ВелоЖитомир

форум велосипедистів м.Житомира

  • Аватар користувача
#46977
По маршруту першого обласного велотуру.
Як вдалося з’ясувати житомирському спортивному досліднику Олександру Станіславовичу Кухарському, маршрут І обласного велотуру 1938 року пролягав з Житомира на Баранівку, потім на Вол- Волинський і через Лісовщину на Житомир. 1 червня 1938 року на стадіоні ім.. Дзержинського (Центральний стадіон в м. Житомирі) святкувала перемогу команда м. Коростеня в складі Бондарчук і Кошеварова, особисту першість здобув військовослужбовець із Житомира Гараджі, другим фінішував В.Бистров, третім Ю.Міодушевський. Для мене проїзд по цьому маршруту був не тільки вшануванням спортивної звитяги першопрохідців, а й можливістю доторкнутися до вимощеної каменем бруківки, по якій їхали тоді спортсмени.
На жаль, справи і осінні зливи не дозволили мені раніш зробити цей велопробіг. Але зараз , коли проходження його вже позаду , я хочу розповісти про те , що може у наступному році заінтересувати інших. Найбільш доцільним для проходження цього маршруту може стати його оформлення як велопоходу І категорії складності - 260 км. Маршрутну книжку можна оформити у міському турклубі кожної середи о 19 годині. (пров.Мисливський ,7)
Відстань від Житомира до Баранівки 73 км. Особливістю цього відрізку шляху є те, що після Високої Печі довжина підйому дороги сягає 26 км, різниця висот 18 метрів (це розмір шести поверхів). Довжина підйому дорівнює довжині підйому на Ай-Петрі зі сторони Соколівки у Криму. Після с. Залужне підйоми плавно чередуються зі спусками і нарешті перед нами смт. Баранівка. Дорога досить пристойна, асфальт . Після Баранівки треба їхати у новоград- волинському напрямі до села Рогачів, там повернути праворуч на Кам’яний Брід і Довбиш . І вже нас чекає там довоєнна бруківка, майже 20 км. дороги. Шлях проходить через ліс , на узбіччі є добре накатана земляна, рідше- піщана колія. При проїзді зупиніться біля пам’ятної плити з написом про те , що у роки війни фашисти неподалік масово розстріляли євреїв. Туди веде стежка , але вона дуже заросла травою і кущами. На жаль, пам’ятника я не знайшов , і як мені пояснили місцеві, на тім місці залишився лише фундамент від нього , праворуч від стежки , під великою березою. По цій бруківці фашисти гнали колони мирних мешканців на розстріл з навколишніх сіл
...Як і тоді, впритул до дороги підступає ліс , восени він по- особливому гарний, бо листя дерев жовтіє і випромінює золотими фарбами на сонці. - Бруківка плавно перейшла у асфальт перед поворотом на Довбиш. Але маршрут велотуру звертає ліворуч у напрямку новоград-волинської траси. У селі Великий Луг я назбирав під деревами червоних і білих яблук, які значно покращили мій раціон. Що стосується харчування у дорозі, то я передбачив набір продуктів ще з Житомира, ніж щось купувати у торговій мережі, крім хліба, Звичайно, спочатку це була додаткова вага, але я завжди намагаюсь сповідувати старий велосипедний вислів- «яке харчування , таке і катання». На три доби поїздки мені вистачило 2 кг. помідор, 3 моркви, З цибулі, 1 кг відвареної свинини, 200 гр сала, рис, цукор, сіль, макарони і звичайно - бердичівський білий хліб. Зранку я готовив сніданок на вогнищі, після 40-45км поїздки їв бутерброди і помідори. На жаль, не вистачило часу вдень приготувати гарячого солодкого чаю, обходився водою з криниць. Збалансоване харчування дозволяло тримати пристойну швидкість руху, а вечеря і ночівка у наметі сповна відновляли затрачену днем енергію.
Єдине , що дещо ускладнювало рух, то це раннє потемніння. Влітку, рухаючись по маршруту , я майже завжди здійснював трьох- разове гаряче харчування . У Вол-Волинський я в’їхав десь в 19г.З0хв. і по темним вулицям селища (на відміну від освітленої Баранівки) доїхав до околиці, де і заночував на лугу. Зранку на березі гарної водойми на виїзді з селища готував сніданок . Тверде покриття дороги змінилося підсипкою,по якій їхати було не дуже приємно, бо вона збилася у невеликі горбики, які трясли і велосипед і мене . Цю дорогу можна було б назвати спрощеною копією Арабатської стрілки. Але в селах покриття було асфальтоване, так що якогось особливого дискомфорту не було. Але перлиною останнього дня велопробігу став для мене проїзд після села Зарубинки до Лісовщини. Таких гарних краєвидів у цій подорожі, на мій погляд, досі не було. Навіть підсипка була рівно вкатана і зовсім не трясло. Фотоапарату у мене не було і тому пам’ять про унікальну природу залишилися лише зорова. Зважаючи на те, що я виїзджав з Вол-Волинського досить пізно (у 13.30) ,то 30км до Черняхова мені довелося їхати при сонячному світлі, що , втім, аж ніяк не зменшило швидкість руху. Переночувавши у рідні, на четвертий день подорожі я доїхав останні 25 км до Житомира.
Сподіваюсь, що хтось у наступному році теж захоче проїхати по історичному маршруту, а можливо, з допомогою спортивної громади цей маршрут (або подібний йому) стане для велосипедистів області традиційним.
Матковський В.Є.
long long title how many chars? lets see 123 ok more? yes 60

We have created lots of YouTube videos just so you can achieve [...]

Another post test yes yes yes or no, maybe ni? :-/

The best flat phpBB theme around. Period. Fine craftmanship and [...]

Do you need a super MOD? Well here it is. chew on this

All you need is right here. Content tag, SEO, listing, Pizza and spaghetti [...]

Lasagna on me this time ok? I got plenty of cash

this should be fantastic. but what about links,images, bbcodes etc etc? [...]

Пропускаєш покатушки та інші велоподії?! - SMS-інформування!