- 25 листопада 2010, 12:38
#19463
Оце нада срочно написать, а то сьодні за тим сонечком ви вже й забудете, як його ото було вчора, особливо єслі на лісапєті+ сюди додайте всі інші хвактори, а які - от я і розкажу.Представляю вам гарячий репортаж про свою боротьбу, в якому немає ні каплі естетики-поетики та інших форм вияву високої духовної суті людини,чиста боротьба за виживаніє та "во імя" !
За дрижаками вже в Фастові( починаючи з кінця) прийшов до висновків, шо це друга за всю мою блістатєльну велокар`єру за екстремальністю та жосткістю велопробіжка. Тобто було їздив у всяку погоду, на всякі відстані, з різними іншими проблемами та негативними чинниками -але по сукупності ця була найгострішою та вимагала збирання свієї сили волі та прочая, аби не скиснути та не поплакатись до когось в машину назад. в Житомир.
Тому для мене оця покатушка по ходу та в її результаті отримала високе виховне значення...тьху..шо це я..
А хто винуватий? Книжка про Мєрєсьєва Оце його героїзм з демонстрацією надлюдських людських )) можливостей мене й тримав весь час поки я бився за Київ ! Загалом перед зимовими походами я як і інші практикую перегляд відеохвільмів, книжок про Вєліких Совейских Людей.
Значть, склалась у мене така ситуація, коли для пошиву намету для зимових походів шо вже от-от, нада було купити в Кийові силіконку(тканина), а вони тіко в будень день роблять, і тут, о щастя, нас на роботі погнали по домам на три дні....Вівторок я мучився"їхати-не їхати"..ходив. кружляв...висунув свій любопитний носик на вулицю ..."ААаа-ааа"... і сховався назад...Ввечері наткнувся на книжку. отую. з неї дивився суровий дядько. який ніби питав "А ти можеш?"
Н-нє, ви шо! Я навіть не претендую...навіть не намагаюсь наблизитись до таких величин.Але я вже вирішив, свою, маленьку боротьбу... !
Вночі дух Мєрєсьєва мене розбудив. За вікном штормило, ще й поривами.Дощ налітав суцільною стіною і тут же відступав...і тут же повертався
Я замотався в такий бутерброд:
Нижня часть тєла:
дві пари велолосін(одні-термо)+ штани від дощового костюма. На ногах дві пари шкарпеток(одна -вовна) всунуті в велотухлі, а ті в свою чергу в оті бахіли MOKRIZZONNI x-marathon , шо саме для такого й робились.
Верхня часть тєла:
На руках тінсулейтові( прада вже порвані) рукавички +велоперчатки зверху. обрізні,для захисту.
На моїх костях- два полари+дощовик.
На голові-кептурик А чо, дуже функціональна вєсч! Отут всі гоняться за баффами та прочей лабудой. а от кептурик захища лісапєдіста більше, і від зустрічних фар-сонця ,від пилу-води-комах,від вітру даж!
В тіпа рюк "Житомир" в кульки замотав отаке: ще один полар,ще одні товсті поларові штанці,тонкий велодощовик силіконка, вкладиш для справжніх екстремалів "Ферріно Райдер" ( на випадок непередбачуваних обставин та можливої "холодної" ночівлі ) ,бутерброди,вовняні шкарпетки,е....шо ще...сонячна зарядка для телехвона ну і там дрібниці всякі. Ну і з кофра для штатива. отой шо під кермом возиться. вийняв стєнки та цей вже чохол змотав та тож засунув туди -планувалось рулон силіконки назад везти вже в ньому,під кермом.
Але до силікона тра було ще доїхать!!! Його ще нада було вибороти, заслужити !!!
О шостій ранку, середи, 24-го листопада, під стіною дощу та північно-західними ударами фронту вітра при темпер +6град., я вийшов на отую боротьбу !
В такий дощ Пецль нічо не висвічував-хоч і майже нові батарейки . Отут би й згодились на пару годин до світанку ваші ман`ячні 900 люмен
А коли викрутив на мост -тобто директорія на Київ-поняв, шо сьодні не судилось вобсче їхати з гордо піднятою головою та іскрєннє розплющеними очима
Напрямок вітру забивав дощ в обличчя, налітаючі машини дарували мені круговертні воді процедури...це коли вода стовпом закручена тебе накриває :\'( ..кожен раз при такому нальоті я орав ором та зціпивши зуби тримався крєпчєє...
