є озерце невелике перед траверсом до лісу...
Але я поки на верхах -і маю можливість попрощатись з Красною вітаючи цей красний літній вечір


На траверсі мав пригоду -фотографуючи в проблисках місяця чудернацьке дерево -залишив під ним бленду, яку зняв бо заважала спалаху.Пропажу виявив вже на біваку-темної ночі повертався назад. Тому не дуже й виспався, коли ще в 5-тій ранку в темряві розбудило ревіння вантажівки - одиночної (!), яка по силуету крізь ліс (я стояв над дорогою в лісі) колотила комусь капітал в нетрях заповідника.
З 6-тої по 8-му ранку у мене був другий випадок коми,пришестя, називайте як хочте...це коли тихо-тихо народжується на верхах день, і все таке незаймане тіко з`являється з хмар та променів.Випливає "Вкраїна повита" (Н.Матвієнко) з молочних берегів Матері-Землі..як немовля випливає Народжується також бездарне літературне тремтіння

Таке бува лиш наодинці
На безименній полонинці

Спочатку-в присмерку буває
Коли як Сонце зотліває

Потім буває-на світанку
Коли зникають зорі в танку

А ще буває вдень, лишень
Коли ти не проспав той день

А ще - коли змарнуєш ніч,
Тоді й осягнеш всю велич

Тоді й в "прозріння", таке буває
Оте насіння проростає

Як прийметься-хоча б зернина
Нова Людина вже покидає полонину

Стане добріша до всього навкруж
Та до людей зліша чимдуж

Й таке буває...
Павло Мокрицький( MOKRIZZONNI)



Я й справді сидів тут довго-довго, і нікуди не хотів йти. Дяки за поблажливу погоду ,канєшно.Вітер не в рахунок.
Тут я також зробив сферичну ще й ХДР-панораму, на яку опотім не жалько було й кілька днів пропащого комп`ютерного життя стратити Сферу докладу. аби тільки хто дивився, бо якщо так як сферу зі Звягеля, яку тільки аж 3 рази глянули -то й інтересу немає.

Спускаюсь ...все ж...в с.Усть-Чорна, проходжу відірвані від світу верхні садиби -щирі гуцули в шкіряних вишиванках( не знаю,як їх там) і з таким же кептарем дуже привітні та охоче розказують про навколишність. Правда з офіційною топографією не знайомі, але оригінальні горбочки навпроти дуже чудєсно описують на місцевий колорит, ну все з коренями. Кострич-Костриця, канєшно .Все звідти похідне. А от про машини вночі -мовчать. Я то не слідчий, але все ж цікаво -з якого дива. тепере от сумнівів нема-як змовчали, значть.... Настрочилось мені отака загадка

Гаряча прийшла пора
По схилам стікають грошима дерева
Ще з ночі повзуть трактора
Не знаю...так треба ?


Спустився в Усть-Чорну.Мене вітає справжня німецька колонія -не ассимільована даж за Радянської влади та попри репресії місцевих німців після ВВВ ! Німецька кірха, вивіски, вказівники. Не брешу. Правда вже почасти та закинуто...
Незвично все ж ,нам, поліським бродягам


Незвично й мені було -як уві сні спустився знов до людей і тут же був захвачений у вир буденності, починаючи із знайомства з настирними юними туристками :D. Але я був непорушний як г.Гропа Я хотів продовжити цю подорож кудись та в подібне..главне, шоб не переривалось,главне шоб отак, шоб ніщо не відривало від созєрцанія.
Пасібо шо й ви втягнулись в цей малесенький фрагмент блакитної Красної та її дівочих станів
Кінець частини першої

АНОНС)) В частині другій ви побачите Свидовецький масив: загадковий в імлі-то враз відкритий аж край світу, то лячно тихий -то нестримно-штурмовий, то за вказівниками -то блудливий з виходом на "голоси турістів". А з тим ще купу роздумів з побаченого та неочікуваних пригод Частина друга вже не "за Горами" )))

пс: забув ще одне фото- виправив))
#20090
Дивимось об\'ємні (сферичні) панорами гір Климова та Усть-Чорна -- посилання для завантаження наприкінці попереднього повідомлення.

Для перегляду потрібно виставити дату на компі "січень 2010", переміщатися по фото за доп. миші, наближати зображення-колесом.
#20094
Quote (Yuri)200?\'200px\':\'\'+(this.scrollHeight+5)+\'px\');">diesel, це та сама, що вище, чи інша?
це та сама, дуже сподобалось!!!
#20096
Quote (MOKRIZZONNI)200?\'200px\':\'\'+(this.scrollHeight+5)+\'px\');">Цього року група чехів з однієї організації промаркувала в Карпатах Україні (!) 200 км тур.стежок. Нонсенс !

А може це вони там по-новому маркували свій старий польсько-чешський кордон?
#20178
Інтерактивний тур горами:
Трохи сферичних панорам ( це такий мультик, який мона крутить туди сюди, клацать там разне і т.д.)

Для перегляду необхідно змінити системну дату[/b] на "январь 2010"
Не забудьте про звук:) та керування мишкою, включаючи масштабування колесом, кнопку Ctrl+F для повноекранного режиму
частина перша

гора Климова - скачати флешку (~32 Mb)
гора Усть-Чорна "Вкраїна повита" - скачати флешку (~39 Mb)

частина друга
оз.Догяска(Свидовець) http://www.megaupload.com/?d=YSVPBGKR (41 Мб)
г.Близниця -- http://www.megaupload.com/?d=9VD5C1FZ (25 Мб)


За завантаження сфер подякуємо пану Юрію, та бажання до того пана Гудмана
Прохання модераторів видалити всі пости після частини перша,в зв`язку з їх неконструктивністю , тіко пост розлізся ) Цей не чіпать)
#20179
а я не могу дату менять, мну за это уволить могут
сижу думаю чтож вам так понравилось, едрить-колотить.
#20181
Quote (MOKRIZZONNI)200?\'200px\':\'\'+(this.scrollHeight+5)+\'px\');">Канешно воно все бездарне...тра-та-та... А ти вобсче дивився їх?
так в том то и дело что нет!!!
а нельзя так сделать чтобы оно работало а дату не менять?
я загрузил но так как дату сменить у меня нет возможности, то ничего не показывает.
#20182
када куплю оффверсию - тогда танцев с бубнами не буде. А шо, подивитись дома не мона? Інакше ніяк не покаже

Добавлено (21 Дек 2010, 11:46)
---------------------------------------------
Частина друга: Сивий Свидовець

