ВелоЖитомир

форум велосипедистів м.Житомира

Велоподорожі рідним краєм
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
  • Аватар користувача
Аватар користувача
By Аморфоз
#52124
Классно)молодці))))
Аватар користувача
By krecc
#52127
Фоткі у jazzecа класні, треба з ним частіше катать, шоб було шо згадать! Але шоб він ще цей пункт виконував- будуть дівчата" :D
Аватар користувача
By jazzec
#52134
krecc писав:Але шоб він ще цей пункт виконував- будуть дівчата
ну одна дівчина була...
Аватар користувача
By INSPIRE
#52136
Молодцы! Хороший поход, хороший отчёт. :hi2:
Места там шикарные. Там состоялось моё крещение как велотуриста. Эх, не смог я с вами...

Добавлено спустя 1 минуту 58 секунд:
Кстати, фотографии отличные, сохранил себе полтора десятка. :so_happy:
Аватар користувача
By jazzec
#52161
Трохи моїх вражень...відчуттів від подорожі...

За два дні до старта Укрзалізниця зробила сюрприз у вигляді зміни розкладу на вихідні-святкові, довелося змінити напрямок руху на реверс, місця ночівлі і загальний план, але як виявилось пізніше вийшло тільки краще!

Були деякі сумніви і вагання, так як в "банді" були нові і люди і моя дружина "на раскатку"...
Але все склалося якнайкраще!
День першийВідобразити
Все почалося ще на залізничному вокзалі в Житомирі - зустрічаємо компаньйонів до Овруча Пашу Мокріцоні і Вовчика(вони дременули десь до сябрів).
За Пашиними байками дорога до Коростеня протетіла непомітно
В Коростені нас зігрів Пашин ранішній чайок, що навіть агресивний пасанжир у дізєлі на Овруч не зміг зіпсувати настрій своїми "понасідало тут з ліспєдами...піввагона зайняли..."
Овруч зустрів нас лагідним весняним сонечком, переодягнулися в шорти і вирушили на оглядини Овруцьких соборів...
ЗображенняЗображення

Перший день почався асфальтом невеличкими селами з мізерним трафіком, доречі стан асфальтових доріг приємно вразив, під весняним сонцем і чудовими краєвидами...Пагорби кряжа, запах соснових лісів, синє небо і зелені поля п'янили розум...Око раділо, груди наповнювалися чистим повітрям і хотілося летіти...і лише вимушені зупинки біля вказівників населих пунктів для "звітних фото" зупиняли нас час від часу...
Зображення

Першим на шляху був Овруцький кар'єр...ми навіть не сподівалися, що буде так цікаво.Нам поталанило: відвідали величезний забій, над яким лелеки кружляли навипередки і потужними взмахами крил розрізали розпечене повітря...
Зображення

Масштаби рани на тілі Землі вражають, як і вражають "машинки з цієї пєсочніци"
ЗображенняЗображення

Після виїзду з кар'єра нас єдиний раз за похід окропила, я б сказав, навіть, освятила! декількома краплями невеличка хмарка...було видно як падають краплі звідти згори...виблискуючи на сонці...неймовірно гарно...
Десь в Нових Велідниках ми з'їхали на грунти в пошуках старовинного млина і святого джерела...Як виявилось млин вже виїхав до Києва...тепер він музейний експонат...

Шлях до джерела був прикрашений краєвидами пагорбів, звилистою річкою і коврами буйної зелені...
Зображення
Ось і джерело...Гарна місцина, все прибрано і окультурено...дерев'яні місточки...

Зображення
вгорі на пагорбі невеличка капличка...така проста, непримітна але від того ще більш загадкова і вражаюча...

ЗображенняЗображення

Вода прохолодна і цілюща...саме то для подорожуючих велосипедистів...
Зображення

Нашвидку пообідавши картопляним пюре "мівіна" і поповнивши запаси води рушаємо далі в напрямку найвищої точки нашої області...
Все більше доводиться "крутити вгору"...
Невеличкі села...В Словечно під магазином куштуємо прохолодним морозивом...і далі...

Вечірнє сонце фарбує все навруги у теплі відтінки...
В Бігуні прямо на в'їзді біля дерев'яної церкви звертаємо в поля і крутимо вгору...вгору...вгору...

Ось ця точка на карті і електронний поводир теж підтверджує! Ми просто злітаємо тут догори!
Зображення
ЗображенняЗображення
Простори і краєвиди звідси неосяжні!...

Далі потрохи спускаємося вниз до села Городець, запасаємося водою на вечерю і сніданок...

