- 28 червня 2011, 23:09
#21647
Боржавочка
одиночний фотопохід 15-18 лютого 2011р.
Боржава -якось квадратно звучить для цього райського гірського трикутничка.Він та його околиці настіко незвичні та настіко живі та зелені..шо я прозвав цей район "Боржавочка"..Так мнякше
Тож хай мєстні кидають огірками але нашому заїжджому колгоспу видніше
боржава -з рум. -борзий, швидкий-бистра течія,бистра ріка хребет названо від ріки, шо витікає в одній з його ущелин.
Боржава оком першовідкриватєля-Йа
Це величезний хрест, його хрестовини АБСОЛЮТНО неймовірно різні за характером! Широкий розложистий повільний підйом від г.Цицька у м.Воловець, друга хрестовина-крутий звивистий гребінь з крутими перепадами між локальними вершинками та подекуди кам`яними піками ( де вперше довелось лізти на передніх зубах кішок), третє відгалудження - неймовірно плавне спадання від центра сходження цих хрестовин таким собі пасмом ущелин...далі наведу ще й фото. Центр цього дєйства - г.Великий Верх, що хоч і троха нижча за г.Стій на цьому хребті але ні в кого чомусь не виникне сумнівів, шо саме ВВ і є найвищою вершиною! Ну і четверта хрестовинка - невеличка, ібо ніби як хрест в землю, так ці гори врізані цією хрестовинкою в лінію сел, в яких шо не церква так памнятка архітектура дерев`яного зодчества .Отака вона Боржава
Як Боржава світанки рожала?
Як Боржава світанки рожала?
Для початку під сонячні жала
Кине доньку свою -"Ополонку"
Край верхів`я Боржави стояла і ждала
Хай роз`ятрює промені тонкі !
Як награється тоє проміння
Та сповзатиме гріти долиння
То підкине віяла "Кичери" навстріч
Хай роздмухують сонячну піч!
Заповзає світанок все вище
Та без сонця тут лиш лютий вітер свище
Тож Боржава назустріч закине "Граб"-
Вже і Сонцю зійти пора б !
В цих пекельних дровах в морознім верхотур`ї
Раптом Сонце всміхнулось дівчині "Магурі"
Підставляє теплу сі широкії плечі
І запрошує верхом прогулятись надвечір
Запалали долини і гори
Вже світанок щеза в сніжно-сонячнім морі
Так з горища Боржави де душа ночувала
Я підгледів цей ранок і вам розпові...
"Як Боржава світанки рожала"
лютий-березень 2011р. Павло Мокрицький ака MOKRIZZONNI ©
Ополонка,Кичера,Граб,Магура-вершини Боржави в порядку зустрічи світанку
Попереджалка
Але не спокушайтесь на мнякі різьблення плечей Боржавочки !За даними Закарпатського гірського пошуково-рятувального загону взимку це найнебезпечніший хребет Українських Карпат після Чорногірського- та й ті цифри через більшу масовість походів всіх кого не попадя по Чорногорі.У 2008-му на Боржаві було врятувано 77 людей, у 2009 – вже 126.
Тому я застерігаю від одиночних блудів цією хрестовинкою і закликаю не брати з мене приклад! Ще додам, шо не дивлячись на вперті поетичні настрої змалювати свої переживання в Боржавському поході, по ряду причин це був доволі жосткий по погоді-пригодам похід і тому тут багато непоетичних "ужасов войны" які мене самого дратують..але може комусь для науки згодяться та й такий уж характер був в того походу...шоб не обманювались на цію дівча-Боржаву..дівча-вони такі підступні почасти
День перший: Воловець-вершина г.Великий Верх
Резюмуючі - один з найважчих марафонів в моїй скромній зимовій практиці. 5-00 ранку на станції Воловець-17-00 вечора на вершині.Причину видно на карті нитки маршурта-Йа постіснялсо лізти із Воловця прямо на хребет через гору Цицька Занадто рано знайомитись з Боржавочкою шоб отак зразу по дівочим принадам топтатись . Я глупо але вперто обходив ті принади нетропленою засніженою крутою стежкою зимовим буреломом понад потічком
Отут в просвіті вирубки я і зустрів світанок.Ця зустріч була грусна -з одного боку вирубка з єдиною як крик лісу стрункою смерекою -з іншого живий поки шо ліс...
Попід ногами виростає з надією дорости до висоти Боржавського світанку нова ялиночка..а чи доросте? Між цими двома фото є якась спільна графіка в лініях. Їх можна об`єднати в діптіх -ібо так виразніше навіть, груснота теми сприймається одразу!
По німому ранковому лісу звірина гасає аж під самим носом.Я перелажу буреломи тими ж слідами, шо їх ось-ось перелазив вовк Вовка-одиночку не слід боятися - ольпініста з яскравим (по -кольору) рюком він сам злякається та тікатиме ген-ген
О 9-00 виходжу із зони ліса та сліпну від незайманого білопухнастого снігу, а вище втопаю очима в глибоченно прозорому темно-синьому небі
Коротка зупинка для поповнення термоса -ібо зневоднення в такі оманливі-спекотні дні взимку дуже небезпечні -і навалюють на недосвідченого туриста купою проблем. З прозорим на всю далечінь обрієм( як і годиться справжній зимі) починаю вимотуючий траверс до гребеня.В кішках на такій недовисоті йдеться важко бо плутаються в обмерзлих кочках, але без них страшно -ібо зверху наст та й так крутить та ковзає.
Проходжу небезпечний глибокий надув в кулуарі під Томнатиком і кинувши рюк під локальною вершиною перед г.Плай, йду зустрічати Боржаву...яка ж вона, га?
Огоо! А де ж..де ж отой оспіваний "хребет полонина Боржава" ? Може я не туди забрів? Шо це за відвісні стіни ? Одразу ніби переносимось в Мармарошські Альпи. Цей гострий ніж нашпигований сумнозвісними стінами "Красна" , "Пропаща"- відріг від г.Великий Верх до г.Стій. Гребінь відрігу доволі небезпечний а в негоду просто безвихідний в цей бік про що свідчать грусні повідомлення МНС.По інший бік є лиш кілька сходів плечами лавинонебезпечними схилами.Так шо в поганих умовах краще на цей гребінь не виходити.З незламною впертістю на перевальному вітрі я робив гігапіксельну панораму (198 кадрів) цього відрогу Боржави.Ліворуч видно лавинну метеостанцію на г.Плай, праворуч-г.Стій
Вибравшись на метеостанцію "Плай" зважаю на памнятник ...блим-аж вод де виховувався незламний героїчний дух великого борця за Вкраїну-Неньку- звичайно ж на верхах карпатських небосхилів він мріяв та боровся про все вільне навкруги !