Власне весь похід ще до походу я вже називав "Свидовецька оранка". Начитавшись страхітть в неті, про виїжджені джипами верхи Свидовця, його буйні залисини куди не кинь оком, чогось бачилось, ніби я буду йти через якусь пустелю. В реальності пустеля "имела место быть", та якось красот та свіжого пронизливого вітру та й інших пригод було більше
І ось я один у підніжжя масиву на окраїні Усть-Чорної.Один? Я один? Хто це сказав ? Вони просто не бачать! Вони просто рахують тіла, фізичні одиниці, тобто.Я ж то пішов не тілом, воно тіко переносить такі складові мене: Я(справжній, внутрішній...я його й сам добре ще не знаю ), мій друг Хвотік, Стара моя болячка шо вже оскоминою на спині - тов.Рюкзак. Тобто нас було аж троє Нє-нє..у мене не разтроєніє..відійдіть, товарісчі в піжамах!
Оце сиджу, значть,на досках лісозаготовельної станції в Усть-Чорній, дудлю "пєнний хмільний напій" з картою ( та шо мапа) вприкуску. Тут вдруг дєвочки-туристки, дві одиниці. Вчепились, мовляв не зустріли з ким домовлялись десь там в похід по Свидовцю, мовляв проведіть нас."Дєлу время, а потєхє час" ..кх... тут я їх і відшив "Сам нічо не знаю". Да, звиняйте, но взяти на себе відповідальність, тягар, обузу вести чужих ще й там де сам не був я не зміг ! Позаду маячила група, думаю вони повернули до них.

Вихід на хребет дуууже довгий.Крутий траверс залісненим хребтом, але як винагорода, загадки природи, заставляють думати "чому, чи за що, природа отак "Мёбіусом" скрутила то, шо має зростати вверх -до сонця???" Ідеальна спіраль Мёбіуса в природі


Ось і другий подарунок природи, вихід на хребет де всі учасники тягнуться вверх -вони виструнчені в ряд, і навіть перспективне спотворення хмарок над ними витягується в ту ж лінію. Ніколи подібного не бачив Тут ще віршик як підтвердження естетично-поетичних устремлінь та бажань того...на диску буде.


Весь траверс до лисого перешийка я спостерігав західні масиви Закарпаття...аж ось вийшов до локальної г.Стоги, і подряпався туди, хоч стежка йшла низом. Ось вона -легендарна, історична, загадкова Брустурецька долина. Кілька слів з історії села та елементів долини  Закрыть спойлер'; } else { this.parentNode.parentNode.getElementsByTagName('div')[1].getElementsByTagName('div')[0].style.display = 'none'; this.innerHTML = ' Открыть спойлер'; }" /> Открыть спойлер
ВЗЯТО З САЙТУ http://karpatu-otdux.at.ua/
Сьогоднішня область в околиці Усть-Чорної була заселена в XVIII. столітті за часів Марії-Терезії (у 1714 р.), австрійськими колоністами із міста Ішлу Засноване селище лісорубів називалося Königsfeld (пізніше Усть-Чорна). Друга хвиля німецьких поселенців прийшла у 1832 ро ці із угорського Спиша (сьогодні територія Словаччини). До сіл, у яких розмовлялося німецькою мовою, належала також Німецька Мокра (після Другої світової війни названа Комсомольськ). Жителі, які говорили німецькою мовою, складали перед Другою світовою війною поселенців, але після війни були майже всі виселені, останні сім\'ї скористалися у 90-х роках минулого століття можливістю переселення в Австрію до своїх земляків. У міжвоєнний період був над селом у напрямку до Брустур створений курорт із соляно-йодно-залізистим джерелом 8 Курорт був знищений на початку 90-х років (кругоподібна будівля із 70-х років зараз проходить реконструкцією). Римсько-католицький костьол у готичному стилі був побудований вкінці XVIII. століття (у 90-х роках тут служив пряшівський священик та місіонер Петер Креніцький) будівництво греко-католицької церкви почалося у 90-х роках ХХ століття.

Село та його околиця постраждали протягом останнього десятиліття від двох руйнівних повіней – восени 1998 року та весною 2000 року причиною яких була головним чином необачна та нестримна лісорозробка. При повінях у 1998 році (великі дощі із 4. на 15.11. було у Руській та Німецькій Мокрій знищено 16 хат, одну повністю завалив зсув грунту і з чотиричленною сім \' єю. У Лопухові, у селищі Яблониця вода повністю знищила 26 хат, внаслідок чого це селище цілком зникло. Прибійна хвиля із значною кількістю деревини залила Усть-Чорну, знищила приблизно 250 метрів дороги та затопила десятки хат. Руйнівна стихія стала фатальною також для лісової залізниці, яка після того повністю зникла.

Назви навколишніх селищ як Турбат, Турбатсіл і т.п. пригадують ще давнішу історію – коли місцеву долину окупували татари Турбат означає військовий табір, Турбатсіл – військовий караул. Навколишніми долинами марширували також інші війська – під час Першої світової війни над селом Німецька Мокра перемогла у 1916 році російська армія, представлена полками Брусілова, (сідловина називається Руський путь, раніше Німецька Поляна) австрійську оборону. Долиною Брустуранки та Плайської просувалися восени 1914 року через перевал Легіонерів (називається також перевал Рогоза) польські легіонери (друга бригада польських легіонерів) на допомогу австрійській армії у село Рафайлова, яке тепер називається Бистриця. На узбіччях місцевих опустілих гір знайдете багато траншей та військових шляхів не тільки з часів Першої світової війни.

Під час Другої світової війни тут угорці будували лінію "Арпад", декілька метрів за скульптурою лісоруба 1 знаходиться перший із черги бетонних дотів лінії "Арпад", будованих у 1941 та 1942 рр. угорцями (крім іншого, на вершині Діл прямо над цим бункером планували угорці побудувати військовий аеропорт). Інший бетонний торс бункера знаходиться біля ущелини Гук 11 де річка продирається крізь скельний масив та створює на камінних порогах дикі перекати. Бетонних дотів дуже простої конструкції, або точніше бетонних пристановищ знаходиться перед селом Лопухів по обох берегах річки Брустуранки п ятнадцять. Натрапите на них також у долині річки Мокранки.

Декілька сот метрів вище над ущелиною Гук 11 знаходяться залишки після загати та дериваційного каналу "Усть-Чорнянської гідроелектростанції" 12 побудованої у 1961-1964 рр. Хоча ця мала електростанція забезпечувала енергію для Лопухова, Усть-Чорної, а також Руської Мокрої, не була після повіней та пошкодження греблі відновлена – тоді її повністю замінила Вільшанська гідроелектростанція на річці Тереблі. Сьогодні її коротку історію пригадують небезпечні руїни греблі із хрестом та початок дериваційного каналу. Станційний вузол розташований приблизно кілометр нижче, сьогодні у колишніх будівлях електростанції знаходиться лісопильня.
У місцях, де знаходилося депо та вокзал лісової залізниці, зараз знаходиться приватна лісопильня, власник якої принаймні ремонтує оригінальний історичний станційний будинок, який врятував перед неминучим зруйнуванням. До лісопильні та на колишній вокзал можливо дійти через шосейний та залізнодорожній міст від скульптури лісоруба над злиттям річок Мокранки та Брустуранки у напрямку до Лопухова. Після повіней повністю зникли вокзали у долині Брустуранки - зокрема важлива станція Усть-Турбат (у 1918-1938 рр. називалася Масарикова долина) була повінню у 1998 році повністю зруйнована. Із транспортних засобів лісової залізниці, нажаль, збереглися лише два криті вагони, котрі стоять у приміщеннях лісопильні, та торси пасажирських вагонів. Відновлення лісової залізниці неможливе передусім з причин великих зсувів у місцях, де раніше вела лінія.
Між іншим, згадане зруйноване поселення Яблониця там відніється як відновлюване, в самому серці зелених грядочок-горбочків, на панорамі то погано видно, але телевік+3Хтелеконвертер дали можливість розгледіти навіть красіву дерев`яну церквушку, тільки-но зрублену
Окиньте оком оці грядочки, отам би поблукать))


