ВелоЖитомир

форум велосипедистів м.Житомира

Велоподорожі іншими областями України
  • Аватар користувача
#63133
:arrow: Не рекомендується до читання людям із квадратно-гніздовим мисленням!

№13 Веловишнева Шевченкіана (розбавлена гірким цианом)
Казково-поетизовані сторі з домішками есе про те,
як ми здійснили транзакцію наших когніціо проміж еклог тарасових отар і шурхіт падодубового листя :ua:

ЗображенняЗображення

ПРОЛЬОГА
И.Христос "Царство небесное внутри нас"

Із того часу як персонаж християнського світу (ага) -Бог, ізрёк "Я єсмь Сущий", до того - сповнена відкритого Космізму архаїчна Людина звела перед своєю сутністю товстий панцир комплексів, неврозів, вивищуючи проблему самоактуалізації у Святці і усень мімікруючи та наслідуючи вже звуки й образи. Ой як ми любимо носитись із своїми проблемами "матеріального Світу". Але як справжня віра не може локалізуватися в стінах на поверхні землі а тільки в горишніх сферах, так і Людина, точніш її духовна глиб не є поруч із своїм власником -Тілом. Її треба невтомно розробляти, розширювати розкопки, пірнати все глибше в її каламутні води і ін., місця виходу над тілом. Так із води лежачої нанівець ніякими "нано" не виокремити краплю живої. Маємо зрідка покидувати у неї камінці - нехай хоча б плюскотить.
Я завжди розділяв Світ на рівні, клаптики і розшаруваннячка -це щоби не отримати розчарування, день-по-день утруючи "Життя лайно", "Люди подлі" і подібне. Щоби сублімація одної оболонки не перетворилася в рефлексію іншої. Чого і вам бажаю в блуканні поміж цих рядків та фото, не відшукуючи себе у тім.

Думи мої
"Знали бы вы,
ближний и дальний
Как головы собственной
жаль мне" М.Цветаева

Думи мої глибокії,
стрімголов ярами,
потічками безродними.
В самопотуранні
цінуєте згарище.
Та на тому згарі
ні гіркавих сліз,
ні місця для свідків
не ста́є...
Лиш вростають
в пу́стинь цю
дубовії палі.
Отак й виростають
"Священнії рощі"
сторчма головами.
І всюнощні , і гіркі
плітки услід точаться.
Про мої
високії перелази,
а на них -
- обдертії шкури
вас, мої милі!
А ви й не впізнали
за тими
греблями остракізму-
- гіркої печалі.
Та самі лише кулі,
кулі вгледіли.
Бо надокучали.
Бо дзижчали
коло вуха.
Ну а ви,
чи то не вчились
так як треба,
ачей не читали
Думи мої...думи...
І за теє
вас ,убогих,
без спротиву,
наче в домовині
поховають
мої думи,
мої думовини...

Мокрицький П.С (с)



Знову до питання актуальності "духовного туризма" на Вкраїні

Як і минулого року , коли в 126-ти сторінковій трильогії "Путь MOKRIZZONNI" я писав про проблеми суч.укр.туризму, так і оце повернусь до них з іншого боку й іншого року. Бо ж ходячи "концептуальний" туризм я мимовільно оцінюю себе та інших зустрічних колег під рюкзаком чи на колесі. Чи що найгірше - оцінюю тих, хто зостався вдома. Саме тих хто "зостався" - вони найбільш потребують допомоги "легкоходячих". Цікавий підтекст назви субкультури "легкоходи", правда ж?
Да, концептуальний туризм не виступає як соціальне явище (тим більш масове). Це скоріше вид власного повстання "Я" супроти умовних кайданів. Коли навколо криві дзеркала, перевідбивання світла, відзеркалення, бічні засвєтки, і інші аберрації -як його вгледіти більш Початковий Світ, якщо тільки не власнооч і наодинці вирушити до першоджерела світла, зриваючи всі шори і дивлячись прямо, вперед як вперше, відштовхуючи все знане про об`єкт чи що. Окрім мабуть - легенд та казок
Справжній мандрівник ніколи не вивчає лінійний простір. Це участь людей земного тяжіння та Інституту Географії. Тому -то чисел в мене не віднайдеться. Ну і от - уявіть собі мандру без Цифри? Како? Вона ж, по визначенню Богиня цієї Епохи:

