ВелоЖитомир

форум велосипедистів м.Житомира

  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
#67596
ДЕНЬ ПЕРШИЙ.
Щойно повернувся з походу, розібрав рюкзак та поспішаю по свіжій пам’яті записати враження.
Першого дня моєї відпустки одразу визначилися з датою чергового, вже четвертого спільного, а для мене — шостого походу в Карпати. Визначивши дату, придбали квитки до Івано-Франківська і почали планувати маршрут. Цього разу Анатолій запропонував пройтися хребтом Тавпиширкою, де колись проходив кордон між Польщею та Чехословаччиною. Частина маршруту виявилася мені відомою, минулого року в серпні я вже тут бував. Вийшло так: с. Бистриця — пол. Яворчик — хр. Тавпиширка — пол. Тавпиш — пол. Перенизь — пол. Гріпка — пол. Рущина — г. Сивуля Мала (1818 м) — г. Сивуля Велика (1836 м) — г. Лопушна (1694 м) — г. Боревка (1596 м) — пер. Боревка — г. Ігровець (1804 м) — г. Висока (1803 м) — хр. Матагів — с. Осмолода.
Загальна протяжність маршруту повинна була становити 41 км, набір висоти 2294 м, скидання висоти 2318 м. Запланували подолати його за чотири дні. Першого дня проходимо 12,6 км, ночівля на полонині Тавпиш, другого дня — 13,6 км, ночівля на перевалі Боревка, третього дня — 7,6 км, ночівля в туристичному притулку на хребті Матагів і четвертого дня — спуск хребтом Матагів до с. Осмолода. Це ще 6,8 км. З огляду на середню швидкість пересування в горах, перші два дні, ходовий день повинен був становити 8 та 9 годин відповідно.
Довго вагалися, як повертатись — автобусом чи поїздом. Тричі телефонували до автостанції в Калуші за номером, що вказаний на одному із сайтів. Ніхто на дзвінки не відповідав. Знайшли інший номер, дядько одразу взяв слухавку, все швидко пояснив. Як виявилося, тієї автостанції вже три роки, як не існує. Врешті-решт вирішили повертатися поїздом. Список речей, хто що бере, майже не обговорювали, давно все зрозуміло.
Вартість квитків на поїзд із минулого року не зросла. Автобус Івано-Франківськ — Надвірна вирушає о 6 годині 30 хвилин із зупинки, що біля залізничного вокзалу. Вартість проїзду становить 15 грн, квитки в касі купувати не потрібно. Розраховувались із водієм після прибуття. До речі, на Прикарпатті так заведено: платити за проїзд перед виходом з автобуса. Тривалість поїздки становить понад годину. Прибувши в Надвірну, потрібно дістатися до костьолу, поруч із яким є кінцева зупинка автобуса, що прямує в с. Бистриця. Шлях займе у вас п’ять хвилин. О 7:50, з невеликим запізненням, вирушили автобусом далі. Ще півтори години руху розбитою дорогою — і ми прибули на місце старту.
В селі Бистриця є цвинтар польських легіонерів, які загинули у битві між польськими легіонами та російськими військами неподалік у ніч з 23 на 24 січня 1914 року.
Зображення
Вийшли за межі села, поснідали. Тут трапилася неприємність із моїм рюкзаком Fram Equipment Безенги. Коли застібав поясний ремінь, луснула пряжка поясного ременя. Довелося її доламати та ремінь зав’язати на вузол. Добре, що поламався не фастекс. Тоді це точно була б проблема. Повернувшись додому, сфотографував поламану пряжку та в листі до виробника рюкзака висловив прохання не застосовувати неякісну фурнітуру (до речі, цей елемент — єдиний невідомого виробника, решта — якісна фурнітура YKK). Сподівався, що вони запропонують заміну. Відповіли швидко. Подякували за відгук та сказали, що працюють над цим питанням. Заміну не запропонували…
Об 11:15 попрямували далі. Шлях пролягав через високогірний дендрарій. Багато табличок із назвами рослин українською мовою й латиною та короткою інформацією про них. Таблички якісні, охайні, зроблені за допомогою сучасних технологій. Деякі з них варварами погнуті та розстріляні з пневматичної зброї. Територія дендрарію розподілена на секції, що позначені позначками. Є також оглядові майданчики.
Посеред лісу почули жіночій сміх. Виявляється ми прийшли до лісового розсадника, де працювали молодий хлопець та дівчина. Привітавшись із нами, вони продовжили свою роботу. Біля розсадника стоїть альтанка, де можна відпочити та насолодитися краєвидами.