До того ж полотна не було видно. через дощ та затопленість його мікрорельєфу взагалі. тобто я не бачив ям і їхалось нєрвно. Кста, і машини. судячи зі всього мене не бачили -хоч і світловідбивач ззаду стирчав . Це мабуть через стіну води. крізь яку оті машини їхали, і їм моя цяточка не відблимувала вчасно та достатньо !!! Тут тра помянуть павших тої ночі водіїв та пасажирів тієї череди аварій, які я спостерігав всю дорогу. Штук 5-6 аварій (точніш їх наслідків) за тих 5+ годин шо я їхав !!! Це ужасно!
Вітер тож був мутний якийсь, підозрілий -то в спину ударить, то збоку засадить B). Тобто хитало дай боже - пориви були жосткі. Але це все було звично якось, наслідків своєї "дурі" я ще не відчував -до першої зупинки. щонайменш.
Вигрібаю на Коростишівські горки...10-та..11-та...14-та...15-та...фуух. Коростишів пролітаю вже на світанку..канєшно тра його красіво. сильно проїхати ( ну там дєвочки і прочі....)..ну я й вкрутив чуть (дивимся прикладений трек).
Без зупинки доїхав до олімпійського мєдвєда -тут згідно традиції пообнімались на згадку
Від мєдвєда хвоткаю умови в яких я боровся
Їду дальше - хоч зупинка була короткою але я вже наскрізь мокрий і встиг трохи підморозитись, особливо пальці на ногах та руки. що вже заклякли в кістях...
Зупиняюсь пожувати швидко на зупинці "Осівці-2" за 8км від кордону областей. Замерзлими руками ледве відкрив рюкзак. Пальці мене не слухають. Ледве з`їв два шматки хлібчика-більше не зміг всидіти..тра рухатись!
І вод випливають інші фактори, потроху...5 хвилин залажу в рукавички, їх стягнуло. вони мокрі та перекручені всередині...стопи на ногах відчув, лише коли почав бити копитами по землі. Шота там розтирать було даремно - 5 хвилин на трасі -і вони знову б обмерзли...
Посунув далі..перші 20 десь хвилин я боровся за то. шоб відчувати свої пальці рук та кісті, там же . Розробив,затвердив і тут же впровадив технологію віджимання зубами пальців рукавичок...інакше не получалось... зашпори стріляли при кожному рухові рукою...тут я почав ламатись, обдумував варіанти "підїхав до магазу на трасі-пристібнув вєлік-пірнув всередину-троха вдігрівся-почесав далі" . Але дуже не хотілось витрачати час та й зупинятися загалом. я знав як це розслаблює і ламає психологічно. Тра рухатись вперед.
Я це для чого тут описую оці нюанси ? Шоб повєдати, як покатушка жостка на 50 км може перетворитися в "бой " з самим собою на 100км.Тобто обмерзаніє в таких умовах на пару годин не загрожує -а от далі ,починаєш боротися,викручуватись, фантазувати як можеш.
До кордону областей я ще вкручував, далі відпустив та тримав шось 22-25 км,год.
Дорога (узбіччя) побите,покоцане. тобто хочеться по рівненькому, а машини скидають на потрісканий грубий гравій .
Друга зупинка на зупинці через десь 30-35 км.Не помню шо за село (на трекові видно). На зупинці вїжджаю в озерце скла...саме озерце, бо калюжа +купа скла от і стала озерцем . Подумав, млін. це ж єслі проб`юсь, фізично не здатний обмерзлими руками тримати ключа, не то шоб ним шота ше й робити ! Але мені повезло, окрім однієї зупинки через відкручений щиток нічо не ламалось. хожу ногами які вже не відчуваю..пальці та стопи..але ноги то такоє..перекусивши знов процедурю в мокрі збиті рукавички....пальці натягую окремо. Їхав кста. технікою ребром долоні. Тобто за кермо не тримався(по можливості). а поклав руки на ребро, а пальці рукавичок відтягнув подалі від моїх пальчиків музиканта що всередині, вони мені ще згодяться Тобто коли рукавички не тиснули на пальці, було не так холодно. Ось цяя зупинка
Під Кийовом купа аварій...трохи лячно, шосейний движняк зростає,їду в тумані води, хоч дощ вже й поменше ніж на Житомирщині ! Психологічна ломка закінчилась -на руки я начхав, + навчився інакше їздити, + в 11-тій і далі було вже суттєво тепліше ніж вранці.