Пам`ятник Герою України В`ячеславу Чорноволу шо в буремні шістдесяті ( ну а коли ж ще) був директором цієї станції
Привітні працівники станції як завжди закидають лякалками про негоду і небезпеки - ну а кому хо вас потім повзать в снігу шукать? Тому не лякайтесь -а зважте все за і проти, попросіть повний термос кип`ятка та вище...вище...на дах Боржави.Шо я й зробив.В мене була ідея -обчитавшись на форумах про легендарний вітрюган шо приходить вночі на Великий Верх захотілось туди, шоб отак, шоб попробувать його...
Від станції любусь навколишніми панорамами, наглядач розказує де які гори -ібо для мене ці блакиті в новинку
Панорама на захід від г.Плай
Вже троха вище від станції провалля переходять в жосткий фірн, по якому новенькі кішки скреготять Вітер здув сніг та відполірував цю ковзанку..ще й температура посприяла -в ті дні вона була самою екстремальною за яких мені доводилось ходити.
Вже 12 годин вгору..повзеться все важче...ні джеки ні глюкоза ні чай з вітамінками не додають бодрості духа-а що то буде там наверху, де доведеться навєрно не саму легку ніч простояти: вкопатись-викопатись, зібратись ? Але назад вороття немає.Перед самою вершиною ВВ (тут і далі- великий Верх) балдю від неприступних відвісних стін гребеня Боржави в бік г.Стій.Тут, перед іншим кутом -вони постають в своїй реальній невимовно-суворій неприступності для таких фоточайників як я Тож мені залишається отак іздаля їх обережно фотозмальовувати,поки я на розложистій хрестовині від Воловця до ВВ під сонцем яке немилосердно спалює шкіру на моєму любопитному носику шо його он аж куди занесло В 17 вповзаю на центральну пуп`янку Боржави -г.Великий Верх.
============================
Тут я вирішив погратись в "альпініста", це така популярна хлоп`яча гра і почав розкладати свої іграшки в цій піднебесній пєсошниці
Знаючи шо надвечір погода різко погіршується поспішаю оглянувшись та поблукавши вершинкою зробити пару фото та надійно встановити намет на цьому фірнові.Це виявляється не просто Від ударів льодоруба летять льодяні скалки, які від помірного але все ж відчутного вершинного вітру розлітаються не бажаючи триматись купи у намета...тоді я їх втоптую ногами...гострі скалки небезпечні для силіконки намета! Але шо робить -сніг тут здуло підчисту -жменька під тріангулятом не рятує...вродє я вкопався надійно ( я так думав) Ось скріншот http://i.piccy.info/i5/85/35/1693585/zahvat.jpg Не редактував -це як підтвердження та порівняння з ранковою фоткою як довелось ввечері вилазити та "довкопуватись" щоб не здуло восвоясі. Потому в стані сильного виснаження всунувши ноги з кішками в пакєти+внутрішник я вліз в спальник на часік аби "відійти" .Газ замерз все одно...температура вдень впала за -20 град. внизу, в селі...тут же надвечір вона наближалась до -30град! Ось архів погоди на найближчий моніторений населений пункт в той день.Червоним то температура внизу, в селі...штиль в глибокій річковій долині села думаю пояснювати не нада http://i.piccy.info/i5/48/36/1693648/sdddf-2.jpg
Ця ніч по досвіду виживання в таким температурах та інше була для мене дуже важливою...Тому я хочу це описати Відкопав всі лахи шо віднайшов в своєму клумачку але за умов фізично-психологічного стану мого нерухомого тєла при -27-30град це канєшно мало допомагало.Враховуючи шо то все були синтетичні утеплювачі-пуховки я не брав Вже за півгодинки мене почав пробирати дробак- це норм.Але далі він перейшов у форми, шо явно не є нормальні -хто стикався-поділіться-шо то такоє , які небезпеки та як боротися.А саме- від дробака в мене почалися судоми в області грудей...сталдо важко дихати..я не міг поворухнутися навіть. якимись ривками набирав повітря...Невже це через отой дробак? Хто зна? Мене почав брати ляк -я читав про зупинку серця при подібних переохолодженнях через перенапруження чи шо серцевих м`яз. Шура -підкажіть шо це за мучєнія я пережив? Довго лякатись правда не довелось- все одно десь о 8-мій вечора прийшов він, нічний хазяїн Карпатських верхів, лєгєндарний Карпатський вітрюган
Він як справжній хазяїн не прийшов,не постучався -він увірвався одразу і несамовито! Оце лють! Я за верхню блискавку тамбура визирнув в нічний ужас вершини та переконавшись шо хурделиці нема почав срочно вилазити докопуватись шоб захистити стінки намета, які так роздувало-схлопувало шо в мене сумніві не було -до ранку його отак звідси здує .Навколішках шоб самого не здуло годину повзав навколо та вибивши троха не весь сніг-фірн під тріанглом завалив намет на см40 десь, під такою вагою він стояв непорушний...і навіть якби його порвало я б з речами не став дельтапланеристом посеред цієї ужасної ночі.Порівняйте фото із закопаним наметом вже вранці (фото світанку з віршиком зверху оповідки) та отой лінк троха вище, коли я надвечір тіпа вкопався скалками.Після такого марафону з 5-ої ранку я впав в намет і зжерши половину замерзлих джеків на весь похід відключився до ранку.Вітрюган не дав провалитись в глибокий сон -і я його колисання відчував всю ніч. Благо я таки не замерз в кільку, ібо зимовий спальник мій вже не ті -15град. що були колись
День другий:ВВ-радіалка на г.Стій-ВВ- г.Гимба -притулок рятівників в ущелині Пилипця
Вранці було саме цікаве -я боровся з обмерзлим хвотіком за світанок над Боржавою о 7-00 ранку намагаючись пришпилити штатів в 5см корку фірна та обмерзлий ґрунт верха, шо звичайно нереально без льодобура якого, з пальником який чихав та вперто згасав не бажаючи мене нагодувати а пізніше придумував алгоритми як та чим збираючи рюкзак притиснути оте чи оте -шоб його тим часом не здуло, а поки я притискав оте -оте вже норовило здуть восвоясі..е... в тартарари Все ж за внутрішником мені довелось по вершині побігати.Не втримавши ( не чотири ж руки) цей вже по суті парашют погнався і чудом догнавши на краю ВВ впав тупо на нього, дивно шо дуги не погнулись не зламались Шикарний намет-грусно було б його віддати як ялинкову прикрасу смерекам Боржави отакі бувають ранки...на фото шикарні та чаруючі але люті в реальному наближенні
Реальне наближення телевіком лютого світанку Боржави
Оце пишу влітку -багато шо розтануло..але та ніч та ранок, досвід сукупності холоду-морозу та гордої одинокості в тому канєшно залишає свій загартовуючий слід в менні і счаз, шо згодиться й далі.Патаму це фото світанку шо під віршиком будить дуже яскраві спогади і зараз!