В цифрах есть нечто, чего в словах,
даже крикнув их, нет.
(И.Бродский)

Без Цифри в описах мандри - дехто взаправду, не понарошку (!) перетворюється на дохлу рибину - не здатний мовчати. Хоча усвідомлюючи де я розміщаю цей "контент", я ще притримуюсь певних ознак звіту. Сучасник все млявіше висовується косяками, чи надовго, чи далеко зі своїх акваріумів, чи -на просто так, без явно видимої Цифри, яку можливо і не стидно показати. Чи й просто показати щоби без осуду. По пальцям можна порахувати, хто не писав звіт про цифри. Я ж для чого оце написав травіату про свій убогий комп`ютер нещодавно? Щоби звільнитися від самоосуду, від впливу Ц ( зібравши та тюнінговавши кілька графічних станцій свого часу - я распрекрасно обійшовся б своєю думкою про це).
І ось , усамітнені - течуть чисті річки Полісся. Може воно й на краще ? (з точки зору еколога-натураліста)...Тому я дуже високо оцінив здатність моєї нової подружки пані Юлії -зірватись з місця в невідомі края в НЕВІДОМОМУ їй досєлє форматі "велотуризму", хоч її десь і ляки брали та сумніви але вона зробила цей крок! Починаю думати, що краще б зривати людину з місця зненацька, а не переконувати та обтяжувати інфою-планами і т.д. Яке потім буде задавлено чимсь більш явним та насущним, та в першу чергу -страхами та не бажанням розтрачуватись. Бо туризм ще й в форматі мандри, дослідження, краєпізнання - то безсумнівно треба пахати.А цих підвидів все меншає...глобально.

Отакий сакрально-географічний топос бажано розробляти наодинці, або -із духовно суміщеною людиною для максимальної синергетизації. В ідеалі -тінню. А якщо ти з того боку, якщо ідеш за (ідеш із світлими очима, а не плетешся!) - то знай:
Пофіг наскільки дипломований у тебе офтальмолог. Вирішальним буде рівень просвітлення твого поводиря, а не скельць окулярів за 700грн. А ще, поведінковий модус індивіда відзначається триєдинством, тому-то Архетип-Психотип-Соціотип не всюди, не завжди і не одне й те саме. Вибирай і напарника-щоби розкрити себе і навколо. Пригальмуємо із повчаннями та всякими дзенами, бо як його не крути, в нас були далеко не буддистські настрої на виключно "споглядання" (про програму мандрівки - трохи нижче).

Ми все й одразу.
Тобто як люди - ми Всюди.
Обманюючи чисту топокарту
і соціума категорійну сітку.
Й водночас, ми-Нізвідки...


Ну...ще трошки... ще я пропагую тишу.Мій основний коан-дзен: "Тсс...дивись-всотуй-йди".
Це кста, суперечить догмі примирення і смиренства в Християнстві.Да, і згадавши про - я вважаю, що колиска нашої соціяльності та моральності ,напевно першою ж і набавить нам кінець, і це вже десь поруч.
Це правда суперечить і буддизму: "сиди-мовчи-нічо не роби". Немає ніяких Релігій з великої, має бути набір внутрішніх богів ( не тільки набір системної логіки, як це зачастило в нинішніх).

Але я не вірю в Будду. Та і,
обмінювати одну облуду на іншу -
- проти здорового глузду
(просто мені повірте)

Ну і ще трошки...і от одна маленька деталька, як-то "феншуйна ночівля" ,може допомогти зірвати кришку вже паруючого вашого любопитного організму. Власне надвечір`я в стані "вершинних переживаннь" є трохи не ціллю важкого дня при чесно кажучи доволі прагматичній логістиці ( як результат прив`язаності до: графіку роботи музеїв, потягів , велопідготовки деяких учасників) що за півгодини-годину здорово оздоровлює , додає настрою, спокушає на подальші досліди цієї начебто географії.

Веловечорова
Ю.Ш.

Якщо вітер наслідує
звуки твоїх коліс,
тоном нескореного горизонту-
- не відсторонюйся!

І коли танго сонця
розгоюється із зірниць
вогниками розливного граппу
- не відсахуйся!

( навіть легітність птаха-
- має земний кінець у
мереживі деревію) .
Не зневірюйся...

Тікаючи межи обрії,
обертайся стриптизом,
юлою оголених білоніжок.
Не видовжуйся...