Під Київським мєдвєдом тож хвоткаюсь
І себе, тож, ужасно довольного
В Києві вигрібаю горки і умудряюсь пролетіти Шулявку. де нада повернуть, по навігатору повертаю до магазину іншою вулицею. А ось і він "ПанАльп"
Мене зустрічають, ото як на бомжа дивляться -недовірливо. підозріло, зверхньо та з прєзрєнієм
Зі стін также звисока дивляться великоформатні хвотки Великих Гор.
Зтащивши рукавички ужасаюсь своїм рукам, сині, вимочені, шкіра розбухла та розпухла...ще й трясуться як у алкаша
Вибрав тип силіконки + 2 метра тканини "Мad" (ага, скажена ) на рюкзак, перескочив в Ель-капітан по сусідству(турснаряга)затарвився там і почесав. Вроде як все, але ж ще тра й додому добратися...дизелями. ясно. Київ-Фастів, Фастів-Житомир. На центр.вокзал я приїхав за 10 хвилин до відправлення електрички на Фастів !!! А потім жалкував.Я не знав розкладу точно, пам`ятав шо десь о 19-00 з Фастова йде на Житомир...і не ризикнув сидіти в теплому вокзалі в Києві до останньої електрички.
А у Фастові 5 годин просидів на холодному неопалюваному !!! вокзалі, замотавшись у всі свої взяті шмотки + заліз в ферріну, прямо там . в креслі в залі очікування. У людей був шок)))
Продижавши у всьому мокрому потім ще їхав трохи не три години в холодному вагоні :\'(
Вод і все. Думаю коли мені буде важко десь там, в поході, в горах, в завірюху та сильний вітер, обмороженому та виснаженому, я буду згадувать, якими муками я виборов цей силікон та зі злостю і злим видихом щодуж заганятиму снігові пікети на розтяжку намету...не здаючись та не скисаючи.
Трек додається: http://dump.ru/file/4916092
Прохання шарящим мій трек тут накласти на мапку, шоб було красіво та наглядно
АААААА, шо це за істота в моїй аватарці ??? :\'( А ну киш...
За дрижаками вже в Фастові( починаючи з кінця) прийшов до висновків, шо це друга за всю мою блістатєльну велокар`єру за екстремальністю та жосткістю велопробіжка. Тобто було їздив у всяку погоду, на всякі відстані, з різними іншими проблемами та негативними чинниками -але по сукупності ця була найгострішою та вимагала збирання свієї сили волі та прочая, аби не скиснути та не поплакатись до когось в машину назад. в Житомир.
Тому для мене оця покатушка по ходу та в її результаті отримала високе виховне значення...тьху..шо це я..
А хто винуватий? Книжка про Мєрєсьєва Оце його героїзм з демонстрацією надлюдських людських )) можливостей мене й тримав весь час поки я бився за Київ ! Загалом перед зимовими походами я як і інші практикую перегляд відеохвільмів, книжок про Вєліких Совейских Людей.
Значть, склалась у мене така ситуація, коли для пошиву намету для зимових походів шо вже от-от, нада було купити в Кийові силіконку(тканина), а вони тіко в будень день роблять, і тут, о щастя, нас на роботі погнали по домам на три дні....Вівторок я мучився"їхати-не їхати"..ходив. кружляв...висунув свій любопитний носик на вулицю ..."ААаа-ааа"... і сховався назад...Ввечері наткнувся на книжку. отую. з неї дивився суровий дядько. який ніби питав "А ти можеш?"
Н-нє, ви шо! Я навіть не претендую...навіть не намагаюсь наблизитись до таких величин.Але я вже вирішив, свою, маленьку боротьбу... !
Вночі дух Мєрєсьєва мене розбудив. За вікном штормило, ще й поривами.Дощ налітав суцільною стіною і тут же відступав...і тут же повертався
Я замотався в такий бутерброд:
Нижня часть тєла:
дві пари велолосін(одні-термо)+ штани від дощового костюма. На ногах дві пари шкарпеток(одна -вовна) всунуті в велотухлі, а ті в свою чергу в оті бахіли MOKRIZZONNI x-marathon , шо саме для такого й робились.