День добігає до кінця, я спішу під г.Темпа, але зійти вже не встигну..та й небезпечно це з поліетиленкою ночувати на цих вітряних залисинах. Водночас дві дєвочки, що перед цим пройшли повз мене, поки я фоткав як вечоріє та закручує фронт на горизонті , нехтують всіма правилами безпеки! Ви гляньте - "притягнув" їх з вершинки Вони забівачились по-перше прям на стежці, по-друге прям на гребені лисого хребта !!! До зони лісу лиш сто метрів, ще й галявинка на схилах.Самодурство!Сподіваюсь тіко,шо їх не здуло -як мене цієї клубистої ночі...


Я ж виходячи з неслабого й так вітру та чорних важких клубків фронту на весь горизонт, бівачусь на плечі на схилі з іншого боку хребта.Тут трохи спокійніше...Поки не прийшов Він ,Карпатський вітрюган
Події шо розгорталися народжують віршик, опісля. Кожний рядок цього вечора-ночі-ранку відповідає наступній фотці в ряду.Отак воно було

Свидовецька сивина

Сьогодні я побачив, як помирає день
Спалив останні промені і вмер!
Нічого не залишив цій пустелі
І навіть не прогрів байдужі скелі

А потім я підгледів,як розмовляють хмари
Чи то були вірші-чи піднебесні чвари
Недовго ж ті стихії боронились
Вповзала ніч-і зорями встелилась

Під зорями й заснув,і снилося мені
Як колисають гори уві сні
Вночі вони отак розколисали
Ще вчора був намет-тепер його не стало!

А вранці сивина ці схили спелена
В ній космос, нескінченність,хоча й проста імла
Там спав,і мріяв я, і сам собі блукав....
Надвечір вже сивіший був,ніж вчора засинав...

Ніч...ранок...знову,знову сивий день,
Залиже Свидовецькі лисини,лишень
Чи залікує моє серце-ото не знаю...
Я знов і знов у ту імлу пірнаю Павло Мокрицький( MOKRIZZONNI)











В 23-30 десь, удари вітру мене розбудили. До намету завтято почав стукати Карпатський вітрюган. Я наче павук -руками відтягував стінки біля себе, ногами -в ногах -інакше вітер грозився ударами пробить стінки намета! Не кажучу, шо при цьому мене гойдало, наче я й не був розтягнутий та привалений в розтяжках намету камінням! Більше все ж хвилювався,шо від розтяжок відірве й покотить зі схилу -плече-полка було невелике та стрімке а парусність намету чимала! Намет клало щодуж. Я ж дивувався, шо поліетилен витримує такі рвучкі сильні удари, від яких мене самого в середині зминало.В затишшях збираю рюкзак, точніш напихаю.Близько години ночі відірвало першу бічну відтяжку, вона стрельнула як струна . відірвавши клапоть стіни..від перекотувань вітром. відриває кутові нижні. точніш матеріал від відтяжек, які залишились в землі...от-от я злечу . Вітер б`є в намет, роздуваючи зсередини як повітряну кульку. 1-18 ночі - вітер ще шаленішає і починає відривати вже з іншого боку. Мабуть вітер якось змінився за вечір, чи шо. Відірвало другу відтяжку -намет кладе тепер як тряпку.
Починаю евакуацію. Хвотка 3 в серії хвоток до вірша. Заліз поруч в якусь кам`яну яму. Вмостився як змія. Повернув вцілілий бік з розтяжками до вітру(там тож троха тріпало) і чекав кінця ночі.Просто вже чекав.В таких умовах "комфорту" заснути аж ніяк.
Недоспана ніч, думки про те, яка ж безсила людина перед нестримною Природою,яка саме в горах й зустрічається. Кожного хто отам внизу про себе забагато дума -тра всунуть в цей вітровий тунель, в цей мішок, дати чуть жару і залишити на роздуми на ніч..однесенького.Лікує, справляє, виправляє місце та призначення людини природнім шляхом.
======================
"Ніч-ранок-знову, знову сивий день.."
Вранці гор я більше не побачив.Оце дуже незвичайне явище...всім обов`язково тра проникнутись .Коли ти йдеш і знаєш шо навруги бескінечність, стрімкі схили, безкраї краєвиди, а бачиш от-от, тільки шось під своїм любопитним носиком це так мучить і навіть троха лякає -нє, не тех.моментами шо кудись звалишся, а ніби як космонавт в космосі, який бачить під ногами Землю,а навколо відчуває вічну нескінченність Космосу.Відчуття мурашки ...отаке воно.
Вершину г.Темпа я набрів випадково))). Ага, вийшов на вершину, зробив коло туди, туди, чуть не почав вже спуск в с.Красна(тобто майже назад, до Усть-Чорної) ...ще трохи покружляв і на цьому величезному блюдці Темпа вибрів на знак вершини. Фото з вершини -Кругова панорама... має філософській зміст певний такий її вигляд( №4 в серії для вірша зверху)
====================
Не побачив я ні Брустурецької долини нічого далі ще аж годину. Так звана вранішня "возгонка" почала розриватись небом та сонечком набагато пізніше...
Але щоб побачити перлини Гор, не треба далеко дивитись -варто глянути собі під ноги, іноді...


І не так швидко бігти... до того ж.Перли, смисли, глибина -вона ж в тебе під ногами, товарісч!
Ось маленький метелик лізе вверх, гори..Що він надумав? Для чого сюди прилетів? Я вбачаю в тому нерозривні законтурені(кх) зв`язки всього живого в природі.Ось, вгледіться, вчитайтеся

Свидовецький Ікар

Він не досяг мети
Не залетів на крилах
Не спалахнули зорі
В його прозорих жилах

А спалахнуло Сонце
Обпечений - він вперто
Завершував свій шлях
Вітаючись зі смертю

Стеблина-це життя,
Метелик-це людина,
Вершина-небуття,
Природа-ти єдина! Павло Мокрицький( MOKRIZZONNI)



Отак і ми ліземо вверх, і у кожного своя вершина та ціль на ній.