Наразі вранці розпогожується і навкруж з ВВ як нізвідки можна побалдєть над специфічним контрастом хрестовин Боржави, які я описав на початку..а тепер згідно хронології приліплюємо і фото ( звідти ж зробив і сферичну панораму -додам пізніше, мо)
Розложиста Хрестовина в бік світанку,схід..гори Гимба,Магура,Граб,Кичера,Присліп
десь дуууже далеко -Колочава та хребти навкруж - хребет Красна та Пішконя (далі буде їх фото телевіком з Магури)
Родзинка Боржави- гострий трьохкілометровий ніж - хрестовина південна на г.Стій
Аналогічне фото в бік Плая-Воловця шось у мене не стало зробити.Ймовірно воно композиційно або по формі було невиразне. При цьому милувався іншим так,шо вирвався з обіймів ВВ лише близько 10-тої ранку спустивши троха з вершини до бокового траверсу планую налєгке з НЗ та фото дойти до Стою.Інакше якшо ти не був на Стою -ти не був на Боржаві! Рюкзак кидаю в невеличкій сніговій западині і складаючи в модульний рюкзак "Житомир" НЗ чуть не втратив свій новенький супертермос термос я таки догнав -він гайнув прогулятись по фірну вниз, а кришка чудом зачепилась в заструзі правда розколовшись від удару.
Вирушив на Стій. Прогулянка була легкою -після вчорашнього під важченним рюкзаком Навіть сонце було світліше хоч і в хмарах.Це я до філософії лєгкоходства та його причинних факторів склоняю
Не думайте - гребінь до Стога крутий також і по вертикалі місцями...то провалюється то взлітає локальними вершинами -прямих сідловин майже немає.Одна з цих вершин в пікові стала такою крутою, що самозадіялись передні зуби кішок -не уявляю як я без спецпідготовки певних м`яз на них витягнув би себе з повним снаряжом (десь 32 кг)
Фантасмагорії вітряних верхів
_____________
_____________
За півтори години під хлопання наповзаючої з Румунії негоди у вигляді позёмки я вліз на найвищу вершини Боржави -г.Стій. Тут видно сліди снігової стінки від бівака інших туристів.
Звідти неймовірний огляд -ібо це окраїнний форпост Закарпаття.Найвища його оглядова башта.Все Закарпаття на долоні,Румунія тож на обрії.Вищого що закриє огляд перед вами нічого не буде Хайлі рекомендейдед!
Погода мені сприяла -варто було влізти та троха розгледітись -познімати - як негода все затягнула Я поспішив до рюкзака -бо ж за півгодини може так подуть-завалить снігом що доведеться аварійно звалювати кудись або ховатись перечікувати невідомо скільки та куди Не ризикуйте подібними радіалками налєгкє!
"Подуй вітре на Вкраїну, де полишив я дівчину.." (с) Отак гуде насправді позёмка
Вже ось напівзанесений рюкзак.Фух. Все затягує сніговим кружаллям так шо очі не відкрити. Зато так краще видно ось це плавне різьблення східного відрогу Боржави до Магури..про який я писав на початку...гляньте яка грація цих схилів
На цей відріг-хрестовину я і пішов..тобто втонув.Плив я довго..оскільки в такій завірюсі розчиняється і простір і час...обріс я вже сніговою сивиною шо й блимати на дірки в масці вже не було як...Бачити я нічо не бачив.тому й показати нема чого
Затягнуло надовго і залишатись тут нема смисла..та й місця...вирішую трохи спустити до крісельних підйомників Пилипця бо ж недалеко -годину ходу не сильно вниз по відрогу.
В зоні лісу зустрічаю отаке пристрастне переплетення буків -не знаю чому, але стійке враження шо це дві букові долі ..хоча коріння вродь і одне...
Тим часом за моєю возньою з лінзами спостергає втіхаря якийсь бородатий лижник.Це екзотична особисть, місцевий такий собі екопоселенець, який кінув жити в селі і поставив собі в лісі під ВВ хатинку, де й мудрствує.Разом просиділи весь вечір спустившись троха в будиночок Закарпатськогих спасів,шо заховався на галявині під ВВ .Дядько мені запам`ятався своєю неформальністю та легкістю в розмові-більше б таких казкарів
День третій: м.н.- г.Гимба -г.Магура-Жиде - с.Буковець
На ніч в голові роїлися різні пляни, ібо погода зіпсувалася вкінець, а я тіко ж почав -грусно В ту затишну ніч я відновився від всіх навантажень і зранку був сповнений сил та надій...і о чудо сонечко..блакить..хлегкі хмарки....ЗНОВ НАВЕРХ! Берем реванш!
Казковий рельєф долини під ВВ ранку третього дня
На тому чудеса не закінчились і на виході на маршрут над Боржавою з`являється оптичний феномен -сонячне гало Я ще нікада не бачив гало).ПомилУйтесь!
Кх, якби ж то я пам`ятав шо сіє взначає, то може б у мене стало розуму тікати відти та швидше , а так я з радістю поперся назустріч цьому фронтмену холодного циклону,який на моря-океани притаскує цунамі, а от в гори різке погіршення погоди зі снігопадами та ураганними вітрами.А я ж то ні бельмеса про тоє
Отак і йшов та милувався.Вітер крєпчав та за 1,5 години я від хатинки спасів видерся назад на хребет.
Широченне блюдце г.Гимба і Йа Поки шо на небі світло та пушисто Хоча навкруги Сонця ще трохи видно гало. А шо з боку циклону я вам покажу потім
З цього блюдця шикарна можливість зафотостопити поки що прозорі краєвиди навкруж, але це вимагає ґрунтовного підходу для досягнення в таких умовах нужної стійкості штатива..саме ґрунтовного підходу Про серйозність підходу та відповідальність при зйомці багаторядок блимаємо тут та на вихідні панорамки як результат витраченого часу-зусиль
Фотостоплю краєвиди навкруж у багаторядках телевіком.
Долина р.Боржава з г.Гимба
==============
Гребінь Боржави від г.Великий Верх до г.Стій (ліворуч)
Попереду г.Магура-Жиде. Власне "магура" і взначає розложиста, широка на гуцульській говірці, шо ми поліщуки й бачимо Широкоплеча дівчина Магура дає можливість як зійти по тим плечам в колиба праворуч так в село ліворуч.Але мій любопитний носик бажає вилізти їй на шию -та перемахнути далі...по Боржаві
Ця пологість оманливо доступна та прохідна -ноги провалюються в жерепі ( тут вже з`явився) та заздрять слідам вовка шо давєча тутечки біг слідами лисиці безо всяких стражданій.На такій висоті та порі року? Закріпляю у фото цих екстремалів. Над головою крук кружляє все більш неспокійно...І кряче..кряче....ще б не крякати -при такому циклоні шо засліпив вже весь горизонт тим хто не сховається і крякнути можна
Гало вже щезло, вітер свистить, йти все важче і важче -тільки з відвернутою від вітру головою і бочком...бочком...Циклон якому передувало гало тонкою чорною плівкою кучерявить над самою землею...ледве не зжираючі її саму
Й тут пройшовши лиш півдня хоч загалом вже й більшість Боржави я розумію шо до кінця -перевалу Присліп, вже не дойти
Під вершиною Магури телевічком знімаю район Міжгір`я.Як видно -назва каже сама за себе...між горами ціла розсип сел шо перетікають одне в одне Та й гор -хребти Ґорґан,Пішконя,Красної...