Вечорова всотує у траву.
Бає із неба спокій.
На обважнілих щоках-
- певної форми складки:

не Розпечатуй...

Мокрицький П.С (с)
27.06.2015


Проте важливо і не самонавіювати зависокі очікування, щоби уникнути доволі популярної в середовищі туристів прострації від побаченого. Вся казковість природи в її непізнаваності та неочікуваності, а не в зовнішній бігцем оцінці приїзжого та бажаної форми (голубизни, погоди, ефектів всяких там). Хай будуть легенди. Хай від них віє чимсь непізнаваним, щоби завжди було біля чого спинитись, і над чим замислитись. Вліплю тут любіму витримку із Ліни Василівни:

Хай буде сад, і дерево крислате,
і кіт-воркіт, і ще багато див.
Доросла пам'ять - то уже не слайди.
Тоді вже доля гляне в об'єктив. (с) Л.Костенко


Так, увірування в прекрасне існує тільки і настільки, скільки і наскільки ти його бажаєш, сприймаючи без ототожнення суб`єктного із миршавим, і вже очевидно напівтрухлявим об`єктом дійсності.Мені спало на думку дуже яскраве порівняння:

Самі ж собі видумуєм богів,
і вже з голів - малюємо ікони.

_______________________________


Поїхали...

Перед вами тут і вюду далі:
Напівлегендарний MOKRIZZONNI ( весь оповитий б/у колесами і такими ж дєвочками)
та Юля Шевчук (няшка-юляшка, про яку ще зарано говорити в контексті).
Проте поза цим контекстом я в неї відверто втюрився і вже на другий день знаності нас -простягнув руку, даби...ну...навсігда...
***
Ю.Ш

Я зупинився перед тобою
і застиг. Тіні собі тікали...
Слова любові - як викопна смола,
звичаєна бути чиєюсь сльозою
бризка стиха на поетові зшитки
як новотвори до словника -
- оминаючи знаки
оклику.

І від того вогнику,
рудиментарні душі,
пірнали із "Я" - в надсад
екстатуючих феромонів,
тікали ув гіркаву тужіль
останнього побачення
із Самістю. Навісимо ж
замок на
двері.

Заповнимся ущерть собою,
поки - плете і тче вінок
Земная дщерь,
обвінчуючи з безмежжям
Любові всесвіт. Бо зрештою,
Ми голоси струмуючих Єси,
Ми - шепіт двох молитов!
Ми чисте альбедо планети,
не здатної прогрітись
крізь небулу спітнілих
долонь та
сліз

Ходімо ж, леле.
Скільки його там іти до
Сьомого Неба? Вже янголяють
Надій голубі голоси...
Протуберанцями зірки С,
дим Вічності уже займає хмиз
на горизонті - заходячи з тилу.
Я зупинився на півгодини
й тому, приречений до скону
наздоганяти тіні Іо.
І не сказать "ходімо", бо
нікому...
все...

Мокрицький П.С (с)
24.06.2015


Закінчилось ця Лавсторі тим, про що ж попереджав "Семёныч"

" Но не кричи нежных слов, не кричи
До поры подержи их в неволе....
.....поспешишь - и ищи ветра в поле" (с)


І от шо цікаво, в цій мандрі ми не спродукували жодної світлини на згадку про Нас.
Вже саме про згадку. Оскільки ж це було красіво та блискавично я тиждень напружено сублімував Нас в рядки, і не ховаю їх .

В цьому поезія схожа на йогурт, а поети - це такі собі бактерії, що вкриті Лавсторі як Лактозою. І оце пітатєльне середовище ними безжалісно перетравлюється , вивільнюючись як клекіт газу, римований вустами автора. Так красивіше. І кажуть - це поезія.
Ось в чім смисл дєвочек для MOKRIZZONNI. Тобто, проеволюціонувавши до поетичного ефіра, вони таким чином не залишають по-собі ні слідів ні свідків на координатній сітці в системі "Пространство-Время".А щодо плям на папері, то по іронії долі -графіт, то по-суті різновид праху. "Все тлєнно" -як навчав нас Гудман. І вже навіть сам Гудман. Ну а я ще трохи побуду.