Коли ж гори почали просипатись( от ледачі))) враз по -раз нехоча стягуючи покривало з туману із своїх красот, я врешті побачив Свидовецьких зміїв.А також, куди я вже зблукав :D.Прада я пойняв це не одразу. З північного боку хребта зеленіють островки та льодовикові карові озерця, з південного -численні полонинки та стежки до лісозаготівель.Разючі контрасти...Відкривались з туману нові характери Свидовецької лисини. Колись же це були такі ж красіві сині куполи. як на початку хребта або ж на сусідніх. МОї грусні роздуми з того у віршику, де кожному рядку - підтвердження образа в фото.....

Карпатські сині куполи-колись як їжачки

Карпатські сині куполи-колись як їжачки
Насурмлені смереками-суворі й неприступні
Чіплялись тільки хмароньки за їхнії гачки
Ловилось зрідка й сонечко в тенета ті підступні

Цей Край-Рай наче Бог віками зберігав
Стихіями не вражені були його вершиння
Як грядочки в небесному садочку доглядав
Й можливо поруч ҐорҐани-відсіяне каміння

В долинах - вічний спокій спав туманом проплива
Струмками небо плавилось - у потічки буркутні
Все воєдино злилося...все в унісон співа...
Й писалися природою симфонії могутні

Недовго диво діялось-чи плакати,чи сміятись
Спочатку верхи висохли,за ними потічки
Біснує вітер згублений-нема за що вчепитись!
Розлізлись гологори зміями-на вічнії віки

Карпатські сині куполи-колись же...їжачки! Павло Мокрицький( MOKRIZZONNI)

Ось такі неймовірні завивини і обрамлення хребта мона зустріти -як на першій фото.І далі за текстом грусного віршика


"Загублений в раю". Назва оскомить, але тут не інакше.








Під час зйомки ХДР з пультом на одній з вершинок, рвучкий вітер й тут отримав свою жертву - я лишився без свого рукоблудного пульта ДУ, який я так любив..бо це ж своє :\'(



В музеї каміння під відкритом небом..е..точніш вітром природа демонструє, з якої "слоёнки" вона спекла цю землю.Отак вирвала кусочок Гори з землі -і нам показує. Пасіб, познаватєльно


Спеціально для Лакмуса, на його запитання. Все ж саме туристичне маркування здійснили в Українських Карпатах чеські добровольці, чи хто вони були. Колєги з турфорума підказують -за сприяння фундвції "Карпатькі стежки".Ось докладу фото перед Догяскою, десь . На табличках видно лінк на www.karpaty.net - Чеський сайт про Карпатію.Стидаймося.З далекої Чехії в чужій країні в заповідних масивах (!) вони знакували та маркували стежки, і в більшості ж для Українських туристів то буде затребувано


Проходжу нові долини в карах. Цирків тут на кожному кроці. Між кожним рядком вершинок -свій цирк з пересохлим або ще блискаючим озерцем. Але ж тут я викладаю невелику часточку свого походу. Вражень від нього й описів.Роздратовуючи в вас бажання тож здійснити подібне колись та кудись
=======================
Опівдні я заблукав Ну, не так страшно якби десь в буреломах. Ото дуже небезпечно,якшо влізеш і глибше-й глибше. Тутечки просто я як "Ёжик в тумані" з клумачком кудись повільно по тій змії сповзав. Насправді, саме в тумані на Свидовці вам на форумах пообіцяють безсумнівний блуд, особливо, якшо ви тут зовсім вперше . Від основного тулуба Свидовецького змія тотожньо визміюються інші, тулубчики))). Роздоріжжя там немає -оскільки гребінь всюди по можливості виїжджений, а перехрестя дуже нагадують бороновану пашню в нас на полі (фотка оранки перед фоткою з перлинками на землі). На одному з таких полів я й пішов у молочну безвість B). Компас? Для чого? Я ж вільний бродильник! Шоб я по стрілці йшов - та нівжисть!
Мені главне було йти горами -і я йшов.
==========================
І дойшов аж до якоїсь ну явно вже полонини(тобто скинув я добряче висоту) де й почув отії голоси...Голоси трохи сперечались, шо його далі робить.
Підходжу до голосів :D, вітаюсь... на слух Один з голосів подає жмак листків, тіпа карта колись була . Вибачте за пинок, але ще один і дуже важливий прояв матрасної безпечності. Ніколи не беріть в дощові Карпати неламіновану мапу! Без карти в горах -нема чого робить, це чрєвато бо броділка може затягнутись на неозначений строк, особливо,якшо турист не знає правил для виходу з блуду та інших методів.Ну,отакий відступ. Я їм достав свою заламіновану в планшеті Тихий балдёж голосів навкруги.Швидко розібрались дяки детальній ізолінійці -у мене на Свидовець була ажж 500-метрівка генштаб . За хв. 40 десь піднявся з голосами на основний хребет. Це кста, не останній раз, коли я в цьому "перлинні" виводив ёжиків -далі будуть ще єжи Але це ще були не всі пригоди в цей багатостраждальний день по Свидовцю Але то далі, а поки я знов проймаюсь своїми мріями -шо втілюються ось на очах.
Виходжу на озеро..ключове. Кілька років я хотів сюди прийти. Озера, вони ж для людини особливе значення мають! Читав отут книжечку..ну да ладно, оффтоп.
Ключове озеро називається -Догяска. З нього красіві краєвиди на всі чотири сторони, правда сторони ті все ж потопають троха в хмарній мряці..але ж це додає сентиментів. Звідти й оформлення сферичної панорами, для якої я навіть меню переробив та стилізував.Сферу зкачуємо в лінку в попередньому пості, а тут я ще просто роблю фотопанораму оз. Догяска



На Догяску тим часом виїжджають місцеві заробітчани і стає грусно, людяно й заголосно Місцеві мешканці викатують на заповідний хребет кожного бажаючого, за 400грн за прогулянку. Ось вже дві тачанки виперлись на нещасний хребет (фото є). Я поспішаю далі -і так вже насидівся тут, вже й замерз троха.
========================
Нові кари-цирки-озера. До кожного підходжу -вони всі такі різні. Ну ось, наприклад, як красіво все обнялось -гори небо та земля Озеро Ворожеска -одна назва вже заворожує


Прекрасний орієнтир на гору Стіг - вона в підйомниках наче ялинка прикрашена. Біля них ремонт -кажуть в планах на наступний рік підйомники довести ще вище! Вже аж до лавинно-карнізних жандармів Близниць! Оце екстрім буде, взимку! Під Стогом знайомі звуки -сопілка .Сопілкар грає баранам шось місцеве.Я глянув -а сопілка самопал з алюмінієвої трубки. Але ж грає! Каже у баранів коли їм грають краще шубка росте,й молоко краще). Прям як у людей, коли молодій мамі рекомендують слухати класику, спокійну, для плода
=======================
Тим часом "Смєркалось"(с) . Я турбуюсь - намет -одна назва зі шнурками, вкритись правда можна, але ж я тої ночі майже не спав ! Тобто треба в зону ліса. Зі Стога збрів ...думав в зону ліса...вийшло в царство жерепа...Отут ще я мав трохи настраждатись з півтори години( по фоткам).
Панорамка долини з жерепа куди я спустився зі спуску зі Стога