Циклон давить...відступаємо в села...в древні дерев`яні села наступним після Магури відрогом. Спускаю по свіжих слідах невеликого вовка що петляють аж до самого села. На спуску в с.Буковець ясно шо в буковому лісочку не обійшлося без лісових фантазій буків -милуйтесь
Букові фантазії Буковця
-------------
====================
Щоби знайти місце для ночівлі -якусь галявину не посеред дороги в цій безперервній нитці села вздовж річки довелось пройти не один кілометр...питаю господарів киваючі на велике поле -кажуть: "Ставте без проблем -ви не перший" А ще весь вечір бігають дізнатись як же ж я там на снігу, чи не змерз..температура то адська, хоч і не тих -28 шо на вершині ВВ Отакі привітні люди.Виявляється кста, шо господар оцього будиночку на полі якого я став бачив мене на гребені хребта в бінокль , а передо мною пробігав вовк...я то цього не бачив, хоч було видно й далеко.Отакі глазасті ці мисливці
День четвертий: с.Буковець-с.Ізьки (автобус в Воловець)-Свалява(дизелем)-Воловець надвечір (знов дизелем) -потяг Ужгород-Київ
Ранок був мокрий, дощливо-сніжний з неслабим даж внизу вітром, на верхах то була справжня зима...я поспішаю втікти звідти-квитки назад вже куплені, і пропустити нагоду на зустрічі випускників знов подьоргати за косічки своїх дєвочек я ж просто не можу!
Похмуро сніжний ранок в с.Буковець
Погода за ніч радикально змінилась...з -15град до відлиги...ясно що без доща в Карпатії не обійдеться Тому навіть витривалі мєсні курки жалібно квохкають трясучись в своїй схованці
Трохи далі ,попередня хазяйка зими -дєвочка Люте Ненастя вмиваючись забула понад річкою свій рушничок на дереві, шо я підгледів і вам передав
Було ще красот та див, як на моє старчєске око...хоча Буковець не є тим автентичним чи просто архаїчним закарпатським селом, ібо загально його будівлі нові та доволі сучасні...тільки шо ганки в різьбі, чого не побачиш на Поліссі, напр, де різьблять вікна,дах... Але це село з розсипу сел, якими варто пройтись (а лучче проїхатись лісапєтами як от намічається в сусідній темі по Синевиру-Колочаві ) тому що в кожному з них є давня історія, дерев`яні церкви, дзвіниці,пральки з дерев`яними діжками що їм вже за сто років ( це така система штуковин над річкою для прання).Що не село- то пам`ятка дерев`яної архітектури Буковець-Ізьки-Пилипець.... а собсно про дерев`янщину Закарпаття читайте самі http://www.derev.org.ua/zakarp/zakarp.htm
А тепер спитайте себе, як часто ви ціленаправлено звертали в село або ж чимчикували до конкретної дерев`яної казки коли напр., звільнялось троха часу до- чи після походу конкретно верхами? Чому туристи оминають ці реліквії намагаючись або раньше виїхати даж єслі є можливість низами поблукати, або шукають якогось Уаза шоб вивіз з глибоких сел, шоб не топати 10-20 км ущелинами ? Така поведінка тур`я -це факт!
=========
Посеред Буковця причаїлась пам`ятка архітектури Церква Введення Пр. Богородиці початку 19ст. Місцеві мені сказали шо то Михайлівська церква, про цю назву та більше я дізнався вже в неті з доволі відомого проекту, у мну й книжка є її авторки "44 Дерев`яні храми Львівщини" Важко було з ракурсом тут -незручне місце, високий тин та й кіосків поналіплювали Цю багаторядку хвоткав балансуючі на корі здоровенного гнилого пня перед церквою
Вод тут більше про неї http://www.derev.org.ua/zakarp/bukovets.htm
Далі пішака до центру с.Ізьки де виринає красіва дерев`яна церква.Але саме дивне шо вона ніяк не відмічена. а от неприглядна дзвіниця поруч, перший ярус якої оббитий якоюсь фанєрою а дашок іржавою жерстю -вдрух "Пам`ятка архітектури 18 ст" Нонсенс імхо.
----------------------
Переїзд маршруткою до Воловця.Поїхав дизелем до Сваляви де як мені розказували є дуже феншуйна церква попід горою...Михайлівська церква ця по прєданіям ще за часів навали татаро-монголів стояла на горі,куди тікали люди переховуючись від яничар.Було це в 1200-тих роках Пізніше її не раз переносили -зносячи все нижче...історію сю від наглядача я записав на діктофон, ібо такого не чував ще.В роках 1400-тих її перенесли в с.Бистрий та перебудували збільшивши та розширивши всяко.Наразі вона має не сильно туристично привабливу зовнішність і виглядає отак
Поки я вовтузився на територію церкви прибіг наглядач який й розказав всі перипетії історії, показав які колоди в зрубі яких років та періодів ( основні колоди з ясеня за його твердженням з тих самих сивих 1200-тих років % ) , який ґонт як з коли та з чого зроблено і навіть відкрив зачинений храм та впустив в холоднющі внутрощі подивитись та пофоткати .Жалько було його час відбирати-я обмежився красівєнним іконостасом.Фото не додаю,як просив Антошкін -поїдете та побалдєєте самі від тої примари наче із казки:p
Від наглядача мені дістався за 50грн цікавий DVD-фільм (останній в нього із сотні) "Дерев`яні храми України.Закарпаття" дууже красіво озвучений продуманий та поданий але з паршивим відеорядом шо Вікс би тєлєфоном краще зняв би Кста, і цікаво-нужний проект О.Крушинської про "Дерев`яні храми" який з державною підтримкою робиться як грант (чи як його там) невимовно багато втрачає через схематичну фотоскладову -аби зобразити як небудь ту церкву.Шо технічно шо художньо - Фотографія як така відсутня:( Долучили б реальних майстрів -благо ці церкви хвтокані вже ними по стопіццот раз.Кх...хвілософія
Наглядач демонструє хвільм "Дерев`яні храми України.Закарпаття"
І поспішив я додому, ібо вскорості через тиждень дошивши свій ультралайт намет MOKRIZZONNI Йа -1 (640 гр з відтяжками) поїхав я знову в Карпатію..але хоч водиночку на Чивчини мене прикордонники не випустили, я пройшов інший маршрут -найдовший зимовий одиночний марафон ще й чотирма хребтами "Чорногора-Косарище-Кострича-Кукуль""Причорногірські етюди" який вже цього разу був більше красівий та насичений зміною краєвидів на Чорногору ніж важкий та непогодистий як цяя Боржавочка.Більше сотні хвоток в лютому з моїм бубнінням демонструвались в турклубі, када там були лекції - про шо я тут завчасно оглашав -а хто не був ридайте ібо звітів альбомів в неті не буде (А хто був? Це до Шури пинок , про необхідність презентацій і прочої лабуди)
одиночний фотопохід 15-18 лютого 2011р.