Я багато зверху писав про духовне-заглиблене-непізнаване. Але похід є синтез планів-мрій-ідей і реальності. ОТ мені цікаво, де на Землі є місце, де можна повністю забутися і забути про плани-реальність..і навіть щоб про мрії ? Мабуть біля Океану десь в тропіках.Але от біда....береги теплих окіянів шуршать слизькою смертю (змії і проч тарантули). На Півночі холодно щоб забутися, в Горах занадто краєвидисто (що спонукає на безперервне споглядальництво). І тільки тихі наші гаї дають спокій з незначною домішкою дратівників.

Ну а наша "Веловишнева Шевченкіана" мала в собі ще й задачі:

0. Відвідати, розпитати та трошки краще чим є в інеті відзняти заповідний та один з найстаріших дубів Київщини -дуб в стародавньому с.Медвин ( гуглу відоме тільки одне його зображення, не з якісних).
1. Відвідати всі основні місця малого Шевченка , закінчивши його могилою на Дніпрових кручах
2. Віднайти третій "Шевченків дуб" в Будищах, де малий Шевченко почав малювати, і в яких він ховав свої картини. Третій дуб в інеті не знаходиться, хоча про нього пишуть (значить і фото є але без тегу не індексується).
3. Віднайти вже зникле озеро в с.Шевченкове, яке є Об`єктом Природно-Заповідного Фонду України.
4. Уточнити локації заповідних гор Сторожиха та Дівиця.
5. Віднайти або уточнити заповідані до минулорічного ювілею -" Дуби на Тарасовій Горі" (памнятка природи 71-103-5003) на території нацпарку, висаджені ніби його родичами. Це історичні дуби, проте гугл нічого не знає про саме ці дерева, не дивлячись на широке освітлення цієї новини про їх заповідання. А значить і народ дотепер не знає. Отакий ми народ.
6. Відшукати попутно дещо із моїх листків зі списками Об`єктів Природно-Заповідного Фонду України на Черкащині.

Тобто , це була ще й експедиція, а не вільна подорож на двох. Хоча й довільна а не примусова.
Я пообіцяв "хліб і воду", в смислі аскетичний формат походу. Хліб був із першого дня. Вода із другого і далі. І далі -сильно багато води.А з нею і необіцяні зрєліща прибули. Все напророчене збулось. Головне дотримуватись не своїх підспудних страхів а моїх нашіптувань і ...почасти "команд" Ступаючи босоніж і нарозхрист . ( та ж не копіпастом в натуру! Це ж метафора! )

Не дивлячись на задовгий язик і косми я звик,
що няшні дєвочки у мене втюрюються заочно,
а народні маси - підіймаються за спиною,
втомившись від велосегрегації,
увірувавши нарешті - в блакитну щирість.
І це - властивість Пророків
(так я читав:)

І єдине що я й потепер не можу второпати...де звізди? В який формат вони сховались, що тільки про них спогадів жмак . А як же ж ЖМАК "Звіздарі"? Чим я звітую, помашу перед поважною комісією? Отак бува, провалились в дерева ... чи в що. Чи в кого?

Почалось банально -ми сіли в електоричку до Фастова, далі до Миронівки.
Що таке приміський поїзд у вихідні для велотуриста? Це найнижчий кляс в соціяльній стратифікації сусп-ва. Відси очікуйте й відповідну цій групі етику і норми поведінки. Тому не треб ані дивуватися, ані дратуватися на хамство бабулєк-дєдулєк що в тамбурі дизеля верещать на твій велосипед а подекуди й замахуються на нього. Треба сказати, що наодинці і поодинці вони хороші люди :) . Хоча середній та старший вік дууже вередливі. Вони знать не хочуть ніяких правил та законів, що розклеєно в кожнім вагоні. От їм не нравиться шо ти з велосипедом в поїзді -і все тут.
І цікаво, що такі ж тупі і провідниці, які по визначенню мають дотримуватися правил і забезпечувати їх дотримання іншими. Да, подорож почалась як завжди -із скандалом за відстоювання своїх прав їхати на рівних ( кста, і закінчилась так само). В Фастові заздрісні "велоляльки" ( тут: нашпиговані феньками київські велодро) чомусь звернули на наш велохлам увагу, точніше я почув : "Посмотри - сколько у них вещей". А в нас взаправду - навіть карематів не було видно, хоч вони й були ( тут я не став експериментувати із "Дарами Природи" як зазвичай).