Все б то нічо, але там не було води. Я ж вже без води йшов вже довгенько. І кажись же маючи якийсь досвід боротьби з жерепом в присмерках поліз в отой жереп .Мало того, шо наткнувся на лежник якогось чималого (для мене вони всі великі))) звіра, ще й намууууучився!!!
Кілька разів вертався на стежку, шоб зверху означити куди мені лізти))). Ніби й були прогалини, але коли влазиш в отой лабіринт . Ще темнішає, я сиджу з видом на зорі над Драгобратом без води і прихистку на схилі десь під Стогом.Перехід до сусіднього кару нічо не дав. На карті є потічки -в реальності вони всі висохлі. Поки не ніч -подерся по вузькій стежці на траверс під Стогом і швиденько вийшов під приватні забудови Драгобрата внизу. Збоку потужний потічок! Внизу лісочок! Треба було так страждати і вимотуватись??? Отам і впав.Намет ще нічо -стоїть якось -коли між деревами, але розраховувати на ночівлю в наметі в подальшому не варт!.
Вранці вияснилось, де я став ( мій намет в правому кутку в лісочку). Правда сказочно?


Ну я й спаааав Це ж дві ночі останні або не доспав ще на хр.Красна, або майже не спав останню під Темпою. Розбудили якісь дєвочки(знов дєвочки), шо поруч збирали чорниці й тріскотіли). Я ж лєгкоходний, зібрався швидко -бо все таке просте, або вже з`їжене або багатофункціональне або ж його й нема взагалі .Знов на дорогу близ г.Стіг, через яку на хребет.
Передо мною , ніби маячила моя мрія, поки-шо не здійснена :\'( Про це я вже писав тут,колись.
Отак у когось тут народжувалась нова людина, переростаючи з просто рівнинного бешкетника.


Не дивлячись на вітрюган вони все ж вилізли на жандарми під Близницею. Жандарми Близниці -тож багато чув, тож перлинка Свидовця, повз яку ніхто не проходить. Одна прев`юшка одного з них в карті нитки походу зверху, але мені із всього їх розмаїття якось ця більше подобається!


Але не забуваємо про перли на землі -ось маленьке непорозуміння з травою -хоче вибратись, але застряг головою в полоні трави ,і такий на все несхожий -шо одразу кидається в вічі!


На вершину Близниць тим часом явно не варт!
Двохрядна панорамка Цирку під жандармами з видом на "Сердиті Близниці". В цирку й озеро Івор видніється( вдалечині на фото).


Я й не спішу, свідомо йду радіалку по хребтику праворуч( на фото видно). Там чудернацькі виходи , правда з того ракурсу який я отримав на хребті воно невиразно, скушно вигляда
А навпроти якраз виступали такі собі "Кізли". Якби ж хто знав


І ось небо розірвало так само стрімко -як й затягнуло. Спішу впригнути в цю небесну ковдру . Ну а якже ж на найвищій цяточці й без жертв? Поставлений штатив на вершині Близниці ОДНОЗНАЧНО скидає. Якісь розтяжки шукати невчасно, ще й дуже холодно,здається я потрапив у невеличке вікно. ШОсь розгледіти з того вікна не вдається -враження шо висунув голову з вікна потягу шо мчить на всіх парах .Вітер задуває в очі та інші радості -ну канєшно -я ж в хмару вліз! І явно не біленьку а отую,дощовую. Ледве встиг шось зафіксувати з рук і про сферу довелось забути -розрив в 1хв., также швидко й надовго знов залатало :\'(
На сусідній Близниці другій, що лиш на 8 метрів нижче першої погода побалувала мене.Просидів там довгенько -хоч і холодно і вітряно. Зато надивиииився вже Ну і нафоткався. Сферу з цієї Близниці дивіться вище серед лінків на сфери в пості №9
Якісь бідолашні туристи отут ледве зі своїми обов`язковими баулами виповзають захекуючись. Навіть не особо й очима водять з вершини -пара стандартних для них процедур і вони працюють "на Родіну" далі,вниз.
=============================
Ще одна точка відома на Свидовці, де перехоплює і зчавлює шось всередині у тих, хто натикається на цю легендарну могилу загиблим Київським альпіністам далекої холодної зими 90-х
Якісь сили зверху підкріплюють цю трагедію: Тур з каменів протикає небо і головою вони в раю вже десь. В головах їм постелено перину з пухнастої м`якої хмарки. Вічна їм пам`ять.Шось я тут прослезився. і даж счаз, коли пишу оце.
Віршик на табличці на тому турі

Твоя дорога и коротка и жизни длинней она
Но вот не слишком ли высока ошибки любой цена
И ты уже отказаться рад от тяжких своих забот
НО если ты повернёш назад -кто же пойдёт вперёд

І мене тож, "поперло" , цим та іншим

Послання Свидовецьким героям

Ангели чи демони-сонце все розплавить
Небо всіх припрасує вітром
Снігова лавина дорівняє всіх,
І хорошу й злу людину !

Друже мій-смерть тебе не знеславить!
Та тому хто проходить живий:
"Не забудь,не зрадь, не заради утіх чи слави
Обережно зійди в Свидовецькую височину!" (наголос в останньому слові на "и" ) Павло Мокрицький



Нижче казкові види з гребеня на полонини, Шешул, Петрос, Кваси й коней


Тут вже тихо й затишно трошки, звичайно після пірамідальних вершин Близниць! Та на небі підозрілі хвости крутяться - народжується якесь шторменя, мабуть Всі фото на жаль не маю можливості та й сенсу вставляти.
Тому остання крапка цього масиву - резервати Букових пралісів на цьому схилі під Близницями та над Квасами який внесено аж до об`єкту Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО! Хіба букові лісочки бувають скушні? Особливо оці, в горах, майже в вересні коли вони вже починають сипати своїми листочками-віршами



Оце пишу і от сьодні прочитав про пошуки Київського туриста під лавинними Близницями, куди він пішов сам на одинь день Може ще вийде...а то я тож туди оце бреду -якось давить таке.