Боржава -якось квадратно звучить для цього райського гірського трикутничка.Він та його околиці настіко незвичні та настіко живі та зелені..шо я прозвав цей район "Боржавочка"..Так мнякше
Тож хай мєстні кидають огірками але нашому заїжджому колгоспу видніше
боржава -з рум. -борзий, швидкий-бистра течія,бистра ріка хребет названо від ріки, шо витікає в одній з його ущелин.
Боржава оком першовідкриватєля-Йа
Це величезний хрест, його хрестовини АБСОЛЮТНО неймовірно різні за характером! Широкий розложистий повільний підйом від г.Цицька у м.Воловець, друга хрестовина-крутий звивистий гребінь з крутими перепадами між локальними вершинками та подекуди кам`яними піками ( де вперше довелось лізти на передніх зубах кішок), третє відгалудження - неймовірно плавне спадання від центра сходження цих хрестовин таким собі пасмом ущелин...далі наведу ще й фото. Центр цього дєйства - г.Великий Верх, що хоч і троха нижча за г.Стій на цьому хребті але ні в кого чомусь не виникне сумнівів, шо саме ВВ і є найвищою вершиною! Ну і четверта хрестовинка - невеличка, ібо ніби як хрест в землю, так ці гори врізані цією хрестовинкою в лінію сел, в яких шо не церква так памнятка архітектура дерев`яного зодчества .Отака вона Боржава
Як Боржава світанки рожала?
Як Боржава світанки рожала?
Для початку під сонячні жала
Кине доньку свою -"Ополонку"
Край верхів`я Боржави стояла і ждала
Хай роз`ятрює промені тонкі !
Як награється тоє проміння
Та сповзатиме гріти долиння
То підкине віяла "Кичери" навстріч
Хай роздмухують сонячну піч!
Заповзає світанок все вище
Та без сонця тут лиш лютий вітер свище
Тож Боржава назустріч закине "Граб"-
Вже і Сонцю зійти пора б !
В цих пекельних дровах в морознім верхотур`ї
Раптом Сонце всміхнулось дівчині "Магурі"
Підставляє теплу сі широкії плечі
І запрошує верхом прогулятись надвечір
Запалали долини і гори
Вже світанок щеза в сніжно-сонячнім морі
Так з горища Боржави де душа ночувала
Я підгледів цей ранок і вам розпові...
"Як Боржава світанки рожала"
лютий-березень 2011р. Павло Мокрицький ака MOKRIZZONNI ©
Ополонка,Кичера,Граб,Магура-вершини Боржави в порядку зустрічи світанку
Попереджалка
Але не спокушайтесь на мнякі різьблення плечей Боржавочки !За даними Закарпатського гірського пошуково-рятувального загону взимку це найнебезпечніший хребет Українських Карпат після Чорногірського- та й ті цифри через більшу масовість походів всіх кого не попадя по Чорногорі.У 2008-му на Боржаві було врятувано 77 людей, у 2009 – вже 126.
Тому я застерігаю від одиночних блудів цією хрестовинкою і закликаю не брати з мене приклад! Ще додам, шо не дивлячись на вперті поетичні настрої змалювати свої переживання в Боржавському поході, по ряду причин це був доволі жосткий по погоді-пригодам похід і тому тут багато непоетичних "ужасов войны" які мене самого дратують..але може комусь для науки згодяться та й такий уж характер був в того походу...шоб не обманювались на цію дівча-Боржаву..дівча-вони такі підступні почасти
День перший: Воловець-вершина г.Великий Верх
Резюмуючі - один з найважчих марафонів в моїй скромній зимовій практиці. 5-00 ранку на станції Воловець-17-00 вечора на вершині.Причину видно на карті нитки маршурта-Йа постіснялсо лізти із Воловця прямо на хребет через гору Цицька Занадто рано знайомитись з Боржавочкою шоб отак зразу по дівочим принадам топтатись . Я глупо але вперто обходив ті принади нетропленою засніженою крутою стежкою зимовим буреломом понад потічком
Отут в просвіті вирубки я і зустрів світанок.Ця зустріч була грусна -з одного боку вирубка з єдиною як крик лісу стрункою смерекою -з іншого живий поки шо ліс...
Попід ногами виростає з надією дорости до висоти Боржавського світанку нова ялиночка..а чи доросте? Між цими двома фото є якась спільна графіка в лініях. Їх можна об`єднати в діптіх -ібо так виразніше навіть, груснота теми сприймається одразу!
По німому ранковому лісу звірина гасає аж під самим носом.Я перелажу буреломи тими ж слідами, шо їх ось-ось перелазив вовк Вовка-одиночку не слід боятися - ольпініста з яскравим (по -кольору) рюком він сам злякається та тікатиме ген-ген
О 9-00 виходжу із зони ліса та сліпну від незайманого білопухнастого снігу, а вище втопаю очима в глибоченно прозорому темно-синьому небі
Коротка зупинка для поповнення термоса -ібо зневоднення в такі оманливі-спекотні дні взимку дуже небезпечні -і навалюють на недосвідченого туриста купою проблем. З прозорим на всю далечінь обрієм( як і годиться справжній зимі) починаю вимотуючий траверс до гребеня.В кішках на такій недовисоті йдеться важко бо плутаються в обмерзлих кочках, але без них страшно -ібо зверху наст та й так крутить та ковзає.
Проходжу небезпечний глибокий надув в кулуарі під Томнатиком і кинувши рюк під локальною вершиною перед г.Плай, йду зустрічати Боржаву...яка ж вона, га?
Огоо! А де ж..де ж отой оспіваний "хребет полонина Боржава" ? Може я не туди забрів? Шо це за відвісні стіни ? Одразу ніби переносимось в Мармарошські Альпи. Цей гострий ніж нашпигований сумнозвісними стінами "Красна" , "Пропаща"- відріг від г.Великий Верх до г.Стій. Гребінь відрігу доволі небезпечний а в негоду просто безвихідний в цей бік про що свідчать грусні повідомлення МНС.По інший бік є лиш кілька сходів плечами лавинонебезпечними схилами.Так шо в поганих умовах краще на цей гребінь не виходити.З незламною впертістю на перевальному вітрі я робив гігапіксельну панораму (198 кадрів) цього відрогу Боржави.Ліворуч видно лавинну метеостанцію на г.Плай, праворуч-г.Стій
Вибравшись на метеостанцію "Плай" зважаю на памнятник ...блим-аж вод де виховувався незламний героїчний дух великого борця за Вкраїну-Неньку- звичайно ж на верхах карпатських небосхилів він мріяв та боровся про все вільне навкруги !
Пам`ятник Герою України В`ячеславу Чорноволу шо в буремні шістдесяті ( ну а коли ж ще) був директором цієї станції
Привітні працівники станції як завжди закидають лякалками про негоду і небезпеки - ну а кому хо вас потім повзать в снігу шукать? Тому не лякайтесь -а зважте все за і проти, попросіть повний термос кип`ятка та вище...вище...на дах Боржави.Шо я й зробив.В мене була ідея -обчитавшись на форумах про легендарний вітрюган шо приходить вночі на Великий Верх захотілось туди, шоб отак, шоб попробувать його...