Вигідно знати зелені острівця Фастовів-Козятинів, я часто бува ночую в таких місцях зовсім поблизу вокзалів, якщо нічна пересадка. Й тут подорож почалась із подібних кущів колишнього дендропарку в Фастові. І почалась із перших вишень для нас цього року.
Пересіли до Карапишів (перед Миронівкою). І звідти вже рушили...на оспіваний Богуслав.
гранітні заповідані брили р.Рось в Богуславі. Ну..ми їх трошки затуля :oops:
ЗображенняЗображення

Було дууже спекотно, ми ховались в тенетах вільхи під кваки жаб, попиваючи квас, і нехотя виповзували на наступні 10-15 км.
Пані Юлія всотує золото горбів синьоокої Черкащини
ЗображенняЗображення

Позбавившись під вечір шагрені шосейних змій -ми влились в літописне село Медвин. Тут шукався віковий заповіданий дуб. Знаходились покинуті черешні, таке ж кладовище (де я одразу запропонував заночувати), стрімкі гори туди-сюди.
ЗображенняЗображення

Село неймовірно величезне тому до дуба дістались на іншій його околиці десь за годину. Дуб росте поблизу гори Тотоха. Де ми й заночували правда тоді не відаючи про.... Тремтіте http://www.doroga.ua/poi/Kievskaya/Medv ... tokha/3944
Наш ранок біля цієї Тотохи був звичайний ранок. Єдине що - все ж кращий, ніж на кладовищі, (враховуючи наступне фото, баби Олі із косою) гиги
ЗображенняЗображення


Баба Оля розповіла цікавинки про дуб, про місцевих віруючих та одного нерадивого колгоспника, що щороку списує за прибирання біля дубу тисячу гривень, з яких вона нічого не отримує (власне вона й прибирає).
Медвин Дуб (памнятка природи)
ЗображенняЗображення

Якимись манівцями крізь зарості борщовика ми пробивались до дороги на Моринці, де народився малий Тарасик...
ЗображенняЗображення
__________________________________________________

ШЕВЧЕНКІАНА

Я свідомо дав цій частині визначення "Шевченкіана" а не "Кобзаріана". Ми ж бо поринали у гаї і села малого Тарасика, ще не змармуровілого, ще не Митця, і не Борця. Це такий різновид туризму, коли відвідують "топос" митця. І найбільше -місце його народження та смерті. Останнє особливо частіше -якщо вона була героїчною або трагічною. Я от, зокрема відвідував казкове урочище на Волині "Нечимне", де бігала ще малою Л.Українка, і під мамині казочки ув ній саме там і зачиналась перша в укр.літературі філософсько - екологічна містерія "Лісова пісня". Так само вже наступного тижня в рамках поет. фестивалю маюсь відвідати батьківщину останнього українського лірика-трансцендента В.Свідзінського, який зараз погляда на мене із обкладинки збірки фотообразом, дуууже схожим на Шевченка періоду навчання у Брюллова. Вусачі із великими сумними очима .
Т.Г.Шевченко за радянщини умисно прищепили образ бородача (яким він майже ніколи й не був). Так повнішає образ народного революціонера, філософа і пр. Але реканонізувати Шевченка не вдалось навіть Системі навіть за Сімдесят років. Він од початку якось само по собі став енергетичним центром нац. ідеї, і скоріше - в її частині неодмінної боротьби з незмінниими ворогами (класовими) під багатоголосся "Розстріляного Відродження". І єдиний канон ідеального народного борця, який він порушив -була його трошки невчасна смерть ще й в непритаманний для борця спосіб (сердешні справи погубили).
Випадково чи ні, але Шевченку вдалось те, що по-сьогодні більше нікому не вдалось: перерісши себе як чисто біологічне явище власного Топоса, із супутними всім нам двома точками на прямій спільного Хроноса -він таки вирвався за межі їх. І тепер він частина Історії, Великий Народний Наглядач суч.укр.іст. У якого народу ще є таке потужне духовне ядро при такій безперервній вервичці державників-зрадників, що навіть тогоріч на його ювілей не сподобались на прощу на Тарасову Гору, за тою істерією Майдану.Та не одні вони, і звідти ця подорож із присмаком циану.

Шевченко канув над Канів,
переборовши страх висоти,
набавивши бороди та камнів
до своїх свобод. Бо -
філософ-голобородько
якось зовсім не то,
для епічної постаті Т.Г.
Занадто ягнятко.
Ще й з рисами Купідона.
Тому я не підтримую експериментів,
подібних до - від вже покійного Бузини.
Іноді гола правда Історії
не потрібна нікому
окрім московії.
І в певному сенсі правда -
- навіть державна зрада:
автора за казенні грати,
а його біографія -
- мала б вподобати букву "г".


