Quote (Трамплинчик)200?\'200px\':\'\'+(this.scrollHeight+5)+\'px\');">Слабо собі уявляю таку дистанцію
" Очень многие думают, что секретов у лошади нет,
Ни от большой, ни от маленькой, ни от какой компании...
А лошадь летает и думает - что самый большой Секрет,
Это летание лошади, нелётных животных летание...
И только лошади летают вдохновенно...
Иначе лошади разбились бы мгновенно....." Ю.Никитин.
ЗВІТ ПРО ОДНОДЕННИЙ ПРОБІГ ЖИТОМИР-ВІННИЦЯ-ЖИТОМИР (326 км)
Пройдено з 16-те на 17-те серпня за 21годину 20 хвилин
Вибачайте за такі детальні та інформативні звіти, звичка у мене така, стиль ніби...Я не думаю шо я шось там ТАКЕ Велике проїхав
Просто самому було цікаво....і вод, роблю висновки...та чуть ділюсь спогадами..
Напрямок Вінниця -Житомир обрав не випадково - серед всього хотів проїхатись цією трасою щоб згадати рельєф і чи можливо той рельєф проїхати на байку в групі на вересневому марафоні...планую Вінниця-Житомир проїхати на байку, а Житомир-Київ -на шоссері.Забігаючи наперед скажу шо 30 км близ кордону областей достатньо жорсткі ( якшо їхати в темпі)..схоже на Коростишівські гори.
Їхати цікавий насичений маршрут по новій місцевості не було сенсу та й було чрєвато...так як якість фото...самі бачите ...та й ті шоб зробить тра простоять 5 хв і зробить дублів 5-20. Тобто при цікавих сюжетах половина на таймері велокомпа це буде час на хвотки...це грусно %). Тому вирішив більшість шосейкою . та частково-селами..
Збирався дві години.
Фото 6: Заряджаємо планшет ( канєшна моїх кривих рук дєло )
Тому виїхав тіко в 4-50 ранку.Щастя моє шо взяв термолосіни та термокофту - але вже після підйома на Бердичівській міст довелось відігрівати пальці- вони заклякли за 5 хв. на велі ! . Температуру показувало +8 гр.Лосіни я закатав на коліно, тому там було два шари термухи.Погода в серпні дуже оманлива ! Я мучився до Бердичіва 2,5 години ! 10 хв. їду-2хв стою, відігріваючи за пазухою руки.Їхати на велі при +8 в велоперчатках нереально - майте на увазі
Фото 7: В заниженнях дорогу перетинають отакі некомфортні, дуже холодні смуги. Але ж красотісча
В Бердичіві просто балдю від кількості соціальної реклами від міста...Про Снід, Правила Дор.Руху, Про любов до міста...Кожних сто метрів над дорогою Біг-борд ! А це ж Дєньги ! І ніяких Арсенюків-Яценюків,спасітєлєй Родіни....шоб їм..шоб їм ... все було добре. В Житомирі натомість з соціальщиною глухо...мабуть тому шо дєньги ходють іншого рівня...І ці ходячі банкомати в людях не нуждаються...а все інше вони й так куплять...сорі..оффтоп
Фото 8: В Бердиче ві стараюсь не затримуватись -тому звертаю 500м щоб побачити монастир на світанку....і на виїзд...на Вінничину
Рухаючись до кордону областей виїжджаю на закінчену об`їздну навколо Бердичіва...Коли востаннє був вона до дороги Бердичів-Вінниця ісчо не дотягнулась.Це радує, бо заокруглення об`їздної невелике..а може навіть і не більше ніж через місто, а дороги в Бердичеві, особливо близ Червоної гори...Повертався я кста вже по ній ( 18 км).
Фото 9: " На краю Земли земной,где небо синее..." (с)
Починаючи від військового містечка Еллінг до Комсомольська ( Вінничина) дорога тішить жосткими затяжними підйомами та тягунами..кілометрів так 20-30...хоч покриття хороше. не розбите, накатісте
.Особливо на всій Вінницькій частині.Заздрю.
Фото 10: На кордоні купа нових знаків..ходжу, вивчаю .Тішить знак пішоходного переходу вглибині (3м.) тротуара...е..зупинки...
Фото 11: . Кста, зверніть увагу на однорядність такої важливої шосейки , правда далі , до Вінниці місцями розростається двома рядами, але це косметичні втручання, і їзда з машинами в одному ряду трохи напружує.
Поки їхав трохи переграв сценарій..канєшна правильно зробив, бо чого їхать по шосейці туди вдень,а в темряві селами назад ?