Частина третя " Чорна Чорногора" (ну а яка ж вона ще може буть:)) невдовзі -на вихідних!!!
#20184
MOKRIZZONNI,
порвал в лохмотья своим отчетом!!!!
Quote (MOKRIZZONNI)200?\'200px\':\'\'+(this.scrollHeight+5)+\'px\');">Вражень від нього й описів.Роздратовуючи в вас бажання тож здійснити подібне колись та кудись
удалось, мерзавцу... как теперь работать?
#20189
А я вже взяв перше місце . Це мій луччий похід, самий-пресамий сказочний, вод.І самий сильний по .е..поствпливові на мене ж.
Дядь Шура, и ви взагалі його читали? судячи з того шо ви один з модерів теми і я просив вище почистити,вродь
Egor_Goodman, ой друже -складно з вами. Боюсь за свій совєт хтось з ваших домашніх розцарапає мну морду літца
#20260
Частина третя: " Чорна Чорногора"

Я пройшов Свидовець,який був основною метою походу, та ще в мене залишалось кілька днів .Водоспади Яремчи чи Чорногора? Але погода була незрозумілою, я ж планував в Яремчі серед всього сфери водопадів та скель Довбуша, і бачив це в союзі з Сонечком, аби потоки гуків водограїли, чи щось...сіру воду нецікаво знімати(
Тому втративши в Квасах троха часу на віддалений магазин вже ввечері почав підйом крутою стежкою до полонини Менчуль на Чорногірському. Свидовець нагадує про свою якусь геомагнітну особливість й тут ! Скільки Близниці маячили перед очима -я їх верхи бачив лиш кілька раз -в основному за них чіплялись всі хмарки-кому не ліньки
І знов захмарені Близниці


Зі спуску з Чорногірського туристи спускають( чи може тікають??) цілими ватагами. З сумом звертаю увагу на группу фототуристів - довжелезно-величезні фотіки звисають та болтаються без всякого захисту на грудях, наче продовження "мужского достоинства" .Правда там і дєвочка була, одна точно.Всі як один -наче на фотовиставці чи на гарячий репортаж наготовані. Я й до цього подібне бачив, але тут ціла група як один -дуже виразно виглядали. Ех,зняти б фотокомікс на них тоді, не додумав
Перед полониною Менчиль край стежки довбанка -там миюсь та стіраюсь. троха, ясно шо обабіч -на траву. На полонині вже в сутінках - хоч колиби живуть активним життям - вівчарі та туристи переплелись в єдиний гамір -але у мене обмаль грошей, бажання до ночі спілкуватись немає -натомість бажання виспатись є - я заліз поруч в усіма покинутий та напівзруйнований будинок біостаціонара ЛНУ.
Фото вранці полонини Менчуль з оцим "притулком"


Зверніть увагу на довжелезні язики хмар! Вкупі з різким поривчастим вітром, я переживав, чи наверху можливо пересуватись взагалі Але все ж вирішив йти не нижнім траверсом до Петроса,а гребенем через вершину г.Шешул.
Справа в тому. що даж на Чорногорі,де я вже троха ходив, все ж залишаються місця де небув або ж колись не зійшов -вони мучать, тягнуть до себе Так і Шешул -вершина унікальна -оскільки глибоко видається з хребта,тому огляд з неї неповторний Правда влітку це нівелюється непрозорою синьою димкою, але ж...
На хребет до Шешула я викручував спочатку блукаючи в жерепі, але хоч стежкою, потім в`язнучи по коліна в поколінних))) заростях чорниць не гірше ніж в поколінних снігах
З хребта відкриваються чудєсні полонинки на півдні ще багаті на колиби та твариння
Вершина Шешула.Дуууже сильний вітер.Як це виглядає з моєї висоти..банально


Але от троха нахилитись...там все інакше Між навіки розлученими Петросом та Говерлою -місток з квітів


А тепер віршик , про мене та Тих
Дивнії юні туристи
Вони бачать квіти там,
Де я бачу пустелю...
В зачахлім намисті Автор Я)

Хоч і вітер, але погода дозволяє дивитись(!) та знімати(!), що я й роблю. Багаторядки Чорногори телевіком,Мармарошів,траверсу до Петроса.
Знов біомагнітні Близниці, бідненьки...скільки вже можна поливати їх пірамідки! (фотка технічний брак-викинуто, але сюда вставлю)


З вершини Шешула все так добре видно ну й я пішов напролом через жереп "Эх раз да ещё раз, много-много раз..." (с) Довгенько я входив в роль Тарзана але шось мені не пішло. Знов до передвершини і падаю вікном на схилі до нижнього траверсу -хоч і довше набагато+спуск -зато справжня дорога! На траверсі буяє життя:слимачки, квіти,потічки, все це не залишається без уваги. Натомість група перед очима (видно ж таки далеченько) пиляє без зупинок "аж гай шумить" ... Невже в них на дорозі нічого немає, ніякого "гаю" ?
Як глянеш упростяж – дорога в намисті.
Ці барви черлені і жовтогарячі,
ці щедрі сади у багряному листі! –
а люди бредуть і бредуть, як незрячі. Ліна Костенко

Кому як, мені природа виграва драматичні симфонії силами жерепу-передвершини Петроса та вітру. Вітер -ніби диригент -розкидає свої вії як палочки в момент такого собі крещендо...


На небі неймовірно злітають вихори диригента-вітра, перед вершиною вітер просто скаженіє. Ніколи я ще не бував в такому вітрі! Ніколи ! Палиці не можна відірвати -їх піднімає оцим шторменям, а мене натомість валить. В затишшях відсапуюсь -знімаю відео на телефон -трохи фото, вдягаюсь -бо ж продуває наскрізь.
Трохи відео в затишшях зкачати тут. Прохання вставити сюди в вікно -хто шарить та є аккаунт -якшо це можливо -воно не конвертовано Відео малесеньке -по 100Кб, всього лиш -якість відповідно до віку телефона)))
http://dump.ru/file/4978926
http://letitbit.net/downloa....gp.html

На вершину вповзаю вчепившись то в останні жерепи, то в каміння. Варто було трохи розлабитись - дуже боляче кинуло на каміння коліном :\'( Кілька фото міцно притиснутим до камінням хвотіком... омріяна сфера на Петросі, з якого найвеличніші види навкруж, знов обірвалась :\'(
Сповзаю до краю Петроса протилежного від потоків вітру. Аж ніяк не тішить перспектива від побаченого -спускатись по схилу, який обтікає навіжений вітер понад сумнозвісним "трупосборником" :o Але інші варіанти взагалі нереальні до реалізації -внизу маячить група, друга -вони повернули назад, відмовившись від підйому на Петрос. Цих години півтори (!) поки я не скинув кам`янистими крутяками метів 400 та не траверснув таки до стежки з підвітряною сторони -я був зосереджений в кожному рухові як ніколи в поході! Кілька раз не роздумуючи скидував рюкзак, і проходив с "заброскою", ретельно перевіряв постановку ноги, страховку палицями...На стежці нижче вже пішлось спокійніше Внизу під схованкою брил сидять дві групи туристів, одні йшли спортивний похід -і така вершина як Петрос -була їм дуж необхідна для несчасних балів Я їх втіхаря фоткаю...і вже не втіхаря розкладаю фотоприблуди і під прихистком скель зосереджено знімаю багаторядні панорами навколишніх краєвидів ....ось хребтик Кукула яким колись я взимку так чудєсно поблукав наодинці... ось наче в крик зірвались навколишні скелі в дивних формах, нагадують фантистичну голову риби, абощо...ось фронт поступово переміщується від Петроса до Говерли...дуже вдалий момент, ще й враховуючи певну технічну якість. Рекомендую не полінуватися та зкачати " Оглядова панорама Чорногірського хребта на спуску із Петроса" .Полотно фікс-фокальним телевіком 203мм ЕФР, троха стиснуте -210Мп ( МЕГА))) пікселей) з вагою всього лиш 26 Мб. За закачку дяки пану Юрію
http://www.megaupload.com/?d=20IMX93D