Вплив горбастих виразних краєвидів, норовливих гранітованих сріблявиць річок, вікових шумливих дерев`ях є потужним чинником в формуванні ментального поля особистості, особливо
виразно це відбивається у творчості. Це геопсихологія, діточки). Всотуйте ці неповторності Черкащини хоча б крізь мене. Бо я хочу висловити попутно ще один всенародний докір: перетинаючи моря і окіяни многії із вас побували всюди, але... чомусь не біля своїх воріт

Ніхто із тищщі та
жодного разу із 200.
У чистім вигляді,
ми наче споглядаєм "українство"
з свово узбіччя.
І це - є свідченням
духовного каліцтва
(Тут як його не пиши
мовою Т.Г.Ш.)


Хоча з іншого боку, для поліщука своїм "малим етноцентром" мабуть слугує Північне Полісся: "Дідове озеро", Копище, Городець, Норинськ....кудись там.
Але ж Черкащина зовсім не географічно центр десь на мапі. Terra стародавніх містечок і городищ, протистояння половецьким ордам - живий і обвалований щит Києва, тільки-но загоєних ран Корсунь-Шевченківської битви, тільки-но ізрівнених часом і рад.тракторами курганів козацької слави. Їх тут більше ніж нор сліпаків на полях Житомирщини. Ооо....а ці безмежні краєвиди із доріг, що безперервно кудись тікають - нарощують градус очікуваного від Шевченківщини. Головне не проскочити головне. І зовсім не в просторі навколо.


Відновлена хата батьків Т.Г.Шевченка в с.Моринці Тут він малий бігав із сестрами, ховався од ненависного дяка, голодував, та в цій аскезі й гартувався як творча особистість.
ЗображенняЗображення

В музеї навпроти - вишиванки зі всієї Вкраїни та чомусь із білоруського льону )
ЗображенняЗображення

Знову асфальт до сусіднього с.Шевченкове (колишнє Керелівка) прокладений в цих місцях не так давно, в рамках розвитку Шевченківських місць, спека, заповідні ясени понад дорогою, блимаючі в очах тіні пірамідальних тополь (на відео є це) .
ЗображенняЗображення

Пані Юлія як колись місіонери, своїми силами добралась до святого місця.
Тож природньо шо отак реагує екстатуючи на світкі Тарасика. :lol:
ЗображенняЗображення

А що ж це??? А куди це вони...
ЗображенняЗображення

http://gazeta.ua/articles/ukraine-newsp ... nya/618089

Варіація на

Ні, то люди, живі люди,
В кайдани залиті.
Із нор золото виносять,
Щоб пельку залити Т.Г.Шевченко "Сон"


"Мені 13-тий минало
я пас ягнята за селом".

В двухсотий спомин
їх не стало - бидлота
на бухло їх стяла.
Залишивши мені, малому -
- тягар простягнутих ідей,
в погарі нових іудеїв.

Пропили все, ачи проїли,
руїли пам`ятне, гострили вили
брат-на-брата - уже дарма
випростуватись із ярма,
пригадувати - незлим і тихим,
що мертвим, що живим, чи
московітам, чи хохлам.
Рядком чи в пику
хоч панам.
Усе..усе уже
дарма!

Бо все зникомо....
Бо у ваші дні, шукають Храми
не в собі, -в цеглині !
І вже однаково мені, коли
виносять з дому
не те що із бетону -ратиці,
із душ - Хрести!
Мокрицький П.С (с) 23.06.0215


Ось і перша ложка циану в вишнево-соняшній Шевченкіані.
_____________________________________________________________
В Шевченковому нас чекала привітна музеянтка, яка розповіла і про пощезнувше заповідне озеро в селі і ще багато чого (на відео є)
Я вже вчетверте в цьому музеї, він маленький, багато чого не справжнє -але все одно він якийсь ще не пильний. Він живий.
Зверніть увагу на кількість вітряків на стародавній Черкащині. Це не просто так -вони приносили чималі прибутки хліборобним землям. Точніш -їх паничам.
ЗображенняЗображення


На околиці села ми знайшли те озеро. Воно заповідне але вже певний час як вода пішла в землю .Отак.
ЗображенняЗображення

Їдемо в сусіднє Будище, де малий Шевченко бігав козачком в пана Енгельгардта.
Отакий реставрований вітряк нас зустріча перед селом.