Зображення
Через п'ять із половиною кілометрів дісталися обладнаного місця для відпочинку. Є укриття від негоди, столи, лавки, вогнище, що викладене з каміння. Стовп із вказівними знаками, на яких зазначені відстані до Парижа, Берліна, Варшави, Києва, Львова, Сімферополя, має досить дивний вигляд серед карпатського лісу.
Зображення
Накрита кришкою криниця з чистою джерельною водою. Біля криниці склянка для води. Є навіть туалет.
Трохи далі, на невеличкій полонині Яворчик побачили двоповерхову пристойну будівлю, що позначена як «Будинок екологічної пропаганди». З однієї сторони будинку розташована висока, метрів шість оглядова вежа, з протилежної — великий мангал під навісом, викладений із каменю та столи з лавками. Чоловік як мінімум на двадцять. Перед будинком відгороджений сінокос. Трохи далі - годівниця для копитних тварин. Обабіч викошеної ділянки, захована в кущах, мисливська вежа. Принаймні, ми саме так ідентифікували цю споруду. На нашу думку, трохи дивний набір, як для будинку екологічної пропаганди. Більше схоже на мисливський будиночок. З оглядової вишки відкриваються дивовижні краєвиди.
Зображення
З полонини Яворчик продовжили підйом на хребет Тавпиширка. Колишній державний кордон позначений кам’яними стовпчиками. Стовпчики пронумеровані, на них із північного боку вибита буква «P» і дата «1923», з протилежного — букви «Сs» та дата «1920». Нижня частина стовпа завдовжки півметра необроблена. На горішній частині центрувальне перехрестя. Майже всі стовпи викопані та лежать на землі. Складається враження, що їх мали вивезти, але за невідомих причин не зробили цього.
Опустився туман. Видимість становить метрів сімдесят, не більше. Повітря насичене вологою. Рослинність вкрита росою. Шлях на хребті пролягає досить широкою дорогою, що складається з каміння. Задумуємося, чому така широка дорога не помічена на мапах як туристична тропа?
З відмітки 1455 до прикордонного стовпа за номером 13 дорога йде круто вниз. Спускатися доводиться дуже обережно. Судячи з усього, дорогою періодично їздять квадроцикли. Хоча невідомо, як вони долають такі круті схили, покриті камінням.
Зображення
Згодом побачили показчик Gorgany Race з проханням не знімати його до 30 червня. Відео з торішніх перегонів можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=LUh_Xb1G144.
Моросить дощик. О 16-й годині розпочали крутий підйом на гору Тавпиш. На відстані сімсот п’ятдесят метрів треба набрати висоту майже сто метрів. Під ногами болото. Дорога вщент розбита всюдихідами. Туман здуває вітром. Місце запланованої ночівлі, полонину Тавпиш проходимо, лише зупинившись, щоб помилуватися невеличким озерцем, що розташоване внизу навпроти стовпчика за номером 14/4. Воно схоже на невеличке око. Спускаємося, підходимо ближче — звичайна велика калюжа з каламутною водою. Дорогою зустрічаємо стадо корів. Зупинилися, аби привітатися з пастухом. Запитав звідки ми. Сказав, що вчора пройшли двоє з Одеси, і що «зараз підуть». Напевне, мав на увазі туристів. Додав, що на полонині Перенизь, куди ми прямуємо, є вода. Хоча ми про воду й так знали, є позначка на мапі.
Вісімнадцята година. Ми на полонині Перенизь. Визирнуло сонечко, потеплішало.
Зображення
Повагавшись, чи йти далі ще два кілометри, на полонину Рущина, вирішуємо зупинитися тут. Відчуваємо втому. Ставимо намет. Я готую вечерю, Анатолій прямує шукати воду. Щойно вітер вщух, нас обліпляє мошка. Від неї немає порятунку. Трохи допомагає засіб від комах.
Подолали 16,5 кілометрів за девять годин. Діапазон висот над рівнем моря: 761 м -1499 м.
Далі буде...
Всі фото першого дня:
https://picasaweb.google.com/1108944655 ... directlink
Востаннє редагувалось 15 червня 2016, 10:19 користувачем Віктор, всього редагувалось 1 раз.
maka13, Kit, mredaktor та 5 іншим це подобається
#67604
ДЕНЬ ДРУГИЙ