Від станції любусь навколишніми панорамами, наглядач розказує де які гори -ібо для мене ці блакиті в новинку
Панорама на захід від г.Плай
Вже троха вище від станції провалля переходять в жосткий фірн, по якому новенькі кішки скреготять Вітер здув сніг та відполірував цю ковзанку..ще й температура посприяла -в ті дні вона була самою екстремальною за яких мені доводилось ходити.
Вже 12 годин вгору..повзеться все важче...ні джеки ні глюкоза ні чай з вітамінками не додають бодрості духа-а що то буде там наверху, де доведеться навєрно не саму легку ніч простояти: вкопатись-викопатись, зібратись ? Але назад вороття немає.Перед самою вершиною ВВ (тут і далі- великий Верх) балдю від неприступних відвісних стін гребеня Боржави в бік г.Стій.Тут, перед іншим кутом -вони постають в своїй реальній невимовно-суворій неприступності для таких фоточайників як я Тож мені залишається отак іздаля їх обережно фотозмальовувати,поки я на розложистій хрестовині від Воловця до ВВ під сонцем яке немилосердно спалює шкіру на моєму любопитному носику шо його он аж куди занесло В 17 вповзаю на центральну пуп`янку Боржави -г.Великий Верх.
============================
Тут я вирішив погратись в "альпініста", це така популярна хлоп`яча гра і почав розкладати свої іграшки в цій піднебесній пєсошниці
Знаючи шо надвечір погода різко погіршується поспішаю оглянувшись та поблукавши вершинкою зробити пару фото та надійно встановити намет на цьому фірнові.Це виявляється не просто Від ударів льодоруба летять льодяні скалки, які від помірного але все ж відчутного вершинного вітру розлітаються не бажаючи триматись купи у намета...тоді я їх втоптую ногами...гострі скалки небезпечні для силіконки намета! Але шо робить -сніг тут здуло підчисту -жменька під тріангулятом не рятує...вродє я вкопався надійно ( я так думав) Ось скріншот http://i.piccy.info/i5/85/35/1693585/zahvat.jpg Не редактував -це як підтвердження та порівняння з ранковою фоткою як довелось ввечері вилазити та "довкопуватись" щоб не здуло восвоясі. Потому в стані сильного виснаження всунувши ноги з кішками в пакєти+внутрішник я вліз в спальник на часік аби "відійти" .Газ замерз все одно...температура вдень впала за -20 град. внизу, в селі...тут же надвечір вона наближалась до -30град! Ось архів погоди на найближчий моніторений населений пункт в той день.Червоним то температура внизу, в селі...штиль в глибокій річковій долині села думаю пояснювати не нада http://i.piccy.info/i5/48/36/1693648/sdddf-2.jpg
Ця ніч по досвіду виживання в таким температурах та інше була для мене дуже важливою...Тому я хочу це описати Відкопав всі лахи шо віднайшов в своєму клумачку але за умов фізично-психологічного стану мого нерухомого тєла при -27-30град це канєшно мало допомагало.Враховуючи шо то все були синтетичні утеплювачі-пуховки я не брав Вже за півгодинки мене почав пробирати дробак- це норм.Але далі він перейшов у форми, шо явно не є нормальні -хто стикався-поділіться-шо то такоє , які небезпеки та як боротися.А саме- від дробака в мене почалися судоми в області грудей...сталдо важко дихати..я не міг поворухнутися навіть. якимись ривками набирав повітря...Невже це через отой дробак? Хто зна? Мене почав брати ляк -я читав про зупинку серця при подібних переохолодженнях через перенапруження чи шо серцевих м`яз. Шура -підкажіть шо це за мучєнія я пережив? Довго лякатись правда не довелось- все одно десь о 8-мій вечора прийшов він, нічний хазяїн Карпатських верхів, лєгєндарний Карпатський вітрюган
Він як справжній хазяїн не прийшов,не постучався -він увірвався одразу і несамовито! Оце лють! Я за верхню блискавку тамбура визирнув в нічний ужас вершини та переконавшись шо хурделиці нема почав срочно вилазити докопуватись шоб захистити стінки намета, які так роздувало-схлопувало шо в мене сумніві не було -до ранку його отак звідси здує .Навколішках шоб самого не здуло годину повзав навколо та вибивши троха не весь сніг-фірн під тріанглом завалив намет на см40 десь, під такою вагою він стояв непорушний...і навіть якби його порвало я б з речами не став дельтапланеристом посеред цієї ужасної ночі.Порівняйте фото із закопаним наметом вже вранці (фото світанку з віршиком зверху оповідки) та отой лінк троха вище, коли я надвечір тіпа вкопався скалками.Після такого марафону з 5-ої ранку я впав в намет і зжерши половину замерзлих джеків на весь похід відключився до ранку.Вітрюган не дав провалитись в глибокий сон -і я його колисання відчував всю ніч. Благо я таки не замерз в кільку, ібо зимовий спальник мій вже не ті -15град. що були колись
День другий:ВВ-радіалка на г.Стій-ВВ- г.Гимба -притулок рятівників в ущелині Пилипця
Вранці було саме цікаве -я боровся з обмерзлим хвотіком за світанок над Боржавою о 7-00 ранку намагаючись пришпилити штатів в 5см корку фірна та обмерзлий ґрунт верха, шо звичайно нереально без льодобура якого, з пальником який чихав та вперто згасав не бажаючи мене нагодувати а пізніше придумував алгоритми як та чим збираючи рюкзак притиснути оте чи оте -шоб його тим часом не здуло, а поки я притискав оте -оте вже норовило здуть восвоясі..е... в тартарари Все ж за внутрішником мені довелось по вершині побігати.Не втримавши ( не чотири ж руки) цей вже по суті парашют погнався і чудом догнавши на краю ВВ впав тупо на нього, дивно шо дуги не погнулись не зламались Шикарний намет-грусно було б його віддати як ялинкову прикрасу смерекам Боржави отакі бувають ранки...на фото шикарні та чаруючі але люті в реальному наближенні
Реальне наближення телевіком лютого світанку Боржави
Оце пишу влітку -багато шо розтануло..але та ніч та ранок, досвід сукупності холоду-морозу та гордої одинокості в тому канєшно залишає свій загартовуючий слід в менні і счаз, шо згодиться й далі.Патаму це фото світанку шо під віршиком будить дуже яскраві спогади і зараз!