Эхх! Не перевелися бабы на Руси! И в поход пойдёть... и коня оседлаеть... и богатырскою силушкой ветряк на ходу остановит! Во как!
ЗображенняЗображення

В Будищах ще ніяк не позбавляться своїх дідівських коренів, й водяться тут дивні автівки, помєсь воза та запорожця, якими перевозять сіно й сало. А про іномарки тут і не чули мабуть....Отакі дива
ЗображенняЗображення

В самому маєтку зберіглося три дуби Шевченка. Два відомі гуглу, один мались віднайти.
І ось, старезний патріарх. Той самий, в дуплах якого малий Тарасик ховав від пана свої малюнки, бо ж не дозволялось холопам малювати.Надихаючись цим артефактом , погано помічаючи щось біля себе (якісь дуби і т.д.) я роблю крок назустріч долі...багато що обіцяючи і тут же забуваючи...

Ю.Ш.

Цілуй мою любов,
цілуй - скажену!
Вона не одгорить
в палкім вогневі.
Вона не одщемить
в крихкім тремтінні,
Вона не обпече....
у полуднині.
Тікаймо вдвох! А Бог -
... а Бог...нехай
наздоганяє
тіні...

23.06.2015


ЗображенняЗображення

Усамітнились ми прямо в парку ....на два дні. Біля нас хтось ходив, ловив рибу, пробігали корови та коти і безперервно лив дощ.
ЗображенняЗображення

ЗображенняЗображення

Один із рибалок і пояснив як знайти в лісополосі біля парку третій дуб Шевченка.
О...це було видовище. Дуб наче із казки про велетнів, його гілка що тогоріч відкололась -дасть фору багатьом віковим дубам в розмірах,
в його дуплі можна сховатись втрьох..ні...вчотирьох! Шкода що він уже суховершить.
ЗображенняЗображення

ЗображенняЗображення

Втопаючи всі ці дні в собі та зелені ми нарешті висунулись до Корсунь-Шевченківського. (40км).
Суцільні підйоми-спуски не зламали крихкі зачатки віри в свої велосили в пані Юлії, нас доганяв вітерець та справжня злива
наступає чорна хмара
а за нею сива (с)

ЗображенняЗображення

В парку-пам`ятці ми ледве встигли сховатись під велочохол від суцільної зливи і саме під охоронним "Каштаном Шевченка".
Помрячило та відійшло -і ми засяяли надією на побачення із Дніпром. Бо були плани тікати назад, якщо фронт не відсунеться.
А ще знову моє коліно( Якось одноногим не теє...
ЗображенняЗображення

Охоронець старовинного маєтку розказав цікавинок про маєток, та загадки про невідомі революції нашкрябані староруським на його стінах
ЗображенняЗображення

Ми відвідали Чортів місток та на жаль забракло часу більше покататись нацпарком. Все ж до Дніпра ще 40+км слаломів.
І ми їх не доїхали, та все ж - надвечір зупинились в чарівному місці з видом на заповідні гори Дівиця та Пастушка окрай села Лука , ледь прорвавшись до р.Рось крізь розмиті зливою поля.
ЗображенняЗображення

Та я б сказав не зупинились а залипли.Дощ вперто нас виганяв, все потроху намокало. Я ізмерзлий другого дня шукав в селі магазин бо від сидіння на місці ми усе НЗ поїли)). Благо у нас були дві книжки, якими я більше розраховував в дизелі розбавляти Час, але ось... пізнавали світ в змікрозбірнику Шевченко та М.Кіяновської "373" під чай та каву. Це було чудно.

Третій день цього завивання був як Кода в музичному творі Небес
І поки убогеє людство ховалося від похмурої твані небес, ми вистромились чуть далі, і споглядали:

Як у Дніпра веселочка
воду позичає... (с)


ЗображенняЗображення

ЗображенняЗображення

ЗображенняЗображення

ЗображенняЗображення

ЗображенняЗображення


Якийсь там день...не пам`ятаю..коли мене вже почали шукати із роботи, ми штурмували поля в надії доїхати до Канева. Всього-то 15км до Тарасової Гори було... по дорозі ласували полуницею, слухали цианові зізнання місцевих -що поруч жиють і у Шевченка ні разу не побували.
Проїхавши ярами Канівського заповідника попід Топорами (село такеє на Вкраїні) ми виринули на....