Тому побачивши таку можливість ( на фото) на 25 -му км по Вінничині довго не думав, повернув і навіть на карту не глянув. Хоч в планах було після Вінниці або круг на Турбів, або на Літин ( колись був, на плівкових хвотках залишилось).
Фото 12: Канєшна повертаємо...і правильно зробили, шо не вказали скіко до нього ..18 км здебільшого по грунту-бруківці
Фото 13 : Карта з ниткою де петляв перед Вінницею ( туди ). Все інше по шоссе.
Асфальт був умовний, розбитий грубий та розтрісканий.Тому доводилось привставати на педалях. на пару мм...це грусно, для ног коли попереду ісчо 250 км
Фото 14: Вот така красотісча в с.Нападівка
На всьому шляху до Монастиря ( а це як ніяк 18 км) саморобні таблички зі стрілками дбайливо супроводжували юних турЫстів, шоб воно часом не туди повернуло ...
Попутно на шляху спостерігаємо взаємодію системи "пространство-время", для чистоти експерименту проводимо фотофіксацію цього явища в кульмінаційній фазі викривлення простору в часі ..і воД......дяки тов.Ейнштейну,просвітив...
Фото 15 : приклад РГЛ в ЗТВ
( Розходження геодезичних ліній в загальній теорії відносності, тов.Ейнштейна)...Ну пам`ятаєте, коли рєльси вдалечинь сходяться. зближаються
Фото 16: Нє-нє...це не РГЛ із.... це швидше ПНД, тобто приклад національної дурості ...коли грунтовка ( і та не викатана) на маленьке село ширша за трасу на Вінницю..метрів з десять буде ...." Широка страна моя родная..." ( с).. дорога на с.Райки, кста на карті означена як дорога з покриттям....
І воД я в с.Лемешівка.Бердичів мабуть найпопулярніший напрямок, хоча дорога до нього із села явно не явна ( сорі за тавтологію), враховуючи дані карти, покриття та відстань десь в 30+ км. Тому знак став вартий моєї уваги.
Фото 17 : Туди Бердичів...ну вобсчем якось через шось кудоюсь і всього 30 км :p
Помучавши себе на бруківці Лемешівки доїжджаю в якісь глухе закуття, де й розташовано манастир. Частина будівель явно сучасні, основна -старовинна, ...та шо з колонами, на наступній хвотці.
Фото 18: Святі пташки на вході стережуть святу обітєль від чужинців у велотрусах( це гріх, вже перевірено)....не встерегли...я впевнено , нагло та рішуче просуваюсь по території монастиря...навряд чи хтось мене зупинить...
На території при появі мене даж сЦобаки розбігаються...а святі пташки в ажурних чулочках сором`язливо опускають свої небесні оченята, при вигляді такого Файного Кросавчега з віддаленої планети "Житомир" галактики Житомирщина... . Я впевнено цокаю велотуфлями всередину...але там якраз недільна служба...тому натовп...може тому й встиг порозглядати кілька приміщень та величезну колекцію ікон на білосніжних сводах та стінах монастиря..тобто всередині. Але все ж охорона мене швидко вичєсліла та попросила "Не брати грєх на душу"...Мовляв " Вдягай штани або чеши звідси". Я вибрав останнє, бо якби став там вдягати лосіни ...думаю це був би для них смертельний гріх та привід для недільного жертвопріношенія ....чужинця в лосінах ....На вулиці дітям роздав трохи льодяників і почесав..звідти...Дуже гарний монастир..треба там походити основатєльно ! РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ДО ОЗНАЙОМЛЕННЯ
Фото 19: Власне основна будівля монастиря
Фото 20: Потому блукаючи грунтовками спускаюсь в с.М.Кутища...Чуть вже було не поїхав на Хмільник...Але добрі люди поправили
Оцей епізод на шляху в с. Жовтневе..я згадую і плачу .. Тут могла б бути одна з найсильніших по виразності. та сюжетному драматизму панорама...якби Оте моє Око Термінатора робило панорами...людські..без пальців в кадрі...Тут би походити. підібрати шоб всі об`єкти зійшлись: Три білі берези, роздоріжжя, дальній план, Хрест...могила..криниця...Це сильне місце..сюжетне...Але не судилось.
Фото 21 : Недофото 21
В с.Жовтневе трохи звернув...і недарма. Увагу привернула селекційна станція та алея навколо неї..На будинку пам`ятна дошка про те шо тут творив відомий вчений -селекціонер..Тут йому і пам`ятник...На жаль подальше фоткання в селі кваліфіковано як технічний брак
Фото 22: Вище написав
Фото 23 : В`їзд в с.Яблуневе...Нічого цікавого..транзитим далі. Кста маршрут визначається довільно -куди вітер несе
Фото 24: Технічне фото : пункти харчування влаштовую кожних 20 км ( приблизно).Трохи соку, два Джека...а ось і валідол...Всього зжер його 4 шт.