Наразі вранці розпогожується і навкруж з ВВ як нізвідки можна побалдєть над специфічним контрастом хрестовин Боржави, які я описав на початку..а тепер згідно хронології приліплюємо і фото ( звідти ж зробив і сферичну панораму -додам пізніше, мо)
Розложиста Хрестовина в бік світанку,схід..гори Гимба,Магура,Граб,Кичера,Присліп
десь дуууже далеко -Колочава та хребти навкруж - хребет Красна та Пішконя (далі буде їх фото телевіком з Магури)
Родзинка Боржави- гострий трьохкілометровий ніж - хрестовина південна на г.Стій
Аналогічне фото в бік Плая-Воловця шось у мене не стало зробити.Ймовірно воно композиційно або по формі було невиразне. При цьому милувався іншим так,шо вирвався з обіймів ВВ лише близько 10-тої ранку спустивши троха з вершини до бокового траверсу планую налєгке з НЗ та фото дойти до Стою.Інакше якшо ти не був на Стою -ти не був на Боржаві! Рюкзак кидаю в невеличкій сніговій западині і складаючи в модульний рюкзак "Житомир" НЗ чуть не втратив свій новенький супертермос термос я таки догнав -він гайнув прогулятись по фірну вниз, а кришка чудом зачепилась в заструзі правда розколовшись від удару.
Вирушив на Стій. Прогулянка була легкою -після вчорашнього під важченним рюкзаком Навіть сонце було світліше хоч і в хмарах.Це я до філософії лєгкоходства та його причинних факторів склоняю
Не думайте - гребінь до Стога крутий також і по вертикалі місцями...то провалюється то взлітає локальними вершинами -прямих сідловин майже немає.Одна з цих вершин в пікові стала такою крутою, що самозадіялись передні зуби кішок -не уявляю як я без спецпідготовки певних м`яз на них витягнув би себе з повним снаряжом (десь 32 кг)
Фантасмагорії вітряних верхів
_____________
_____________
За півтори години під хлопання наповзаючої з Румунії негоди у вигляді позёмки я вліз на найвищу вершини Боржави -г.Стій. Тут видно сліди снігової стінки від бівака інших туристів.
Звідти неймовірний огляд -ібо це окраїнний форпост Закарпаття.Найвища його оглядова башта.Все Закарпаття на долоні,Румунія тож на обрії.Вищого що закриє огляд перед вами нічого не буде Хайлі рекомендейдед!
Погода мені сприяла -варто було влізти та троха розгледітись -познімати - як негода все затягнула Я поспішив до рюкзака -бо ж за півгодини може так подуть-завалить снігом що доведеться аварійно звалювати кудись або ховатись перечікувати невідомо скільки та куди Не ризикуйте подібними радіалками налєгкє!
"Подуй вітре на Вкраїну, де полишив я дівчину.." (с) Отак гуде насправді позёмка
Вже ось напівзанесений рюкзак.Фух. Все затягує сніговим кружаллям так шо очі не відкрити. Зато так краще видно ось це плавне різьблення східного відрогу Боржави до Магури..про який я писав на початку...гляньте яка грація цих схилів
На цей відріг-хрестовину я і пішов..тобто втонув.Плив я довго..оскільки в такій завірюсі розчиняється і простір і час...обріс я вже сніговою сивиною шо й блимати на дірки в масці вже не було як...Бачити я нічо не бачив.тому й показати нема чого
Затягнуло надовго і залишатись тут нема смисла..та й місця...вирішую трохи спустити до крісельних підйомників Пилипця бо ж недалеко -годину ходу не сильно вниз по відрогу.
В зоні лісу зустрічаю отаке пристрастне переплетення буків -не знаю чому, але стійке враження шо це дві букові долі ..хоча коріння вродь і одне...
Тим часом за моєю возньою з лінзами спостергає втіхаря якийсь бородатий лижник.Це екзотична особисть, місцевий такий собі екопоселенець, який кінув жити в селі і поставив собі в лісі під ВВ хатинку, де й мудрствує.Разом просиділи весь вечір спустившись троха в будиночок Закарпатськогих спасів,шо заховався на галявині під ВВ .Дядько мені запам`ятався своєю неформальністю та легкістю в розмові-більше б таких казкарів
День третій: м.н.- г.Гимба -г.Магура-Жиде - с.Буковець
На ніч в голові роїлися різні пляни, ібо погода зіпсувалася вкінець, а я тіко ж почав -грусно В ту затишну ніч я відновився від всіх навантажень і зранку був сповнений сил та надій...і о чудо сонечко..блакить..хлегкі хмарки....ЗНОВ НАВЕРХ! Берем реванш!
Казковий рельєф долини під ВВ ранку третього дня
На тому чудеса не закінчились і на виході на маршрут над Боржавою з`являється оптичний феномен -сонячне гало Я ще нікада не бачив гало).ПомилУйтесь!
Кх, якби ж то я пам`ятав шо сіє взначає, то може б у мене стало розуму тікати відти та швидше , а так я з радістю поперся назустріч цьому фронтмену холодного циклону,який на моря-океани притаскує цунамі, а от в гори різке погіршення погоди зі снігопадами та ураганними вітрами.А я ж то ні бельмеса про тоє
Отак і йшов та милувався.Вітер крєпчав та за 1,5 години я від хатинки спасів видерся назад на хребет.
Широченне блюдце г.Гимба і Йа Поки шо на небі світло та пушисто Хоча навкруги Сонця ще трохи видно гало. А шо з боку циклону я вам покажу потім
З цього блюдця шикарна можливість зафотостопити поки що прозорі краєвиди навкруж, але це вимагає ґрунтовного підходу для досягнення в таких умовах нужної стійкості штатива..саме ґрунтовного підходу Про серйозність підходу та відповідальність при зйомці багаторядок блимаємо тут та на вихідні панорамки як результат витраченого часу-зусиль
Фотостоплю краєвиди навкруж у багаторядках телевіком.
Долина р.Боржава з г.Гимба
==============
Гребінь Боржави від г.Великий Верх до г.Стій (ліворуч)
Попереду г.Магура-Жиде. Власне "магура" і взначає розложиста, широка на гуцульській говірці, шо ми поліщуки й бачимо Широкоплеча дівчина Магура дає можливість як зійти по тим плечам в колиба праворуч так в село ліворуч.Але мій любопитний носик бажає вилізти їй на шию -та перемахнути далі...по Боржаві
Ця пологість оманливо доступна та прохідна -ноги провалюються в жерепі ( тут вже з`явився) та заздрять слідам вовка шо давєча тутечки біг слідами лисиці безо всяких стражданій.На такій висоті та порі року? Закріпляю у фото цих екстремалів. Над головою крук кружляє все більш неспокійно...І кряче..кряче....ще б не крякати -при такому циклоні шо засліпив вже весь горизонт тим хто не сховається і крякнути можна
Гало вже щезло, вітер свистить, йти все важче і важче -тільки з відвернутою від вітру головою і бочком...бочком...Циклон якому передувало гало тонкою чорною плівкою кучерявить над самою землею...ледве не зжираючі її саму
Й тут пройшовши лиш півдня хоч загалом вже й більшість Боржави я розумію шо до кінця -перевалу Присліп, вже не дойти
Під вершиною Магури телевічком знімаю район Міжгір`я.Як видно -назва каже сама за себе...між горами ціла розсип сел шо перетікають одне в одне Та й гор -хребти Ґорґан,Пішконя,Красної...
