ВелоЖитомир

Ось попросили створити таку темку, даби збирати "перли" форумчан...
Сюди додаємо свої рядки...

вуста мої солодить мед
але люблю я все одно велосипед

з недавнього у чаті...
***
Туман...імла...земля парує...
Осінній морок благодать дарує...
Ходить-бродить по стежках...
Мене заплутує в словах...

Хвоя пахне...голову окута...
Підсилена вологою...п'янить немов отрута...
Дайте келих...зачерпну іще...
Нехай усе пливе...нехай мене несе...
***

коли в крові твоїй зелений змій
поспи. велосипедом їхати не смій

***
Я люблю Осінь...Барви кольорів...
Осіннє Сонце...Листя під ногами...
Осінній Дощ...і галасливий Грім...
І Вітер...що мене наздоганяє...
***

якщо дідусь твій був колись сапером
то й ти гордись тепер своїм ровером

Добавлено спустя 58 секунд:
колись я був злодюка й людожер.
тепер добрішаю. бо в мене є ровер

Добавлено спустя 1 минуту 14 секунд:
велосипед для мене наче брат.
а ще люблю з капустою салат.

День за днем минає осінь...
Листям сипле... трави косить...
Заливає всі сліди...
Що залишив навесні...

Я ще трохи почекаю...
Поки листя дозріває...
Нехай стане золотим...
Скарб по стежках лісовим...

А тоді зірвусь збирати...
Свою тінь наздоганяти...
Назбираю повні жмені...
Повні груди і легені...

І стомлюсь...перепочину...
Де застану скирту сіна...

День за днем минає осінь...
Листям сипле... трави косить...

візьму велосипед й гайну у ліс.
от тільки б я його туди й назад доніс.

Осень наступила,
Высохли цветы,
И глядят уныло
Голые кусты.

Осень

Свежести прохлада
Наполняет жизнью грудь
Солнце на закате
Манит сердце в путь

Ноги словно крылья
Несут меня в перед
Скоро встретим
снега хоровод

і трохи з еротичного доробку
***
кохалися з тобою ми під пледом
але не мрій що поділюся я й велосипедом

Давно вже літо проминуло,
полишивши мене в печалі,
на самоті своїх думок,
і холодом вітри вже дмуть,
але в душі вогонь жевріє.

Осінній вітер забери мене з собою!
В казковий край моїх думок,
у край без горя і печалю,
полишений й забутий рай,
що доки не існує тут.

Я вірю в те що знову буде літо,
грайливо сонце знову буде гріти,
а поки що зігріє думка нас,
і слово радісне й грайливе,
і усмішка почутих слів.

ліричне. про те, що не варто писати вірші за кермом
***
опадає листя
листя опада
стежка тут землиста
падати шкода

ось відкопав з архівів форуму...

*ОСІНЬ*

Понад річкою, понад ставом
По стежині сліди я ставив
Розбудив ненароком дівчину
Ту, яку я колись покинув...

І вона пригадала
Щастя мить в павутині, ранок...
Як літала, і кружляла,
Жовтим листям в думки впліталась...

Закохала... намагалась
На хвилину мене вінчати...
Та не вийшло, я додому
Розкрутив вже свої педалі...

Добавлено спустя 58 секунд:
****
Осінь, сонце, в день гарненький
Пропоную круг "маленький"...
Полем, лісом, по стежкам
І, можливо, калюжам...
****

решила к вам присоединиться )

Рассекать по лесу
Обгоняя ветер
И осенний день
Счастливее, чем лето…

Желтые деревья
И красотки ели
Радость и тепло
Счастье и веселье

Хорошо сегодня
Красота вокруг
.....................
.....................

на дереві висіли помідoри
велосипедом їду я у гори

Тихо стучат часы.
Тук-тук.

Где-то ворона села.
На сук.

Где-то упал снег.
Опять.

Снова мы будем вдвоём.
Молчать.

Где-то идёт дождь.
Где-то град.

Кто же из нас прав?
Виноват?

Кто же из нас ты?
Кто я?

Кто повернул время
Вспять?

Снова в душе тоска.
Это ты.

Снова не сбудутся сны.
И мечты.

Снова придёшь ты
В пустоту.

Я тебя в сны свои...
Заведу.

осінь. падає листя.
червоненьке таке все.
красіво. ти до мене вернися.
покатаємось вдвох по шосе.

Добавлено спустя 8 минут 58 секунд:
така краса
що серце пука
коса звиса
і байк від Look'a

Велосипедист

Смахиваю паутину с дорожек
Умываясь плохим настроением погоды

Слушаю нежный шепот асфальта,
Иногда деля его паузами прыжков

Нагружаю метал до предела
В поисках экстрима на его кладбище

Впитывая каждую секунду скорости,
Оставляя в воздухе часть себя

Отдыхаю от рваной сдачи,
Наслаждаясь свободой ограниченной Ньютоном


*Верлибр - современный свободный стих, отличительной чертой которого является насыщенность образами и, зачастую, отсутствие рифмы

життя в пральній машині
нестямного твого терпіння
закінчується
там же де починається
коло
на колі
ліхтарями білих ночей
мов гусінь на стелі
досить
я поїхав. на велосипеді