В с.Жигалівка відмічено церкву ( на карті) .Туди й рухаємось..Люблю я церкви...в них людина багато вкладає, космічного..Це у випадку коли будівля стара !!!хоча нинішні служителі напевне далекі від космосу.......Церква виявляється давньої побудови...нагадує церкву Василія в Овручі...правда тут фрагменти із натурального каменя...всьо ж оригінально, автентично і просто не звично...
Шкода кадри збоку -брак...а вглибину вона тож гарна, там дзвіниці...всякі....і інші чудасії....
Фото 25 : Церква в с.Жигалівка....
Фото 26 : В с.Іванів мучусь піщаною грунтовкою.Краєвиди на десяток кілометрів -недарма на карті тут геодезична висота - 271 м.Здається трохи не Вінницю видно...
Але лучче ісчо далі - а далі дорога зникає взагалі..тобто заростає, кочкується і намагається сховатися ...Їхати по такому на яйцевидних Швальбах занатіє нєрвне...і я злажу...Ходити по такому в шосейних жорстких туфлях занятіє болюче...і я розуваюсь...Кілометр чешу пішки...Роблю недопанораму з амбіційною назвою....
Фото 27 : "Це Вінничина - країна соняхів"
В Іванівці проїжджаю красівєнний Свято-Миколаївський храм.Може будівля й стара, але огорожа новенька...Ковка заворожує...на кожній гілочці ще шось маленьке вичавлене....Тут вирішую вивертати по шоссе прямо на Калинівку ( перед Вінницею)..оскільки набіжало вже 150 км, і приблизно стільки ж мінімум буде ще...Їхати до Вінниці селами ( тобто на південь) не наважився). Мо й правильно.
На пересічній селами в результаті втрачено багато часу ( хоч і не дарма, просто це факт), сил фізичних та моральних, не кажучи про пущену в "расход"....е...е...попу ( скоро буде ...нє-нє...не на фотці
) .
Фото 28 : Свято-Миколаївський храм ( в повному фотка відкриється 50% від оригіналу )
Фото 29: Власне храм....
Далі кілька км по дорозі з відсіву...поблизу кар`єри...за машинами такий хвост пилу -шо хвилину нічо не видно...а машинки там скромні
...Кста ця слікова Швальба так відстрілює та ковзає на відсіві, шо страшно їхати ...Правда найбільші страхіття від неї будуть вночі...далі...
Фото 30: Скромні машинки...хвотка обережно, звіддаля B)
Фото 31 : Навіть якимсь чудом без пальців вийшла серія хвоток для панорами кар`єра в с.Іванів
На 150-му км настає момент істини. Змушений зупинятись на вельми неприємну процедуру - втирання в коліно та зчесану попу оцього рятівного гелю. Справа в тому, шо він може мати вельми неприємні наслідки -втрачання чутливості шкіри та м`язів, через шо мона не відчуваючи болю загнати ноги до судом...і далі капєц -витягування великого пальця ноги не допомагає !!! Тому втирати тільки на болючі ділянки та м`язи. На силові дуже обережно !!! Це важливо. Коли я тіко доторкнувся цим гелем до своїх сідниць до так заволав Гель містить якесь місцеве знеболююче...типу кокаїна чи шо ? Кста гель доволі дорогий -шось близько 20 грн
Фото 32 : Приймаємо кока...тьфу ти....Гель Діклофєнак ( Диклак)....Сподіваюсь шо розбита попа далі їхатиме. І о ЧУДО- я вже не відчуваю болю та повноцінно пригаю на сідухє, не амортизуючи вобсче !
Фото 33: Під`їжджаючи до м.Калинівка ( ліворуч біліє ) з радістю відмічаю шо в обхід міста будують широку сучасну об`здну на Вінницю...оскільки одна смуга через Калинівку і весь транзитний потік безперестанно гуде...це шось страшне Як там люди живуть ? Через Коростишів три (!) полоси, при тому шо є повноцінна об`їздна ! Правда ця ділянка ще будується. так шо транспорт повертають на Калинівку. всьо ж . Фотка дивіться на Вінницю...
