Отожстартуємо До Довбуша, дорога так собі асфальт з ямками, по дорозі Заїжамо До магазину, беремо собі по морозиву, а Дизель Бере собі Солодовий напій,УВАГА, різдвяний Туборг, випиває.. такий собі без пічалі, а я як завжди дивлюся на дно і бачу дату Вжити до 16.04.2015, легкий такий ШОК! типу рік просрочен... підхожу До продавчині я кажу мов так і так ви нам продали просрочений на рік товар, а Вона нам у відповідь- я Там шо дивлюся на ці дати, Хлопці все буде норм, не переживайте!!! я здивований: "як так майже рік просрочено" але не загострюємо уваги то Їдемо далі. по дорозі бачимо Уламки якогось космічно шатлу, мабуть в селі відбувалися якісь наукові ракетні дослідження, ми вже в Довбуші- місто районного значення, колись тут Був Величезний фарфоровий завод. від якого тільки залишилась память та холодні величезні приміщення,
. Виїжджаємо з Романівського району, Заїжаємо в Биківку, звичайне село собі таке, крутимо педалі далі- а ж тут з виїзду з села помічаю яскраву унікальну будівлю, приїжджаємо ближще і бачу гарну хатину оздоблену деревом. візерунками, я гальмую і приймаю рішення розглянути це все ближще... приближаюсь до воріт, чути гуркіт молотка, та гавкіт маленької собачки... бачу як до воріт поспішає господар. Відкриває Хвіртку господар, з вигляду чоловік 65-70 років , в руках тримає олівця та пензля, мабуть шось креслив, у простенькій темній сорочці в клітинку та у спортивних штанях, але з такою сяючою посмішкою , в мене аж серце раділо. в подвір"ї все оздоблено різними унікальними вотворами, все цікаве,
Дядько запрошує до Хатинки і покахує свої вироби: на стіні висять різні дошечки, підставки, ікаонки, статуетки я це все фоткаю і слухаю його розмову. Звати його Борис Дмитренко, працював на заводі, і в колгоспі а в остані 30 років почав майструвати штучки, починав з маленьких дощок для кухні та різних дрібниць, зараз вже трохи набив руку, змайстрував станка собі купив деяких інструментів і вже робить табуретки столи і кроваті, запрошує далі у подвір"я, я бачу Гарного українського Герба. аж стає приємно мені за таких майстрів, проходимо у майстерню. у майстерні на стіні висять від руки олівцем намальовані креслення, відчуваю запах дерев, та лаку. Борис демонструє кровать яку йому замовили поляки: "Ось бачиш це ясен, це я цим точу, все в ручну)"
я Запитую скільки коштує така Краса, він відповідає- 8000 грн, каже що якщо комусь Шось треба від підставки до кроваті зможу зробити, дає мені свій номер: 067 411 07 95, тому якщо комусь щось сподобалось заїжджайте та дивіться... потім просить ще зайти на його Кухню і подивитися ще його роботи. показує на рукомийник, і табуретки, каже це зробив 30 років назад, і майже не змінилисяю а це в мене різні трави на стелі висять. я полюбляю сауну, і тут я теж розумію що багато спільних тем. хочеться ше поспілкуватися але часу мало, але з радістю запрошує до своєї сауни щоб ми попарилися, я думаю що обов2язково заїду до бані До цього доброго душею дядька, прощаємося роблю фото на Згадку.
.
Сідаємо крутимо далі Їдемо в Залужне, перехрестя і прямуємо До червоних Хаток...
Отправлено спустя 12 минут 13 секунд:
набираємо темп 25. їдеться Добре. ковтаю водичку, Дизель попереду, проїжаємо 3 кілометри аж тут голосно ПШШШШ-, ААААЄЄ, в Дизеля порвало покришку, зупиняємося і дивимося шо дірка на міліметрів 5 в покришці, в камері ще більша.
міняємо камеру та клеємо покришку. з зовні- латкою, качаємо не на повну, бо боїмося що друга камера теж Лопне, і вже з меншим темпом Їдемо до Високої печі, темп 18-21 км... мене це трошки дратує. я зупиняюся і Ми з Дизелем робиом Рокіровку з Велами, я сідаю на його вел, а він на мій, покришка сприймає мої 60 з хвостиком кілограм. набираємо темп до 25 км. Їдеться добре , доїжаємо до Високої печі, обід, відпочинок, поївши, вже відчуваємо невелику втому... але розуміємо що вже недалеко. Доїжаємо спокійним темпом до гідропарка, і прощаємося з Іриною і Дизелем, приїхавши до дому приймаю душ і відразу телефоную друзям про сир, Запрошую в гості...
Смакуємо сир- камембер, та сирні кульки з моцарелли в соусі з італійськими приправами, відчуваю всі тонкощі аромату та смаку...
Вихідні вдалися, всім дякую)
Відпочиваєте, та шукайте щось унікальне, це не складно бо воно поруч з нами)))