Знімаюсь йти далі -водночас зверху спускають два відчайдухи -які не побоялись в таку негоду піднятись на Петрос по "трупосборнику" !!! Це романтична парочка зі Львова, для яких , здається, немає ніяких перешкод Дуже показово для тих оффів, хто запакований та й повернув назад...хоч то й абсолютно обґрунтовано
На перемичці між Петросом та Говерлою значно спокійніше - фронт вже штурмує Чорногору. Милуюсь та фіксую нові блакиті -он тогорічні (для мене) Мармароши -гори Піп-Іван та перед ними Петрос Мармароський та г.Берлебашка( "відтята голова" -тур.)

============================
Зовсім не ліричний відступ
Найбільший негатив за весь похід, тай зараз вони як живі в тих матюках встають перед очима
На перемичці одна зі спорт.туристичних груп тим часом стає на бівак. Кілька хвилин - кілька слів з ними про "Петрос" ..хвилини які назавжди врізаються в пам`ять! Хвилини, як прозріння, як ніби хтось образив шось мені близьке - люди...люди-роботи, якої слави вони тут шукають? Невже та "трійка" є важливішим за два тижня казкового походного життя, яке вони обміняли у мене на очах на безперервну сварку матюками, кудой і чого і як їм завтра НЕОБХІДНО йти, аби набрати втрачені бали за складність...за кілька хвилин я зненавидів цих навіжених спортивних туристів, вони канєшно не всі отакі, але я чуйствітєльна рослинка -і з ними мені явно не повезло! Состряпався дууже жорсткий віршик , я ж наведу тут лише уривок, ніби заклик до тих, хто в`яже своє людське "я" в групові спортивні цілі:

А місяць потому
Суворий диявол
Чиновницьким віялом
Поставить вам нужний знак !
Розкує кайдани потрібним словом

Товариш-вітаю!
Похід-спортивний!
І тільки тепер він "умовно-вільний"...
Та й то-до наступних звитяг ! Автор Я )

Далі ___________

На перемичці я вийшов до екопункту...але..забудьте це слово :\'( тепер це ціла туристична база! Зі слів власника: "Ми взяли в аренду землю тут з правом будуватися.." Як? Де таке мона? Землю в аренду в Національному заповіднику з правом розбудови???? Шо, таке вже мона тож??? Він гордо показує рукой -отам поставимо вітряк,отам новий притулок (дві нові чималі будівлі вже височать) ...ще щось там....стає так грусно - невже дикі Карпати перетворяться на розважальний парк, як от Альпи,напр ??? :\'( Орендар не забуває зідрати з мене гроші за перебування в парку, і водночас за ночівлю в його будиночку. Без намету у мена немає інших варіантів. А ще позатої зими цей романтично-захований будиночок гостинно приймав замерзлих туристів безо всякої сторожи на вході http://io.ua/7955007p ...забудьте...тепер і тут бізнес,пиво за 10грн за пляшку, машина за 140грн за в`їзд -хоч НІХТО не вправі давати дозвіл на проїзд будь-яких автівок в заповідному масиві !!! Це по закону! Щонайменше на верха,чи як.А у орендаря даж роздруківка офіційна на руках на всі ці послуги.
===============
З перемички відкриваються штормові симфонії над Чорногорою. Дзвінок пану Юрію на ВелоЖЖ . Трохи потішив -"Нє, в прогнозі штормового тут немає, вітер 17м/сек в Ясінях..а шо це багато? "
На перемичку приїжджають рятувальники та лісники, тим часом. Попереджують про небезпеку "високо в горах".
Я тим часом фотографую шторм над Говерлою( перше фото) та в районі Туркула (друге фото) Жахайтесь




На сайті метеопрог знаходжу опис цього виду ненастя - доволі рідкісні Lenticularis. Уривок звідти:
Облака-торпеды - предвестники адвекций, сопровождающихся часто ураганными ветрами, дождями, снегопадами, метелями. Жители гор и арктических районов прекрасно знакомы с этими "предсказателями погоды".
Мабуть мені пощастило що я зліз звідти, оскільки з моєю поліетиленовою торбинкою залишитись в такоооому

В той же час над Петрос ніби вже обстріл небесними торпедами)) закінчився Відтягуюсь в двохрядній ХДРі Петрос та Петросул із перемички


Ніч була дуже неспокійною, навіть в будинку верхи тріщали.Дерева грохотіли всю ніч. Посеред ночі постукали матраси-буржуї, які на кількох джипах приїхали ввечері та стали в наметах на галявині -вони хотіли спускатись, але сторож їх відмовив, мовляв дороги вже все одно завалено деревами! Вранці суцільне молоко та вітер. Я чекаю до аж до 11-тої, не маючи бажання знов пірнати в тую стихію -хоч і вітер вже не такий як вчора.
===========
В 11-тій я все ж лізу на Чорногору...на матінку Говерлу... по дорозі вниз сходять перелякані вчорашні буржуї...вони не дойшли, лише до плеча, звідки мовляв дуууже дме... Вище зони лісу я вдягаюсь - січе град з рвучким вітром, до того ж нічогісінько не видно...благо за мінімумом одягу я все ж взяв шкіряні рукавички! На гребені важко встояти -не набагато легше від вчорашнього Петроса...а ще ж вгору 500 метрів
Намагаюсь йти в розломі центрального гребеня, ховаючись за каміням...коли сильно рве - перечікую пригнувшись до землі.


На кількадесят метрів до вершини, її схили ще живуть всякою вкусняшкою Я терпляче борюсь за нерозмазаний кадр


12-37 -зачотно-залікова фото на вершині Говерли. Штатив поставив на паук -є такий спосіб. Фото не додаю сюди -на диску будуть всі -така банальщина...шкода трафіку
Спускаю далі по Чорногорі...випливають в боротьбі із градом та вітром із молока знайомі вершинки...Данціж, Брескуль,Пожижевська. На одній з них я зійшов трохи в сторону...блуднув...але через півгодинки вийшов таки назад. У мене карти на Чорногору не було, крім Петроса -оскільки в планах Чорногори й не було))).Град січе шо аж боляче Десь в блуді в жерепі з бічної поясної відірвало оту флягу, шо я отримав за супермарафон "Лімар", в БЦ, колись. Жалко таких подарунків(((
З туману випливають вчорашні романтики шо по трупозборнику ганяли на Петрос-разом йдемо далі...я виводжу їх по якійсь інтуіції крізь жереп та молоко до озера Несамовитого, яке ми побачили, коли трохи вже не впали в нього