О четвертій годині прокинувся від звуку крапель дощу, що падали на тент намету. Дощ то вщухав, то посилювався. Вирішивши, що під ранок він має припинитися, заснув знову. Остаточно прокинулися о восьмій годині. Знову хмара мошки. Дві години на ранковий туалет, сніданок і збір табору. Вкотре переконалися в перевагах приготування їжі на газовому пальнику та із сублімованих продуктів. Немає проблем з мокрими дровами або їх відсутністю. Казанок після приготування їжі досить протерти туалетним папером, що особливо актуально в умовах нестачі води. Сублімовані продукти майже нічого не важать. Приготування їжі потребує мінімум часу та зусиль. Залив окропом — і через п’ять хвилин сніданок готовий.
За годину від початку руху знову пішов дощ. Під ногами глинистий, розмоклий та слизький грунт. Намагаємося по можливості уникати промокання взуття, яке за ніч трохи підсохло. (Добре, що взяв газети — засунути сухі газети в мокрий кросівок є ефективним способом його висушити).
Зображення
Туман закриває всі краєвиди. На підході до урвища Пекло, що розташоване між хребтами Тавпиширка та Сивуля, туман трохи розійшовся, давши змогу зробити декілька фото. Дощ також припинився. Підійшов до краю урвища. Фото не передає його глибини та крутизни схилів. Аж дух перехоплює, як дивишся донизу.
Зображення
Далі на нашому шляху досить велика полонина Рущина, з якої витікає річка Бистриця Солотвинська. Чудове місце, щоб прийняти душ у спекотну погоду. На полонині є декілька джерел і багато місць для наметів. На відміну від минулого року сьогодні тут нікого немає. На відстані приблизно двох кілометрів на схід від полонини Рущина розташована полонина Негрова, де є будиночок пастухів. Ми планували туди завітати, аби придбати сиру. Але з огляду на негоду робити зайвий крюк немає бажання, враховуючи, вірогідність того, що в будиночку хтось буде, - п’ятдесят на п’ятдесят.
Минувши фундамент колишнього туристичного притулку, розпочинаємо підйом на хребет Сивуля. Рухаємося добре розміченим червоним туристичним маршрутом. Витягувати час від часу мапу та орієнтуватися немає необхідності. Хоча дощу поки що немає, одяг мокрий від того, що доводиться продиратися скрізь жереп, вкритий росою. З набором висоти стає відчутно холодніше. Вітер підсилюється. Роблю зупинку, щоб одягнути флісову кофту. На шляху до вершини гори Мала Сивуля, на висоті 1757 метрів є місце, з якого можна бачити всю другу половину нашого вчорашнього шляху. Тривалість підйому становила трохи менше, ніж півтори години. На вершині вітер такої сили, що на відстані десятка метрів не чутно людського голосу. Температура повітря опустилася градусів до п’яти.
Зображення
На всьому хребті залишки оборонних споруд часів першої світової війни. Тоді, мабуть, не було такої рослинності, яка сьогодні подекуди закриває огляд з окопів та вогневих точок.
Зображення
На перевалі між Малою та Великою Сивулями ще лежить сніг.
Зображення
Знову пішов дощ, який майже не припинявся до самого вечора. Спускаючись з гори Лопушна (1694 м) зустріли такого собі Мішу. Уявіть: дощ, холодний вітер, а він у дірявих кроссівках, звичайних треніках та тоненькому вовняному светрі поверх футболки. Все. По мокрому волоссі вода стікає за пазуху. У руках смартфон, загорнутий в одноразовий поліетиленовий пакет. За плечима порожній рюкзачок. Питає, чи далеко ще до Великої Сивулі. Відповіли, що приблизно три кілометри. (Пам’ятаємо, що середня швидкість пересування Горганами становить менше двох кілометрів на годину). Сказав, що о дванядцятій годині вибіг з Осмолоди та рухається вже три з половиною години. Тобто, він подолав відстань сімнадцять кілометрів за три з половиною години, водночас піднявшись з висоти 740 метрів на висоту 1804 метри! Як на мене – це приголомшливий результат. Перебуваючи під враженням від зустрічі, Анатолій навіть забув запропонувати Михайлу свій запасний плащ. Через дві з половиною години він наздогнав нас. Дощ трохи вщух, тож ми трохи поспілкувалися. Виявилося, що Міша десять місяців проживав у Камбоджі, працював гідом та бігав трейли. Харчувався рисом. Після повернення в Україну почав їсти картоплю та хліб і одразу відчув проблеми із суглобами. Попросив мене сфотографувати його та надіслати фото електронною поштою. Адресу записати він не зміг, бо пальці не слухались. Записав я.
