Кришталевим кряжом до Дідового Озера 2-3 лютого 2010р.
Давні мрії кришталевої зими мають за звичку збуватися
Нестримне бажання побувати на Дідовому Озері взимку крізь небезпечні дорожньо-льодові серпантини на останньому диханні але всьо ж доставило цього року мої фотокості на це болото, шо за міщансько-провінційних витребеньок свого часу обрєло громко-пустий статус озера ))).
Всьо ж впевнений, шо з-за певних причин в нашому міському бомонді дебатів з приводу відповідності цього статуса реальності не відбудеться, як от наприклад у шукачів "правдоньки" з Тернополя... там місцеві прохвіндєї даж вже в путівниках та на табличках отак потихеньку почали чесссно ) писать: "Тернопільське озеро". Пошукайте, для прикладу цю статтю в Вікі.Сорі.. флудимо...)
Я вам одним словом скажу... "казка"... із справжніми дзвіночками, санями з червононосими Дідами Морозами мєсного разліва ))) та канєшна Снєгурками ))). Ніколи ще подібного не бачив. не відчував... особливо тут.. вперємєшку з непроглядними та далекими обрисами пагорбів кряжа... розкинутими на них селами з білесенькими хатками... з шикарним різьбленням придорожніх будиночків... і дерева... точніш льодяні постаменти -всю дорогу першого дня до Озера мене супроводжували кришталеві дзвони обледенілих гілок дерев... забуватися не давав тільки мєрзостний скрип слікової гуми на льоду... та завивання троха зустрічного вітру...Вздовж дорог грусні результати недавньго урагану вкупі із снігопадом та обмерзанням всьго і вся. Нормально їхалось тільки перші 7км від Овруча... Мабуть саме стільки проїхала сюди Леді Ю (в зв`язку з стихійним лихом)..шо так жваво обговорювали бабусі в дизелі.
Всю дорогу від Овруча до озера (шота десь 50км) це була боротьба із собою... частенько приходило в голову розвернутися назад... або десь вже тут переночувати а завтра розвернутися... нєрвна слизька вкупі з сніговою кашою дорога з обмерзлими або зафірненими бортами в колії... які через бажання пропустити транспорт частенько розвертали або крутили мене як одинокий осінній листочок на воді... 8-10 км на годину... ближче до краю кряжа суцільні затяжні крутякові серпантини. Але я втримався.. розуміючи, шо це остання мабуть можливість в цьому році побувати на льодовищі Дідового озера (саме льодовищі)...
В с. Бєгунь із дороги в покинутій садибі вгледів калину.. українську замерзлу червонооку сльозу... ага.. ну якже ж я можу )... Терпляче підбираю.. шукаю відповідність форми на передньому плані і малюнка на задньому (фоні) -шукаю стан.. емоційний, цікавий, шукаю форму як результат -перша хвотка в колажі з калиною.. де калину з боків на фоні обрамлюють калинкові цяточи та зірка гілочки.. і третя хвотка - калинковий льодяник.. мням-мням
. Над хвотками довго колдую шоб вони із жостко - ріжуще детальних-контрастно документальних обрєли м`якість та нєжність. Калина на кряжі це шота принципове стає.даж )))). (Кван -тобі повнорозмірні тіфф оригінали, за бажанням..) Після окраїнного села Бєгунь дооовгий спуск ледве пробитою дорогою в глухі поліські хащі - с. Кованка... магазин з дивним графіком роботи... три закляклих від подиву діда під ним і кілька напутствій від них "там вчора з сусіднього села старого вовка "взяли"... " (Це підтвердили в магазині і наступного дня вже в Словечно). Походу 4 пішакових км від Червонки вглиб до озера слід вовка бачив... і ще якогось копитного. Людських слідів до озера не було... тобто пробитих. Все занесено. Йти дуже незручно - с лісапетом в одній вузькій колії півтори години. Сніг зверху колії сильно зфірнований - там вел не тянеться взагалі.