На ножах Несамовитого випливають ще одні єжи, трохи злякані, бо вітер та негода, навкруги нікого і кажись вони блукають. Я в роздумах - чи спускати їх та з ними з хребта, чи ризикнути і спробувати дойти хребет за один день! Не ризикнув, до того ж оці замерзлі єжата :\'( А я сволоч шота зараз дивлюсь на фото як ми спускали з озера, і думаю шож я не віддав свої рукавички дєвочкє Алінє? Вони всі виглядали як на прогулянку вийшли. в лісочок Дуже необачно ! Фото змерзлих Франківських єжей на болотах під хребтом, на спуску до Заросляка


Спуском нарешті я знов фототурист -тобто не просто насолодитись, а видряпати навсєгда в форматі фотографії оту ідею, мисль, настрій, пам`ять врешті-решт. Шикарні грибочки, дерева, поєднання туману з далями... Аж ось така ностальгія схопила! Неймовірно. Стільки років пройшло! А ця композиція "Кабан в обнімку.." ще стоїть!!! :\'(

Вона ж 5 років тому http://io.ua/5242992

Близ лавинної метеостанції "Пожижевська" наглядно видно, що фронт прийшов з Закарпаття, й зачепившись наче за природню перешкоду "Чорногору" в більшості своїй лютує там..а на Франківщині в далечині навіть сонечко прогляда, а ближні краєвиди -лише хмарки в височині. Дуже наглядно, як хребет зупиняє фронт


Цивілізація! Спустились! Гаряча кава, поснідали взаємно обміняними продуктами)). Притулились на ночівлю в одному з кіосків Всю ніч нещадна злива -не менш. Група туристів помокши з лісу рано вранці також вселяються по сусідству
Кооперуємось та викликаємо бусік на восьмерих з Ворохти, до Ворохти. Тепер коротенько про людську взаємопоміч та взаємовиручку. У моїх напарників з Несамовитого не стало дєнєг,далі їхати...їдемо моїми...В Ворохті півдня просиділи. Благо з неба не ллє. Ми з Сергієм троха побігали навколишніми горбочками Ворохти


Постановче фото ( чессно признаюсь) на тих горбочках..але все по-чессному, я й справді її вишивав в горах,але дуж мало -не було часу, по суті. Водиночку дуже багато турбот на біваку. А ставав я як правило в сутінках, виходив на світанку. Більше я турбував пакет з вишиванкою "Карпатія" вже в дизелях, як туди так і назад Але ця сорочка малась зародитись саме в Карпатії! І це є правда! Тому фото для мене нужне, на згадку. Фото більше для дєвочек, канєшна

Тут ще віршик дууже грусний "Я постарів ще вчора" ...він правда раніш написаний...але він сильно особистий -не вставлю...

В Ворохті як завжди з походу мене проводжають коти...загадкові істоти.Вони ніби й вільні, самі по-собі , але ж вгледіться в фотографію, чи все так райдужно?
"Ув`язнені до грат бруківки"


У Франківську мене затаскують до себе на справжній для голодних туристів бенкет . Небайдужість з мого боку мені віддячується стократ! В годину ночі стоячи з квитком в руках на свій потяг я рапт його не можу знайти..ось тут був..ось вже немає ! Прошусь в потяг -сподіваючись знайди квиток потім...Не пустили.. потяг поїхав :\'( На якійсь інтуїції пройшов бульварами-провулками половини нічного Франківська, до єдиних, хто міг би допомогти Батьки моїх напарничків з Несамовитого ввійшли в ситуацію без вагань. Самі ж між іншим гоночні байдарочники, шось так... Голова сім`ї в неті вишукує варіанти транзиту до Житомира в умовах вересневої навали студентів-школярів . Квитків нема нікуди Моїм чесним блакитним очам видають 200грн і я знов пиляю на вокзал. Там впрошуюсь до Львова в забитий потяг пересидіти в купе провідниці за вартість "купе" 60грн ! В обіймах брудної білизни на клаптику лавочки просидів до ЛЬвова.


Там з різницею 10хв., йшла експериментальна швидкісна електричка Львів-Рівне за 2год !!! І я навіть на неї не спізнився в отому лабіринті переходів! В Рівному маршрутки беруть тільки до Києва..можеш і до Житомира -але плати як до Києва -80грн! Навчальний рік попив з мене соки)). В Житомирі падаю в таксі -і все ж спізнився на роботу на 2год. Цей транзит додому обійшовся мені в 180грн!
За довіру та допомогу хочу подякувати сім`ї Кроткових з Івано-Франківська і тикнути цвєточег дєвочкє Алінє за мужність та терплячість до усіх негараздів природи та приколів рюкзака)) Упс,шось цвєтков не знайшов -тільки ялинки, ну шож....

За мужню роботу в дві зміни, поки я оце тинявся Блакитною Карпатією, хочу подякувати тов.Віталіку з моєї хвабрики !

За аккумулятори пану Юрію з ВелоЖЖ
Отакою пригодою на рівнині закінчився мій гірський похід. Все ж самий красівий для мене серед всіх тинянь Карпатією, і дуже важливий. Сподіваюсь і вам понравилось
ДОДАНО сухий технічний залишок
За 8 ходових днів пройдено 154 км.
Вага рюка на старті -11,2 кг. (без пляшки "хмільного напою" 1л, та пляшки сока 1л на старті та ваги води в бутлі походу (як правило півлітра)
Вага фотоприблуд-6,9 кг (фотосумка з чохлом,хвотік,три об`єктива,телеконвертор, 5 фотофільтрів, дві фотоголови,штатив в кофрі, 5 комплектів аккумів,лензпени-серветки та інше, пульт ДУ,бульбашковий рівень і всяка дрібнота)
Представлено десь четверту частину фото та не всі віршики. Все буде на диску в повнорозмірах з мінім., та непомітною водянкою, подібного тому, що я раніше робив -хто жажде та на мій погляд має до того відношення - можуть натякнути. Великих тиражів не буде -а розповсюджувати моє власне приватне життя я не згоден -жОстко караєцЦя
Happy Blue End

Всі матеріали належать топікстартеру. Передрук заборонено. Всі скромні віршики вперше надруковані отутечки -вважати першоджерелом. Всі права попереджено.
шось я стаю маніакально-підозрілим на старість )))
#20276
шторм канешна круто! надеюсь без фотошопа.
long long title how many chars? lets see 123 ok more? yes 60

We have created lots of YouTube videos just so you can achieve [...]

Another post test yes yes yes or no, maybe ni? :-/

The best flat phpBB theme around. Period. Fine craftmanship and [...]

Do you need a super MOD? Well here it is. chew on this

All you need is right here. Content tag, SEO, listing, Pizza and spaghetti [...]

Lasagna on me this time ok? I got plenty of cash

this should be fantastic. but what about links,images, bbcodes etc etc? [...]

Пропускаєш покатушки та інші велоподії?! - SMS-інформування!