Фото 34: В центрі Калинівки -накручено 162 км. А цю церкву я востаннє бачив років 5 тому коли вона ще будувалась, а я їхав супермарафон із Вінниці в Літин в Бруслинівку і виїхав на Калинівку...Тоді тіко накладали оце блискуче на куполи ....В реалі дуже красочно....Зара пошукаю ті хвотки...пысы :Дорога...однорядка ...а місто велике. доволі...і весь транзит через нього, фури зносять на узбіччя
Калинівку не знайшов ....воД...зато Літин ісчо не витягнули..шо за манєри витягувать чужі хвотки.
Фото 35 : Отой само пробіг 5 років тому...
Фото 36 : Вінниця в 16-52 !!! Yes !!!
Фото 37 : ......
Фото 38 : Око Термінатора....воД так знімається документальне кіно...автентичними бойовими снарядами....і відповідний штатів в комплекті ( приклад з-під знака Вінниця)
Чомусь поперся в Вінницю..тобто вглиб...захотів пива попити...накатав аж 18 км, заїхавши на якусь промзону на кінцеву зупинку трЯмьвая...і шо ви думаєте...я буржуйські салуни оце хотів вам показать ? Нє.... погано ви мене знаєте
Проведем лінгвістичний аналіз ......я тут канєшна одразу вихватив хвотік та почав счёлкать ....Ви тіко прочитайте на Біг-Борді ....позорісче недоученим офісним лялькам....
Фото 39 : ..." Мы категорически боремся за качество.....".... . А це ж як це ж його ото воно ? Га ? Катєгорічєскі...за качіство ?
Поки по Вінниці та назад -майже двісті ( фото під розв`язкою)...Я оце ..мене ж оце чого отак скрутило та скривило...я глупість зробив , коли купив пачку сока...Воно б нічо,я завше сок пив. раніше... але ж мультивітамін !!! А не кислюсчий яблучний концентрат вприкуску з солодкими джеками....Я просидів на бордюрі хвилин 5...мо більше....вже потягнувся за НО-ШПА...але відпустило...Не пийте кислятини....Так я його додому й привіз, півлітра .
Фото 40 : Стражданія за 130 км до дома.... Ледве розігнувся " На хвотку"
Повертаюсь.Позаду Корделівка.Сутеніє але тепло. А воД кстаті і косметичні вкраплення двох полос в однорядну шосейку.....Доволі дивна дорога...чого б не розширити на всю її протяжність ?
Фото 41 :.......
ВоД тут я вдягнувся як вранці, шоб не холодити м`язи...вдягнув розряджений ліхтар і відвернув велокомп екраном вниз...Помітив за собою шо став кожні скіко-то там секунд блимати на відстань....Задовбався вже трохи...
Але зверніть увагу на знак.Він мене реально бісив, бо я шось від 220-го до 250-го важкувато їхав....невеличка криза була...як на 150-му км шляху..Так воД,цей знак повторювався кожний ( !!!) кілометр від Житомир-86 до Житомир- 79. Питається -НАФІГА ??? Кому він там на пустій трасі( одне село за цей час) кожний км треба ? Знову наші відхилення в здравомислії А я на нього дивився півгодини , поки їхав отих пару км...кризових...спеціально ж комп опустив вниз....шоб того не бачити
Фото 42 : ........Готуємось до серпневої холодної темряви
Фото 43 : Ну воД вже й підняли планку ...Колись я встиг проїхати максимум 251,2 км...
Далі поїздка ЖЄСТЬ ......Люди...їздіть вночі з нормальними хванарями, а не розрядженими, шо тіко руль висвічують, по чому я й здогадуюсь шо ВОНО вобсче світить . Відсутність нормального світла чрєвата травмами, враховуючи загальну вимотаність організма та погіршення реакції і т.п. Я не контролюю дороги. я не бачу як під кутом наїжджаю на сліках на "Волны" на дорозі, чи зріз між полотном та узбіччям. через шо кілька разів чуть не поклало ! Люди. в темну пору доби висвічуйте себе і ззаду ! БО водії втомлені. якшо їх хвара висвічує вас в останній момент і вони страшно гудять прям за спиною. то такий ефект не радує......Враховуючи вузьку дорогу це дуже напружує...хай вони бачать заздалегідь і не сигналять а спокійно об`їжджають...У мене ж ззаду ніколи нічого не блимало ....
З поганим світлом я змушений гальмувати на спусках...я вдивляюсь в темряву...це напружує психологічно, це вимотує...домотує...Також важливо, шо з поганим світлом не можна відпустити кермо, розігнутися, розім`ятися без керма, інакше як не зупинившись...не можна навіть руки на перемичку десь вільно зверху покласти...шоб міняти якось посадку для кісток рук.Нічо не можна !!!
Походу згадував Квана...чомусь...наспівував Лєпса " Выбелило волосы бураном..."