На озеро знесилений завалююсь вже в сутінках. Кілька залікових фото і вже темрява. Цього разу я забув ліхтарик. Добре шо не спальник ))). Вночі ж було дуже холодно... за годинником менше - 10 гр. морозу... суб`єктивно десь - 12гр... часом пробирали такі затяжні дрижаки.. аж до судом... вдавалося лише задрімати... спальник для економії ваги взяв на - 5 гр + ота накидка ферріно. Опівночі таки виліз - але від місячного прожектора... перед цим весь день було похмуро - сіро... і ось тут.. все озеро як на долоні.... я канєшно сказився - достав штатів... прочая і півгодини з ним носився... даже виліз на дах ганка... де й зробив перші дві фото отого "триптіха" ))
Вранці півгодини по озеру вистачило шоб зрозуміти, на занесеному снігом сірому вранішньому замерзлому зимовому холодному озері більше вже немає шо дивитись, очікувати. Вод тут мрія і закінчилась... е.. реалізувалась, значть. Побував - побачив - спатиму спокійно.
Потроху вибираюсь назад.. і... о ужос... вже з "дороги" від Червонки безперервно "носяться" (наскільки це можливо по льоду) лісовози, які перетворили вчорашню умовно чисту трохи збиту колію на суцільну кашу із льодовим сюрпризиком під нею ( Промучився від Червонки до Бєгуня з результатом 7 км за дві години!!! "Бєг на мєстє" (с).... Правда це був суцільний підйом... самий затяжний підйом, кста, в області. Піднявшись на Бєгунь на спуску впав дуже жостко - фотосумкою з фотіком об вивернуте кермо - ну тут переломний момент... починаю автостопити... вперше в житті, кста.. вибираюсь із велопоїздки автостопом - якшо не рахувати короткого фрагменту на СОК на початку січня з паном Юрієм.
Автостопити не стидно, оскільки пройдена вчора дорога назад вже не цікава, незважаючи на сонце та чисте небо. До Словечно мене довіз лісовоз (вел на лісах)... за "дяки"... виявилось шо в мене залишилось всього 25 грн - і вродє ж не пиячив - не шлявся... якраз на автобус до Овруча + піффо.. е..... Вобсчем в Словечно перед приходом отого вже легендарного Овруцького пазіка в місцевих промтоварах пересилкою дєнєг з телефона виручаю у продавця ще 20 грн. Тепер вже й додому доїду. В пазіку тим часом з вікна роблю ще десяток шЫдеврів (помітили -через "Ы" )... і в Овручі ще дві години катаюсь. Кста, якби не автостоп - я б даж не встигнув на дизель із Овруча. Древні (і не дуже) святині Овруча так загадково маячать з тумана... я їх обходжу зі всіх сторін... з тих сторін раптово виринають монашки і бісять мене услужлівим голосом питаючи "Це ви по виборах, агітуєте?"... і подібне... я голосно матюкаюсь і зникаю в тумані )) А одна монашка у храма Святого тов. Василія усєрдно хотіла мене нагодувать десь... на кухні... Вод і все. Сів - доїхав ледве живий (давалась взнаки недоспана холодна ніч). І чуть щастя - за обидва дизеля назад платити не довелось - кондукторів взагалі не було )))
За об`ємом та характером фото вийшла поїздка не "Дідове озеро" а "Кряжом на Дідове озеро" Шкода ото "альбомити" вже не має де (
Тут викладена малесенька частинка фото.. враховуючи шо тему відкрив ще за нет-часів розраховуючи ще в січні поїхати на Дідове.. вийшло вод.. тільки... треба ж хоть шота показать - звітувать - шоб не вийшов "громкий пшиш"
)
Викладені в оцих триптіханутих колажах фотки триптіхами не є (окрім калини та місячної сонати) - просто для швидкості забивання в пост з нет - клюбу за тих 30 хв. отак їх заколажив - деякі фото поруч з іншими даж не мона відображати - вони не сприймаються. не розуміються. не прочувствуються ))).. але на жаль.. вод так. Всім щасти.. та виповзайте вже чуть.. вже тепло.. і красотісча ж яка )))
В збірці хвоток "Туманні привиди древнього Вручія":
1). "Купола" ( їх там чотири...хоч і не всі купола
2). "Нижнє місто"...
3). Без назви, вобсче-то.
пысы: прохання при можливості трохи відформатувати..оскільки строчив в Ворді,як воно відображатиметься в колонці форума в браузері -хз..порве всі рядки ( )
ТЕМУ ЗАКРИТЬ.
Добавлено (07 Фев 2010, 10:51)
---------------------------------------------
пан Юрій -дяки за мост, за підтримку!