ВелоЖитомир

Для мене тема стає актуальною. На даний час відпрацьовую мандрівку по краєвидам неньки України за маршрутом Житомир-Затока-Житомир через села і міста полями та долинами, а саме по прямій (на швидкісну трасу не заїжджаючи).
І так:
Дата виїзду: випадає десь 28-30.06.2015
Маршрут: Житомир-Затока-Житомир
Відстань: приблизно туди і назад 1200км ("Гладко было на бумаге, да забыли про овраги"). Паперові карти вже відпрацьовані. Точну відстань спідометр покаже.
Дорога: рідненька (асфальтовано-ґрунтова)
Темп: тихіше їдеш, далі будеш
Тривалість: 8-10 днів
Збір (час і місце) буде визначено ближче до 28 числа
З собою: все для походу в індивідуальному плані. Основа, це ровер.
Зв'язок: 0672157780
Організатор: Perya

Я планую їхати без шолома.

Красава! Тоже планирую похожее на июль, но в одну сторону. Удачи, пусть всё получится легко и непринуждённо!

відать всі свої романтичні мрії ака "путь к морю" тра прощупать собствєнним сідаліщем і нєрвом, щоби ніколи більше тойво не повторювати в реаліях Вінницьких однорядок (вкупі із Подільськими горками які я із легкоходною снарягою виповзував почасти пішки) і Одеських колдоёбін . Це якшо не по М12 а по Т (0212-0233(Вінн)-1622(Од)-0201)

Отправлено спустя 9 минут 37 секунд:
Проїхавши всі ті траси в різні роки не по карті можу розмежити так (при карошій формі кандидатів в доктора Асхвальту)
1День: Житомир-Тиврів
2 День: Оний - Крижопіль
3 день: Оний - Кодима (або Котовськ, залежно кудою ви поїдете, бо на карті та дорога що пряміша представляє собою гірський слалом по відсіво-грунту з лютими перепадами висот, але позначена помаранчем (тіпа освальд)
4 день: оний- Роздільна -М05 (дуже савєтую, + краєвиди на дамбі ч\з Хаджибейський лиман)- ОДеса чи що там...

Воно то є так, автобаму велобаму не буває.

30 червня в 6.00-6.10 (ранку) від Житомирського академічного українського музично-драматичного театру Івана Кочерги розпочинається туристичний похід на роверах.

Все, що добре та цікаве завершується швидко: сім днів в дорозі (дні перебування на узбережжі моря не враховуються), 1325 км маршруту, населені пункти Козятин, Липовець, Іллінці, Ситківці, Ладижин (красиве місто), Бершадь, Балта, Котовськ, Овідіополь, Затока, Умань («Софіївка»), Біла Церква («Олександрійський»). За сім днів оновлені знання про дороги і напрямки. Отриманий деякий досвід та духовний спокій. Набуто багато спогадів на старість.

Круть! А почему в Затоку через Овидиополь а не Белгород Днестровский? А обратно по трассе?

А звіт, фото?

batman писав:Круть! А почему в Затоку через Овидиополь а не Белгород Днестровский? А обратно по трассе?

Було декілька причин. Перша, це пройшли дощі, доріг не стало. У звіті визначу. Друга, це відсутність закордонного паспорту. В двох місцях потрібно було перетинати державний кордон.
Від моря до дому вибрав трасу Одеса-Київ для проведення "розвідки", встановлення переваг та недоліків. Крім цього в "Софіївку" заїхати та в Білу Церкву.

Перший день. Виїзд був спонтанно спланований. Я передзвонив Володі Дороніну за п’ять днів та розповів про виїзд до моря, в Затоку. В 6.30 ранку біля Житомирського драматичного театру ми зустрілися та рушили за визначеним мною маршрутом. Перед цим Володимир вже 46км проїхав з смт Головіне до Житомира. За цей день я і Володимир побували в музею Хліба, що в Білопіллі та проїхали Козятин. Перший нічний відпочинок був через 170км під Липовцем на річці Соб, близько 21.00.

Perya писав: В двох місцях потрібно було перетинати державний кордон.

Точно, только увидел по карте. Спасибо за инфу. Ждем день второй.

Гиги, я вас здивую, але отой і справді транзитний шматок по Молдові "Біляївка-Козацьке" не потребує іноз. паспорту. )))Отака дивина бува. Того року я тудою їздив.