Зображення
Так непомітно, ділячись враженнями про зустріч з Мішею, дісталися перевалу Боревка, де була запланована друга ночівля. Вже підходячи до перевалу я уявляв, як під дощем доведеться ставити намет, готувати вечерю. Думки не радісні. Тож подумав, а чи не подолати нам відстань, заплановану на завтра та заночувати у притулку? Там є пічка, яку можна розпалити, зігрітися, підсушитися… Це ще якихось сім з половиною кілометрів. До двадцять другої години будемо на місці. Не дивно, що така ж думка спала і Анатолію. Тож, трохи відпочивши, попрямували далі.
Через дві години, як ми минули перевал, спускаючись з гори Висока (1803 м), зустрічаємо групу туристів. Троє хлопців і дівчина. Одяг і рюкзаки новенькі, не обшарпані. Як завжди, зупинилися, аби привітатися та перекинутися декількома словами. Той, хто йшов першим, сказав, що ночуватимуть на Борівці. Дівчина, яка йшла другою, зупинившись, навіть голову не підняла. Так само, без жодних емоцій, рушила далі. Потім ми пошуткували, що це не лише її перша і остання піша подорож Карпатами, а й останній спільний захід з тим хлопцем, який її вмовив на цю подорож. Той, хто йшов третім, голосно запитав, а чи скоро буде асфальт? Я відповів, що для них ще нескоро. Ми подумали, що вони, напевне, вийшли з Осмолоди разом з Мішею. І що їм не позаздриш. Бо, окрім Борівки, намети немає де ставити.
Минули ділянку мокрого жерепу, через який продиралися, перечеплюючись за слизьке коріння.
Зображення
Ввійшли в зону лісу. У лісі ми пришвидшилися, стежка рівна, спусків та підйомів немає. Втома вдається взнаки, але на неї не звертаємо уваги, адже з кожним кроком наближаємося до затишного притулку. Сподіваємося, що туристи там якщо й будуть, то їх буде небагато. Аби були сухі дрова. О двадцять першій годині ліворуч від стежки побачили дах притулку. Відчули запах диму. Напевне, там хтось є. Те, що я побачив, зайшовши всередину, перевершило всі мої сподівання. Виявляється, в притулку ночують чотирнадцять дітей та двоє дорослих, що їх супроводжують, і хлопець з Івано-Франківська. Але тепло, яким повіяло зсередини та розтоплена піч впевнили мене в тому, що не все так безнадійно. Скинув мокру куртку, взуття. Викрутив шкарпетки. Присів на нари, насолоджуюсь теплом. Керівник туристичного клубу з Запоріжжя негайно піднявся на горище та дав команду дівчатам звільнити місце для двох осіб. Толя запропонував ставити намет. Я категорично відмовився. Дівчата звільнили та навіть підмели віником відокремлений закуток для нас. Тут підійшли двоє поляків. Почали одразу пригощати дорослих, що були на першому поверсі, спиртним із фляжки. Ми піднялися на другий поверх. Рюкзаки всередині мокрі, навіть з огляду на те, що були накриті накидками. Добре, що всі речі загорнули в поліетиленові пакети. Приготували кашу, випили гарячого чаю. Анатолій заходився вирішувати, куди йти завтра. Я з неземною насолодою витягнувся на килимку. Так тепло, що можна не використовувати спальник. Закінчився довгий, холодний та мокрий день. Діти поступово заспокоїлись. Запанувала тиша, чутно тільки, як сопуть дитячі носи. Довго не можу заснути. Подолали девятнадцять кілометрів за одиннадцять годин. Зниження становило 1278 метрів, підйом 1370 метрів. Середня швидкість — 1,8 км/год.
Далі буде...
https://picasaweb.google.com/1108944655 ... directlink
jazzec, Krosh це подобається
#67610
ДЕНЬ ТРЕТІЙ