Про кохану Україну зашумить Дніпро (с)

(Це з Тарасової кручі, де і видно де і чути, як реве ревучий...)
ЗображенняЗображення

Відвідали музей-світлицю діда, що 50 років сторожував та наглядав за могилою Т.Г.

І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка (с)

ЗображенняЗображення

Встановили які саме дуби є пам`яткою природи 71-103-5003 «Дуби на Тарасовій горі» і тепер нарід Вкраїни зна і бачить і знаходить в інеті точно ці, посаджені родичами дерева. БО в новинах до цієї події заповідання цих дерев, приліплювали різні пейзажі та якісь кущі!
Більше гугл нічо не знав. Дякуєм...дяку...не треба помідорів!
https://commons.wikimedia.org/wiki/File ... й_Горі.jpg

Ще пройшлись по кільком могилам, які так вподобала пані Юлія останнім часом...
ЗображенняЗображення


... і спустились до Канева. В Каневі відвідали гамазин та сумнозвісний заповідний "Дуб Кошового" (памнятка природи), який вочевидь популярний у жителів навколишніх хат, які люблять виїхати на природу але не мають чим, чи то як.

Коли вже оце - безперервнопразнічнелюдство,
та й перетворить ліси на патики мангалів?
Правда, мабуть раніше настане епоха машин.
І ви - ще згадаєте про неолуддитів.
Але...верстати спричинили до НТП,
а що машини? Дивітеся карту Землі із
Полюса!


ЗображенняЗображення


Да, то підпали дуба на фото. І не один.
------------------------------------------------
Із Канева нудні шосейні 40 км до Миронівки, де над річечкою (ох вж ці дівочі примхочки) і зарились в травицю. Сказошно оповившись рожевими кільцями, що днем раніше нагадували весільну обручку, подвійну....але Нас тоді вже не стало. Десь ми розійшлись.
ЗображенняЗображення

Трошки нарізок у відео

https://www.youtube.com/watch?v=IP9Vek2wsc8

ПОДЯКИ!

Виливаючи на ваші уже розпечені мізки
цей монолог-аналог Благої Звістки,
де дивом суміщені сумні мислішки із віршиками,
благовоніями та лікувальними грязями, я
наостанок згадаю деяких із Вас, із тої сумної тищщі.


Шаг вперёд!

магазин "Гора" в обличчі Дизеля -дякуємо за зірку 42Т, без неї тії горби нам би не дались
Talon - дякую за цеп -якраз і поставив на шоссер!
пан Юрій (Еколог) - дякуємо за прогноз погоди, але краще б ми самі начаклували)))
Антошкін- дякуємо за пуховку якраз до цієї події нашому клубу надану! Дуже своєчасна допомога)
Джа- дякуємо за дозвіл розмістити ці анархотексти біля вас, поближче

пс: і взагалі всім, що їздите своїми всіма частями наголо, тобто на велі. А не потураєте їм в машині абощо!

А тепер прополощіть голову чаєм,
пригорніть кота і
лагайте спати ( бажано на живіт,
щоби завадити асхвікції від ...)
Бо ще є надія!
На довгі літа...наперід.


Atrium Carceri Her Blessing

Зверстано із рукописних каліграхвічних авторських відбитків лівою ще й на папері.
Всі непідписані віршування -мої ( як власне і мислі, але щодо віршуваннь і навіть бездарних- я маю за звичку
попереджати їх авторство).
Востаннє редагувалось 12 липня 2015, 04:09 користувачем ТК Поліське Джерело, всього редагувалось 5 разів.
vvtz, _rоadrunner це подобається
long long title how many chars? lets see 123 ok more? yes 60

We have created lots of YouTube videos just so you can achieve [...]

Another post test yes yes yes or no, maybe ni? :-/

The best flat phpBB theme around. Period. Fine craftmanship and [...]

Do you need a super MOD? Well here it is. chew on this

All you need is right here. Content tag, SEO, listing, Pizza and spaghetti [...]

Lasagna on me this time ok? I got plenty of cash

this should be fantastic. but what about links,images, bbcodes etc etc? [...]

Пропускаєш покатушки та інші велоподії?! - SMS-інформування!