ТК Поліське Джерело писав:Гиги, я вас здивую, але отой і справді транзитний шматок по Молдові "Біляївка-Козацьке" не потребує іноз. паспорту. )))Отака дивина бува. Того року я тудою їздив.

Минулого року так. А в цьому році як? Я теж не в захваті їздити по серпантинах гір (Фрунзівка-Затишє) та по місцевих шляхах.

Другий день. В 4.30 вже не спали, виспались. Підйом, сніданок, збір і в дорогу. Заїхали в Липовець, поповнили запаси води. Проїхавшись по камінюкам і зробивши вдалі висновки на попередню дорогу Володимир рушив з Липовця до найближчої залізничної станції. А я далі за маршрутом. Попереду були по Іллінці, Ситківці, Ладижин, Бершадь. До Іллінців доїхав миттю. Добра дорога та вітер за напрямком руху. За Іллінцями до Ситківців дороги були на витривалість. Володимир, мабуть, не витримав би. За Ситківцями до Ладижина дорога стала покращуватись, з’являвся асфальт. Далі до Ладижина я вже мчав. Перед Ладижином казус. Мене зупинили ДАІ і запитали чи я не заблукав. Представившись та ввівши їх в курс діла, вони мені побажали від щирого серця вдачі і я в’їхав в Ладижин. В Ладижені я поїхав до центру поповнити провізію. Місто мене вразило високою культурою громадян та спокоєм. Люди приємні, місто чисте та охайне. Дороги, хоч яйце коти. За містом я поповнив запаси води та покотив на Бершадь. Перед Бершадью мене зупинили місцеві хлопці, які возили морозиво з Бершаді до Ладижина. Мене пригостили морозивом. Проїхавши Бершадь, я помчав до Балти, але це було не довго. Почалися дороги з гравію та каміння, небезпечних спусків та крутих підйомів. Проїхавши Ольгопіль, я заночував.

Третій день. Підйом, сніданок і в дорогу. Вийшовши на дорогу спробував сфотографувати вчорашній підйом від Ольгопіля, але дорога була важка навіть для ходи. Сів на ровер та поїхав в напрямку Балти. Маршрут був Балта, Котовськ, Мардарівка, Велика Михайлівка. Перед Мардарівкою мене наздогнали грозові хмари. За Мардарівкою шосейна дорога від дощу перетворилася на ґрунтову. Їхати стало не можливо. Кілометра два штовхав ровера та відколупував багнюку. Спустившись до підніжжя гори виявив куски асфальту. Чим далі їхав в напрямку Великої Михайлівки тим більше переконувався, що треба з’їжджати на трасу Київ-Одеса. Доїхавши до Фрунзівки звернув до Затишшя. Ця дорога відзначилась гірським серпантином. В Никомарівці звернув праворуч і через села погнав до траси. Близько 23 години доїхав до траси. Під Червонознам’янкою заночував. Попереду залишилось 120км.

Четвертий день. Ранок був бадьорий. Не виходячи з палатки приготував собі сніданок, зібрався і по трасі Київ-Одеса помчав до Затоки. По трасі мчав зі швидкістю 25-40км. В 11.30 я вже був в Затоці. Розпочались дні відпочинку.

Дааа...там зачотні підйоми, я б ніколи не подумав що лиманські закутки такі горбасті. І бездоріжні((
А на Бесарабії взагалі бачив (бо й сам так їхав) як полем замітсь в дупу розбитої дороги їхала міжміська маршрутка Одеса-Болград. Ніколи такого не бачив %%
пс: Ну хоч назад їхали потягом? І кажецця це перша від Житомира "Дорога к морю" (с)

Назад, до Житомира, теж на ровері! Завтра розпочну висвітлювати "Повернення до Житомира".

Повернення до Житомира. П’ятий день. Відпочивши у моря, я після обіду виїхав до Житомира із заїздами в «Софіївку» та Білу Церкву. В Білій Церкві у мене ще була можливість «Мандрика» переглянути, зашкутильгав бідолашний. Зворотній напрямок був спланований по трасі Одеса-Київ. До 21.00 доїхав до повороту на Велику Балку і там заночував. Програма дня була виконана.