О шостій годині діти отримали команду вставати та почали збори. Нам поспішати не було сенсу, тому насолоджувалися відпочинком. Анатолій порадив дівчині, що прикрипіла згорнутий килимок поперек рюкзака, сховати його в середину. Адже так долати зарості альпійської сосни набагато простіше. Треба віддати їй належне, вона без вагань переклала всі речі в рюкзаку, незважаючи на те, що час, відведений старшим на збори, закінчився. Рюкзак цієї дівчини важив більше ніж мій. Вона сказала, що як вчора піднімалися з Осмолоди, то дехто з дівчат плакав, бо важко було тягнути рюкзаки. Ми з подивом зазначили, що майже всі діти взуті або в сандалі, або в легке спортивне взуття, схоже на кеди. Тільки одна мала черевики. Взувши сандалі, вагалася, куди прив’язати черевики. Після нашої поради перевзулася. Виявилося, що вони вперше в Карпатах, до цього подорожували Кримом. Нам стало ясно, чому всі в сандалях.
Через дві годинни дитяча команда поснідавши, рушила своїм маршрутом. Поляки пішли ще раніше, вони мали подивитися футбольний матч. На сніданок запросили Сергія з Івано-Франківська. Він потішив нас оповіданнями про свої пригоди, коли мандрував взимку горами.
Вчора після вечері Анатолій побачив на мапі позначку хати-музея УПА. Це трохи менше, ніж п’ять кілометрів по прямій на південь від нашого маршруту. Отже, першопочатковий план змінився, і ми прямуємо туди. За всіма ознаками дощу не повинно бути, тож здається, це буде найприємніший день нашої мандрівки. Вузенька звивиста лісова стежка вивела нас на вирубку. Далі прямуємо лісовозною дорогою, яка веде в потрібному нам напрямку. Згодом дорогою починає текти річка. Це нам не заважає, адже ми рухаємося гребенєм між глибокими коліями. Подолавши чотири кілометри, виходимо на перехрестя зі ще однією дорогою, яка на мапі не позначена та повертає на південний схід, саме туди, де має бути хата-музей. Після короткої наради повертаємо на цю дорогу. Це повинно набагато скоротити наш шлях. Через декілька сотень метрів дорога розчиняється в лісі та стає ледь помітною. Визначаємо місце перебування. Воно зовсім поруч із хатою. Продовжуємо рухатися в потрібному напрямку.
Згодом розгледіли державний та червоно-чорний прапори. На цьому місці 14 квітня 1949 року в бою з загоном НКВС загинув разом із дружиною Надією Романів та двома охоронцями командир оперативної групи УПА-Захід, крайовий провідник ОУН Карпатського краю, Генеральний суддя ОУН, заступник головного командира УПА полковник УПА Василь Сидор (Шелест).
Зображення
У 2014 році місцеві жителі збудували хату-музей. Хата не зачинена, можна зайти, відпочити на лавках, подивитися фото, ознайомитися з інформацією, що є під кожним фото. Дві кімнати. На стінах ікони, домотканні рушники й килимок. На підлозі також килим. Біля хати багато лавок, великий стіл. Неподалік від хати обладнане закритим зрубом джерело.
Відпочили та рушили далі до річки Лімниця. Стежка від річки до хати позначена фарбою на деревах та жовто-блакитними стрічками. Зогляду на все, це місце часто відвідується. Через двадцять хвилин вийшли на дорогу до Осмолоди, обабіч якої протікає річка Лімниця. Завернули подивитися на туристичну стоянку, що позначена на мапі біля колишнього хутору Різарня. Місце нам не сподобалося. На мосту через річку Петрос зустріли молоду пару. Ще дві години руху — і ми в Осмолоді. Молоді люди рухалися за нами. Недільного вечора людей на єдиній вулиці майже немає. Село невеличке, не більш, ніж двадцять будівель. Нарахували три приватних готелі, де вас за сто двадцять гривень пустять переночувати, а за окрему плату гадзиня ще й нагодує. Є дві продуктових крамниці, їдальня. Два гуртожитки лісорубів, один із яких перебуває в жалюгідному стані. Повиламували навіть колосники та дверцята груб, якими опалювалися кімнати. Знову зустріли своїх недавніх знайомців. Вони виявляється вже не перший день мандрують Східно-Карпатським туристичним шляхом (протяжність маршруту 194 км). Зайшли в село, щоб зарядити акумулятори фотокамери. Хлопець з Ужгорода, дівчина з Києва. Ми звернули увагу на те, що дівчина зовсім не говірка.
Погулявши селом, поставили намет обабіч села в спеціально обладнаному місці. Цього дня подолали дванадцять з половиною кілометрів за шість годин тридцять хвилин. Набору висоти не було, зниження склало 760 метрів. Середня швидкість руху – 3,2 км/год.
https://picasaweb.google.com/1108944655 ... directlink

