Не знаєш куди катнути?
Ділимося своїми улюбленими маршрутами для нетривалих покатушок, що підходять під формат вечірніх покатух (20-60км), а також покатушок вихідного дня (до 100км). Детальніше
На ньому вже бачу що хлопці стоять біля Кас і шось вже торгуються.. з каси, купив білет
.забіЖав з Батманом та Віктором в Вагон, переповнений злючими дачниками, але всім їі бажаю гарного дня та здоров"я,
підходить Борт провідник та починає запитувати білет- я показую білет, і БАтмен каже шо все інше у тренера в "Чорній кепці"....
затягнувся діалог з дачниками про Життя та політичні вподобання, зі Слів жіночки в темній джинсовій курточці я розумію що вся економіка країни тримається саме на дачниках, які формують отой економ потенціал, дізнаюся ще дізель це велика торгова площадка-ярмарок, можна тут купити і шкарпетки і смачні солодощі, і навіть чіпси тобі за недорого віддадуть.
та й думаю піду у розвідку, по вагонам, Бац і бачу Пашку,
думаю всьо гаразд, вернувшись на місце, через декілька хвилин бачу провідника- він до мене каже "де ваші білети? ". я не прокинувшись відразу починаю думати, в кого вона запитує, які білети!?? але розумію що ми забули заплатити за багаж- заплативши півціни за Велоконя, вона ше й у всіх перепитала чи заплатили ми за квитки, ось така нам потрапилася Грізна та недовірлива провідниця)...
Вже на вокзалі
і тут почалося, старт, і всі поїхали на зустріч новим пригодам,
проїхавши десь 5 км,ми всі зупиняємося біля якоїсь будівля, біля річки, з виду це капітальне кам"янна будівля дуже масивна, підійшов роздивився і стало зрозуміло шо це млинта не просто млин, а водяний старовинний млин. а тим часом групка підтягнулася, і помічаємо що немає учасника Пашки, всі в паніці - я починаю хвилюватися, відразу телефоную в міліцію, описую всі примети ....
і О всемогутній Боже виявляється він трошки більше крутив педалі...Ах, забув мабуть млин, зарядив враженнями та емоціями- з головного входу деревяні двері були замкнені,
їх використовували на завантаження зерна в жорна, спустився по сходинкам які були праворуч я потрапляю в млин, відчуття переповнюють,
деревянна сіра підлога, вікна замучені залізними дротами, ще видно навіть залишки зерен, спускаюсь нижче, і тут серце млина- могутні бетонні жорна, які мололи борошно, все вогке та тамне. відразу прикидую принцип дії та розумію що їх стояло відразу два, або й три, відразу картинка, роботи...як воно все крутиться та рухається ! піднімаюся на третій поверх- мабуть то комора в якії зберігалося борошно.
в учасників захват та подив- та відразу ідеї як можна було облаштувати все це по сучасному. Млин який робить тобі борошно, і відразу з того борошна тобі роблять млинці ,класно, я відчуваю вже аромат тих паляничок, та млинців!
крутимо педалі далі, покриття змінюється рандомно, то грун, то стара бруківка, то Слизький асфальтик,
по дорозі я встигаю спілкуватися з учасниками, та попутно збираю квіточки ромашки.