Циклон давить...відступаємо в села...в древні дерев`яні села наступним після Магури відрогом. Спускаю по свіжих слідах невеликого вовка що петляють аж до самого села. На спуску в с.Буковець ясно шо в буковому лісочку не обійшлося без лісових фантазій буків -милуйтесь
Букові фантазії Буковця
-------------
====================
Щоби знайти місце для ночівлі -якусь галявину не посеред дороги в цій безперервній нитці села вздовж річки довелось пройти не один кілометр...питаю господарів киваючі на велике поле -кажуть: "Ставте без проблем -ви не перший" А ще весь вечір бігають дізнатись як же ж я там на снігу, чи не змерз..температура то адська, хоч і не тих -28 шо на вершині ВВ Отакі привітні люди.Виявляється кста, шо господар оцього будиночку на полі якого я став бачив мене на гребені хребта в бінокль , а передо мною пробігав вовк...я то цього не бачив, хоч було видно й далеко.Отакі глазасті ці мисливці
День четвертий: с.Буковець-с.Ізьки (автобус в Воловець)-Свалява(дизелем)-Воловець надвечір (знов дизелем) -потяг Ужгород-Київ
Ранок був мокрий, дощливо-сніжний з неслабим даж внизу вітром, на верхах то була справжня зима...я поспішаю втікти звідти-квитки назад вже куплені, і пропустити нагоду на зустрічі випускників знов подьоргати за косічки своїх дєвочек я ж просто не можу!
Похмуро сніжний ранок в с.Буковець
Погода за ніч радикально змінилась...з -15град до відлиги...ясно що без доща в Карпатії не обійдеться Тому навіть витривалі мєсні курки жалібно квохкають трясучись в своїй схованці
Трохи далі ,попередня хазяйка зими -дєвочка Люте Ненастя вмиваючись забула понад річкою свій рушничок на дереві, шо я підгледів і вам передав
Було ще красот та див, як на моє старчєске око...хоча Буковець не є тим автентичним чи просто архаїчним закарпатським селом, ібо загально його будівлі нові та доволі сучасні...тільки шо ганки в різьбі, чого не побачиш на Поліссі, напр, де різьблять вікна,дах... Але це село з розсипу сел, якими варто пройтись (а лучче проїхатись лісапєтами як от намічається в сусідній темі по Синевиру-Колочаві ) тому що в кожному з них є давня історія, дерев`яні церкви, дзвіниці,пральки з дерев`яними діжками що їм вже за сто років ( це така система штуковин над річкою для прання).Що не село- то пам`ятка дерев`яної архітектури Буковець-Ізьки-Пилипець.... а собсно про дерев`янщину Закарпаття читайте самі http://www.derev.org.ua/zakarp/zakarp.htm
А тепер спитайте себе, як часто ви ціленаправлено звертали в село або ж чимчикували до конкретної дерев`яної казки коли напр., звільнялось троха часу до- чи після походу конкретно верхами? Чому туристи оминають ці реліквії намагаючись або раньше виїхати даж єслі є можливість низами поблукати, або шукають якогось Уаза шоб вивіз з глибоких сел, шоб не топати 10-20 км ущелинами ? Така поведінка тур`я -це факт!
=========
Посеред Буковця причаїлась пам`ятка архітектури Церква Введення Пр. Богородиці початку 19ст. Місцеві мені сказали шо то Михайлівська церква, про цю назву та більше я дізнався вже в неті з доволі відомого проекту, у мну й книжка є її авторки "44 Дерев`яні храми Львівщини" Важко було з ракурсом тут -незручне місце, високий тин та й кіосків поналіплювали Цю багаторядку хвоткав балансуючі на корі здоровенного гнилого пня перед церквою
Вод тут більше про неї http://www.derev.org.ua/zakarp/bukovets.htm
Далі пішака до центру с.Ізьки де виринає красіва дерев`яна церква.Але саме дивне шо вона ніяк не відмічена. а от неприглядна дзвіниця поруч, перший ярус якої оббитий якоюсь фанєрою а дашок іржавою жерстю -вдрух "Пам`ятка архітектури 18 ст" Нонсенс імхо.
----------------------
Переїзд маршруткою до Воловця.Поїхав дизелем до Сваляви де як мені розказували є дуже феншуйна церква попід горою...Михайлівська церква ця по прєданіям ще за часів навали татаро-монголів стояла на горі,куди тікали люди переховуючись від яничар.Було це в 1200-тих роках Пізніше її не раз переносили -зносячи все нижче...історію сю від наглядача я записав на діктофон, ібо такого не чував ще.В роках 1400-тих її перенесли в с.Бистрий та перебудували збільшивши та розширивши всяко.Наразі вона має не сильно туристично привабливу зовнішність і виглядає отак
Поки я вовтузився на територію церкви прибіг наглядач який й розказав всі перипетії історії, показав які колоди в зрубі яких років та періодів ( основні колоди з ясеня за його твердженням з тих самих сивих 1200-тих років % ) , який ґонт як з коли та з чого зроблено і навіть відкрив зачинений храм та впустив в холоднющі внутрощі подивитись та пофоткати .Жалько було його час відбирати-я обмежився красівєнним іконостасом.Фото не додаю,як просив Антошкін -поїдете та побалдєєте самі від тої примари наче із казки:p
Від наглядача мені дістався за 50грн цікавий DVD-фільм (останній в нього із сотні) "Дерев`яні храми України.Закарпаття" дууже красіво озвучений продуманий та поданий але з паршивим відеорядом шо Вікс би тєлєфоном краще зняв би Кста, і цікаво-нужний проект О.Крушинської про "Дерев`яні храми" який з державною підтримкою робиться як грант (чи як його там) невимовно багато втрачає через схематичну фотоскладову -аби зобразити як небудь ту церкву.Шо технічно шо художньо - Фотографія як така відсутня:( Долучили б реальних майстрів -благо ці церкви хвтокані вже ними по стопіццот раз.Кх...хвілософія
Наглядач демонструє хвільм "Дерев`яні храми України.Закарпаття"
І поспішив я додому, ібо вскорості через тиждень дошивши свій ультралайт намет MOKRIZZONNI Йа -1 (640 гр з відтяжками) поїхав я знову в Карпатію..але хоч водиночку на Чивчини мене прикордонники не випустили, я пройшов інший маршрут -найдовший зимовий одиночний марафон ще й чотирма хребтами "Чорногора-Косарище-Кострича-Кукуль""Причорногірські етюди" який вже цього разу був більше красівий та насичений зміною краєвидів на Чорногору ніж важкий та непогодистий як цяя Боржавочка.Більше сотні хвоток в лютому з моїм бубнінням демонструвались в турклубі, када там були лекції - про шо я тут завчасно оглашав -а хто не був ридайте ібо звітів альбомів в неті не буде (А хто був? Це до Шури пинок , про необхідність презентацій і прочої лабуди)