Отправлено спустя 58 минут 36 секунд:
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ, ОСТАННІЙ.
Піша подорож закінчена. Сьогодні лише доїхати до Івано-Франківська, там на потяг і додому. Автобус з Осмолоди на Калуш їде о десятій і о сімнадцятій годині. На сімнадцяту годину під час планування походу вирішили не сподіватися, адже знайшли в інтернеті розповідь про те, як водій не став робити цей рейс і в людей розпочалися проблеми.
Коли збирали табір, побачили дівчину з рюкзаком, що заходила в Осмолоду. Рюкзак видався нам знайомим. На зупинці в центрі села троє місцевих мешканців жалілися на те, що дороги ремонтують тільки на Буковель. Туди і їздять туристи. А якби відремонтували дорогу в Осмолоду, то й у це село їздили б. Потім почали про погоду. Кажуть, що літа цього року не буде, ягід не буде.
Автобус приїхав вчасно. Коли бачимо — це точно та дівчина, яку ми вчора зустріли з хлопцем, і які мандрували Східно-Карпатським туристичним шляхом. Щось у них не склалося, і вона, залишивши свого напарника, повертається додому.
До Калуша їхали дві з половиною години. Водій зупинився на тій зупинці в Калуші, звідки їздять автобуси на Івано-Франківськ. Дуже зручно. За годину ми в Івано-Франківську. П’ять годин гуляли містом.
Місто має багато скверів для відпочинку. Є своя пішохідна «стометрівка» завдовжки більше ніж сто метрів, яка починається на Вічовому Майдані та проходить вулицею Незалежності до перехрестя з вулицею Івана Франка. У центрі багато кованих скульптур, які мають свій шарм і є візитівкою міста.
Зображення
Зберіглася забудова тих часів, коли місто перебувало у складі Польщі. Деякі господарі свої садиби дбайливо реставрують, деякі будують варварські прибудови, що змінюють зовнішній вигляд будинку. Особливо багато старовинних будинків залишилося на вулиці Генерала Тарнавського.
Зображення
Фасади та балкони прикрашені скульптурами.
Зображення
Неподалік майдану Шептицького розташована фортечна галерея «Бастіон». У будівлю галереї включені залишки міського фортечного муру. Тут можна придбати етнічний одяг, прикраси, сувеніри, кераміку, картини, випити філіжанку кави.
Зображення
За нашими підрахунками місто має шість музеїв: Краєзнавчий, Літературний, Художній, музей визвольної боротьби імені Степана Бандери, меморіальний комплекс “Дем’янів лаз”, музей Олекси Довбуша. Є де провести вільний час, що залишається до від’їзду. Взагалі, на мій погляд, щоб ознайомитися з містом, треба розміститися в хостелі і день чи два погуляти ним. Не забудьте також придбати пляшку “Прикарпатського бальзаму”. Мені подобається додавати трішки цього напою в чашку чаю.
До наступних подорожей.
https://picasaweb.google.com/1108944655 ... directlink
Perya, jazzec, Krosh та 1 іншим це подобається
long long title how many chars? lets see 123 ok more? yes 60

We have created lots of YouTube videos just so you can achieve [...]

Another post test yes yes yes or no, maybe ni? :-/

The best flat phpBB theme around. Period. Fine craftmanship and [...]

Do you need a super MOD? Well here it is. chew on this

All you need is right here. Content tag, SEO, listing, Pizza and spaghetti [...]

Lasagna on me this time ok? I got plenty of cash

this should be fantastic. but what about links,images, bbcodes etc etc? [...]

Пропускаєш покатушки та інші велоподії?! - SMS-інформування!