Фото 44 : На кордоні областей о 22-10. Десять хвилин намагався зробити тут хвотку
Дуже рекомендую за відсутності потреби оминати Бердичів по новій об`їздній. Я їхав спокійно і впевнено. траса ідеальна. Я навіть перемикнувся на 44-15 ( зірки)..до того 44-17. майже всю дорогу. крім підйомів. Взагалі. я тримав швидкість просто шоб не менше як 20 км\год. як це не смішно. але цілі пройти із якоюсь там середньою я не ставив, а коли їхалось 25-30 км\год, я не гальмував, а тихенько то підкручував, підтримував врасчєніє. Останні 50 км до дома йшлось на Ура легко..відать всередині знов шось перемикнулось . на нову стадію-фазу...Вод така біохімія. Жодних ознак тремору чи судоми чи пересудомних стягувань м`яз я не спостерігав...не відчував !
Якось все дуже чисто..рівно...ВоД про очі вже писав -втомив я їх в темряві рухаючись на вєліку проти невеликого вітру без окулярів.....
Фото 45 : Біля знака Житомир -35 км. с. Осиково після з`їзду з об`їздної
На Бердичівській трасі згадав як я її ненавиджу - трясе страшно, на цьому вєліку+колесах 2атм+ моє розбите сідаліще....
Тому тримаюсь середини дороги а коли ззаду доганяють хвари -притискаюсь....
Фото 46: 306 км вдалось зафіксувати під дорожним ліхтарем близ кафе під Павленківкою.... Я радів що бачу світло.Швидко поїхав далі
Фото 47: На Станишівському КПП. На спуску я навіть не ризикнув розганятись.. Хто-зна шо організм викине після такого навантаження якшо розігнати серце на 200 ударів...не ризикнув. Цікаво,шо в першій годині ночі було ще тепло..порівняно із п`ятою ранку
ЗачоДно-Залікові хвотки......
Трохи про організм :
Відчувається цікавий ефект - мабуть порушення вестибуляції через стіко годин педалювання на вєліку. Я ніби почав плавати на вєліку, тобто кудись хилився .Я двічі злазив та йшов потроху..небагато..Десь читав шо так можна протверезвлятись Сідав реально свіжий, відчував вєлік та руль...а то втратити свідомість на нічній трасі шось якось....нє..нє..
І ще сильно боліло плече -через набитий рюкзак...І вобсче оте жовте з апплікашкою "Житомир" , то ж не рюкзак взагалі...так , за браком часу пошити рюк на 12-15 літрів, таскаю з`ємний модульний рюк з фасаду мого 120 літрового походного рюкзачка..Тобто там немає а ні спинки, а ні лямок грамотних, а ні вентиляції...це все впливає..я напхав цей рюк, і він роздувся та шаром прилягав до спини, через шо розболілось плече, яке відтягувалось. Грамотний рюк тож має велике значення !
Далі останні км 30-40 десь...помітив шо дихання погане..., тобто дихаю часто та неглибоко, але главно шо з`явився дискомфорт, шо вобсче-то не заважало, а все ж не дуже добре коли не можеш зробити глибокий вдох, наче груди хтось стис...було неприємно...хоч їхалось повторюю дуже легко...ноги крутили без всякої втоми та не напружуючись
Взагалі трохи авантюрою було із сильним кашлем та застудою поїхати таке мєропріятіє...А главне шо я через нежить носом не міг дихати, шо є вкрай неправильно !!! По ходу я ребром долоні частенько розбивав м`язи...інтенсивно...ефект відчувався моментально. Кілька разів, але просто для профілактики, злазив та на травичці на узбіччі розтягував обережно ноги, на себе...
Чуть висновків та рекомендацій, деякі по ходу вже в текстах вище ...були :
Серпень не кращий місяць для дуже протяжних в часі пробігів.Добре якщо пощастить з погодою...Великі перепади температур та малий світловий день.
Пересічна реально забирає багато часу та сил, та розбиває м`які частини тєла.При плануванні також враховувати ізолінії
Гель,шоколадки,валідол,льодяники ( постійно жував), сік ( не кислий) - топліво та ремкомплект для тєла при таких пробігах.
Тра відчути, вгадати шо ти є на піку форми на витривалість. Не розраховувати на вчорашній льогкий пробіг там на 100км.
Краще привезти додому шось із їжи-питва та дощовий костюм,чим мерзнути під дощем та падати від безсилля десь на трасі вночі...
Мінімізувати всі зупинки, збори,фотки,читалки карт і прочая - бо в результаті часу вхолосту набіга..а..ає. А це ж все на маршруті, тобто організм не відпочиває в цей час...Значить втома накопичується...