зустрічаючи на свлєму шляху "дивні створіння...з голови у них ростуть...банани..."
Зображення

виїзжаємо за село пісчано-кам'яним шляхом в пошуках місця ночівлі...Ось воно! ні це не то...О! ось! галявинка закрита з усіх сторін молодими сосонками, з сухою м'кою травою! Смачна вечеря гречаним супом, гарячим чаєм біля вогнища з веселими розповідями Віктора про колишнє військове "життя-буття"...спати...спалося напрочуд добре,як і наступної ночі, хоча зазвичай я в походах сплю короткими відрізками і не дуже...
День другийВідобразити
Підйом о сьомій..відпочив на всі 100!
Сніданок гречаною кашею зі шкварками…чай печиво…
Сонечко вже зігріває своїм першим промінням…
Пісчана ґрунтовка з камінням, але добре, що практично весь час униз.
Крем від сонця…соснові ліси, запах хвої у нагрітому повітрі, вел катить і про баул забуваю…кайф…
Зображення

Вискакуємо на асфальт у с.Усово і повертаємо ліворуч в напрямку с.Переброди…Тут шматок асфальту і валимо на всі гроші…
Варто відмітити, що ці краї – це моя Вотчина…я тут виріс...
Все навкруги: ліси, стежки, мохи, болота і дорога «бетонка» нагадує мені щасливу пору дитинства, мої покатухи на велі "Школьнік" цими хащами…за якими я ще не раз жалкуватиму, безнадійно застрягши в цивілізації...
Зображення

саме тому для мене там все особливе…я знову відчуваю цю енергетику і не можу нею насолодитися…
Домого рідного села Жовтневе всього якихось 7км військовою бетонкою…тягне…манить, але часу обмаль і не по маршруту…залишаю на наступну вилазку…
Ось і перша закинута, розгромлена, частина під Перебродами, де колись розташовувалися
Р-12-SS-4про них можна читнуть тут
Я пам’ятаю як ці машини їздили у мене за сараями під лісом…
Всі будівлі з цегли зруйновані, розібрані вщент…всі кабелі зв’язку викопані давно і здані в «цвєтмєт»…і тільки бетонні плити дороги і «ангари» для цих бойових машин нагадують про масштаби того, що тут колись було…
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення

і штовхають на думки, що якби вони тут були, то зараз ми думали б і працювали над тим як підняти неньку Україну, а не як врятувати людей і зберегти її цілою…фак…
Полишаємо вождя пролетаріату далі одиноко вартувати на руїнах військової мощі…
Зображення

Повертаємося на Усове…далі укатаною ґрунтовкою на с. Кованку…тут знову асфальт, покладений колись ще «після Чорнобиля», який дуже чудово зберігся…
Запасаємося водою з колодязя…саме колодязя, вода ближче до поверхневих вод, а «криніца» це вже чиста джерельна вода…мали план докупити хліба на обід і вечерю, але місцева жіночка підказала, що магазин відчиниться в чотири години(була десь 14-та), а хліб розібрали ще вчора…
Зображення
Зображення

Рушаємо далі на Дідове озеро…шлях пісчаний, місцями з залишками старої бруківки…
Зображення
Зображення

Ось і заказник…невдовзі озеро…тут декілька відпочиваючих…
Зображення
Зображення

Ось ця «бєсєдка», яку можна бачити на багатьох фото Дідового озера у ГуглІрз…
Зображення

У Озері прохолодна темна вода…як приємно вмитися і занурити в неї розпечені «ласти»…зняти статику…
Зображення

Біля озера є дзот, правда вже обнесений приватним забором і вихід до «бєсєдки» над водою теж через цю територію…
Тут зустріли парочку пєшиків, самі з Запоріжжя і подорожували там хащами-болотами…навіть без карти!
Пообідали нашвидкоруч, перепочили і далі…по плану ще до Кам’яного села…

І почалися чарівні доріжки повз болот, засіяних буйними травами, мохами… «Сіськи» з баулом…кайф…сонце біжить поруч зліва, плутаючись своїми променями між корягами і стовбурами невеликих дерев, замученими багнюкою… але їдеться легко…нирок…праворуч…ліворуч…наверх…дерево на стежці праворуч… не зачепити б баулом…проскочив…рівчачок…обривиста стежина….пісок….багнюка…уухх…мчу далі…я лечу і моя свідомість розчиняється в барвах, звуках, колориті цих казкових лісів…
Зустрічаємо групу велосипедистів чоловік 5-6…після недовгих перемовин виясняємо, що десь попереду на шляху «болото по коліна, вели не їдуть і колеса блокуються і т.д…»… подивившись у карту і навігатор вирішуємо змінити трішечки маршрут – вирішили обійти «болото», щоб не псувати ідилію Поліської казки…
Зображення
Деремося догори на пісчану гору і занурюємося в дикі ліси Поліського заповідника…їдемо по шляхам, які давно поросли мохом і посипані ялицею, перекриті впавши ми деревами…шишки і сухі гілки тріщать нещадно під колесами…дорога іноді губиться…розвідка…не туди…повертаємось…знову дорога, яка ледь «читається» і їдемо « по напрямку»…О! блін! все починається зі слів « я знаю короткий шлях…»…хащі…за ноги чіпляються колюча ожина…зупиняєшся, шоб зорієнтуватися на місцині – підїдають комарі, але поки не дуже…в голові крутиться «а що буде далі?»…чималий рівчак, який посто так не перейти…майструємо місток з повалених дерев…переходимо…тягнемо вели по купинах, а самі чолопаємо багнюкою…в цей момент сідають батарейки в Гарміні! Підходящий момент! Але є запасні…він знову веде і виводить нас на вже їзжений шлях, трохи стомлених, подертих і підкусаних, трохи брудних, але з живим вогником у очах від таких пригод!..
Село поруч…пісчані дороги дрімучими лісами…місцями обабіч стежки…
Сонце потроху хилиться спати…теплі відтінки падають на землю…укатані звилисті стежки понад річкою Пергою знову дарують радість польоту і насолоди…як добре тут…чарівні місця…