Верхня часть тєла:
На руках тінсулейтові( прада вже порвані) рукавички +велоперчатки зверху. обрізні,для захисту.
На моїх костях- два полари+дощовик.
На голові-кептурик А чо, дуже функціональна вєсч! Отут всі гоняться за баффами та прочей лабудой. а от кептурик захища лісапєдіста більше, і від зустрічних фар-сонця ,від пилу-води-комах,від вітру даж!
В тіпа рюк "Житомир" в кульки замотав отаке: ще один полар,ще одні товсті поларові штанці,тонкий велодощовик силіконка, вкладиш для справжніх екстремалів "Ферріно Райдер" ( на випадок непередбачуваних обставин та можливої "холодної" ночівлі ) ,бутерброди,вовняні шкарпетки,е....шо ще...сонячна зарядка для телехвона ну і там дрібниці всякі. Ну і з кофра для штатива. отой шо під кермом возиться. вийняв стєнки та цей вже чохол змотав та тож засунув туди -планувалось рулон силіконки назад везти вже в ньому,під кермом.
Але до силікона тра було ще доїхать!!! Його ще нада було вибороти, заслужити !!!
О шостій ранку, середи, 24-го листопада, під стіною дощу та північно-західними ударами фронту вітра при темпер +6град., я вийшов на отую боротьбу !
В такий дощ Пецль нічо не висвічував-хоч і майже нові батарейки . Отут би й згодились на пару годин до світанку ваші ман`ячні 900 люмен
А коли викрутив на мост -тобто директорія на Київ-поняв, шо сьодні не судилось вобсче їхати з гордо піднятою головою та іскрєннє розплющеними очима
Напрямок вітру забивав дощ в обличчя, налітаючі машини дарували мені круговертні воді процедури...це коли вода стовпом закручена тебе накриває :\'( ..кожен раз при такому нальоті я орав ором та зціпивши зуби тримався крєпчєє...
До того ж полотна не було видно. через дощ та затопленість його мікрорельєфу взагалі. тобто я не бачив ям і їхалось нєрвно. Кста, і машини. судячи зі всього мене не бачили -хоч і світловідбивач ззаду стирчав . Це мабуть через стіну води. крізь яку оті машини їхали, і їм моя цяточка не відблимувала вчасно та достатньо !!! Тут тра помянуть павших тої ночі водіїв та пасажирів тієї череди аварій, які я спостерігав всю дорогу. Штук 5-6 аварій (точніш їх наслідків) за тих 5+ годин шо я їхав !!! Це ужасно!
Вітер тож був мутний якийсь, підозрілий -то в спину ударить, то збоку засадить B). Тобто хитало дай боже - пориви були жосткі. Але це все було звично якось, наслідків своєї "дурі" я ще не відчував -до першої зупинки. щонайменш.
Вигрібаю на Коростишівські горки...10-та..11-та...14-та...15-та...фуух. Коростишів пролітаю вже на світанку..канєшно тра його красіво. сильно проїхати ( ну там дєвочки і прочі....)..ну я й вкрутив чуть (дивимся прикладений трек).
Без зупинки доїхав до олімпійського мєдвєда -тут згідно традиції пообнімались на згадку
Від мєдвєда хвоткаю умови в яких я боровся
Їду дальше - хоч зупинка була короткою але я вже наскрізь мокрий і встиг трохи підморозитись, особливо пальці на ногах та руки. що вже заклякли в кістях...
Зупиняюсь пожувати швидко на зупинці "Осівці-2" за 8км від кордону областей. Замерзлими руками ледве відкрив рюкзак. Пальці мене не слухають. Ледве з`їв два шматки хлібчика-більше не зміг всидіти..тра рухатись!
І вод випливають інші фактори, потроху...5 хвилин залажу в рукавички, їх стягнуло. вони мокрі та перекручені всередині...стопи на ногах відчув, лише коли почав бити копитами по землі. Шота там розтирать було даремно - 5 хвилин на трасі -і вони знову б обмерзли...