Село…не пам’ятаю яке…зустрічаємо банду велосипедиствів-туристів…чоловік 15...привіталися «Слава Україні!»-«Героям Слава!»…місточок…вискакуємо на добряче укатану грунтову дорогу, але катиться на ній на ура…намагаємося трохи нагнати часу, який втратили в хащах…
Ось і Рудня-Замисловецька…Камінне село…тут зупиняємося поповнити запаси води на вечерю, сніданок і просто попити…Криніца! Знизу б’є сім ключів і дарує свою прохолоду і силу чистої води трохи стомленим «туристам»…погомоніли про життя з місцевою жіночкою, яка з радістю напувала нас водою і розповідала легенди про камені…
Не було вже сил вже терпіти очікування побачити оті божественні каменюки і подякувавши гостинній жінці ми подалися до лісу, що ховав у собі таємниці…
Ось вони! Великі, покриті мохом, поодинокі і групами і теплі на дотик! Це щось неймовірне і трохи неземне, підігріте вечірнім сонцем і давніми байками…і про Божий слід на одному з каменів…і про скам’яніле село, яке не прийняло на нічліг старого подорожнього…і бісовий млин…
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Набродившись між каміннями вагалися з ночівлею: з однієї строни вже не хотілося кудись рушати в пошуках «де стати», а з іншої – містика каменів не давала спокою думці стати на ночівлю поруч з ними…
Перемогла втома…стали неподалік під охорону каменя з Божим слідом…
Підготувавши «копанку» під багаття, розвели дідівським способом(кресалом) багаття
Зображення
Зображення
зварили супу, чаю, потім ще картоплі, чаю…довго сиділи біля багаття за розмовами, почало вирубати…залили добряче багаття і лягли відпочивати…
Аватар користувача
By kuzart
#52241
jazzec писав:Були деякі сумніви і вагання, так як в "банді" були нові і люди і моя дружина "на раскатку"...
Але все склалося якнайкраще!
супер! катайте ще ;)
Аватар користувача
By INSPIRE
#52249
jazzec писав:агресивний пасанжир у дізєлі на Овруч не зміг зіпсувати настрій своїми "понасідало тут з ліспєдами...піввагона зайняли..."
Встречали. :stid: Блин, в том дизеле они или все родственники, или это тот же самый перец.
Больше всего кайфанул от этой фотки, хоть картину с неё пиши :so_happy: :
Зображення
Аватар користувача
By talon
#52450
красота!
а можно фулсайз этой фото?
фотоВідобразити
Зображення
By roadrunner
#53008
фотографии красивые, прям за душу берут. А от фотки с Ленином чуть не прослезился, такая обида поднялась :( Эх, Володя, Володя, мы всё просрали :stid:
Аватар користувача
By jazzec
#53010
фото фігня...
от там дійсно за душу бере! просто політ! а іноді сум...
ми коли додому повернулися, 10-ти річна дочка мені сказала:" Папа, ти такий відпочивший і весь аж світишся!!!" :ua:
Аватар користувача
By Egor_Goodman
#53011
Смотрю - мир уже не тот.
Когдато на майские можно было проехать по вашему маршруту и не встретить ни одного туриста... насладится первозданностью и уединением. а у вас на пути то и дело то вело то пешки....

Добавлено спустя 2 минуты 36 секунд:
jazzec,
Вы шахты нашли в ВЧ?
Аватар користувача
By jazzec
#53012
Там шахт нема, ракети на тягачах, які стояли в цих бункерах, а в районі Нових Білокорович площадки для їх запуску
Аватар користувача
By jazzec
#53030
ABSENT, дуже смішного, що тягнуло б аж на 3 смайлика :lol: не бачу
Аватар користувача
By Евгеній
#58704
Всім привіт! Їздив два роки назад з власною компанією приблизним маршрутом. Дійсно, маршрут бомбовий, не напряжний. Найкращий час для поїздок на північ Житомирщини - це середина літа. Тому, що куча чорниць, які ніхто не збирає, бо людей там не так і багато мешкає. Да і вода чиста, в пісчаних кар'єрах можна і себе покупати і байк вимити.
long long title how many chars? lets see 123 ok more? yes 60

We have created lots of YouTube videos just so you can achieve [...]

Another post test yes yes yes or no, maybe ni? :-/

The best flat phpBB theme around. Period. Fine craftmanship and [...]

Do you need a super MOD? Well here it is. chew on this

All you need is right here. Content tag, SEO, listing, Pizza and spaghetti [...]

Lasagna on me this time ok? I got plenty of cash

this should be fantastic. but what about links,images, bbcodes etc etc? [...]

Пропускаєш покатушки та інші велоподії?! - SMS-інформування!