Посунув далі..перші 20 десь хвилин я боровся за то. шоб відчувати свої пальці рук та кісті, там же . Розробив,затвердив і тут же впровадив технологію віджимання зубами пальців рукавичок...інакше не получалось... зашпори стріляли при кожному рухові рукою...тут я почав ламатись, обдумував варіанти "підїхав до магазу на трасі-пристібнув вєлік-пірнув всередину-троха вдігрівся-почесав далі" . Але дуже не хотілось витрачати час та й зупинятися загалом. я знав як це розслаблює і ламає психологічно. Тра рухатись вперед.
Я це для чого тут описую оці нюанси ? Шоб повєдати, як покатушка жостка на 50 км може перетворитися в "бой " з самим собою на 100км.Тобто обмерзаніє в таких умовах на пару годин не загрожує -а от далі ,починаєш боротися,викручуватись, фантазувати як можеш.
До кордону областей я ще вкручував, далі відпустив та тримав шось 22-25 км,год.
Дорога (узбіччя) побите,покоцане. тобто хочеться по рівненькому, а машини скидають на потрісканий грубий гравій .
Друга зупинка на зупинці через десь 30-35 км.Не помню шо за село (на трекові видно). На зупинці вїжджаю в озерце скла...саме озерце, бо калюжа +купа скла от і стала озерцем . Подумав, млін. це ж єслі проб`юсь, фізично не здатний обмерзлими руками тримати ключа, не то шоб ним шота ше й робити ! Але мені повезло, окрім однієї зупинки через відкручений щиток нічо не ламалось. хожу ногами які вже не відчуваю..пальці та стопи..але ноги то такоє..перекусивши знов процедурю в мокрі збиті рукавички....пальці натягую окремо. Їхав кста. технікою ребром долоні. Тобто за кермо не тримався(по можливості). а поклав руки на ребро, а пальці рукавичок відтягнув подалі від моїх пальчиків музиканта що всередині, вони мені ще згодяться Тобто коли рукавички не тиснули на пальці, було не так холодно. Ось цяя зупинка
Під Кийовом купа аварій...трохи лячно, шосейний движняк зростає,їду в тумані води, хоч дощ вже й поменше ніж на Житомирщині ! Психологічна ломка закінчилась -на руки я начхав, + навчився інакше їздити, + в 11-тій і далі було вже суттєво тепліше ніж вранці.
Під Київським мєдвєдом тож хвоткаюсь
І себе, тож, ужасно довольного
В Києві вигрібаю горки і умудряюсь пролетіти Шулявку. де нада повернуть, по навігатору повертаю до магазину іншою вулицею. А ось і він "ПанАльп"
Мене зустрічають, ото як на бомжа дивляться -недовірливо. підозріло, зверхньо та з прєзрєнієм
Зі стін также звисока дивляться великоформатні хвотки Великих Гор.
Зтащивши рукавички ужасаюсь своїм рукам, сині, вимочені, шкіра розбухла та розпухла...ще й трясуться як у алкаша
Вибрав тип силіконки + 2 метра тканини "Мad" (ага, скажена ) на рюкзак, перескочив в Ель-капітан по сусідству(турснаряга)затарвився там і почесав. Вроде як все, але ж ще тра й додому добратися...дизелями. ясно. Київ-Фастів, Фастів-Житомир. На центр.вокзал я приїхав за 10 хвилин до відправлення електрички на Фастів !!! А потім жалкував.Я не знав розкладу точно, пам`ятав шо десь о 19-00 з Фастова йде на Житомир...і не ризикнув сидіти в теплому вокзалі в Києві до останньої електрички.
А у Фастові 5 годин просидів на холодному неопалюваному !!! вокзалі, замотавшись у всі свої взяті шмотки + заліз в ферріну, прямо там . в креслі в залі очікування. У людей був шок)))
Продижавши у всьому мокрому потім ще їхав трохи не три години в холодному вагоні :\'(
Вод і все. Думаю коли мені буде важко десь там, в поході, в горах, в завірюху та сильний вітер, обмороженому та виснаженому, я буду згадувать, якими муками я виборов цей силікон та зі злостю і злим видихом щодуж заганятиму снігові пікети на розтяжку намету...не здаючись та не скисаючи.
Трек додається: http://dump.ru/file/4916092
Прохання шарящим мій трек тут накласти на мапку, шоб було красіво та наглядно
АААААА, шо це за істота в моїй аватарці ??? :\'( А ну киш...