День другий:
Прокинулися в 5:00, зі сходом сонця, не хотілося втрачать ні години світлого часу. Спали добре, вночі були гості. Якась тваринка (білка, скоріше за все) шарила по пакетах, але продукти були завбачливо підвішені, то ж їй ніц не перепало. Швиденько каша-чай-кава, збираємось і в дорогу, адже на нас чекає перлина Білої Церкви- Олександрія. Від'їхавши триста метрів від місця стоянки, побачили купу палаток і автомобілів. То був кемпінг, просто посеред лісу, з альтанками, обладнаними кострищами і просто столиками, і таких місць там було десятка півтора, половина вільних. І що знов вразило, так це чистота навколо! В кущах нема куп сміття, ніде не валяються пляшки, навіть бумажки не знайдете. І така картина на протязі всього берегу, де ми проїзджали, а відпочиваючих там було багато. Особисто мене, це дуже вразило, і стало гірко за наше місто. Адже там, в лісі, теж ніхто не прибирає, просто там не серуть. Тож справа в людях, а не ЖКГ чи владі, процент бидла в Житомирі зашкалює. Але не будем про сумне, повернемось до приємного. Через підвісний місток, переходим на інший бік Росі і повертаєм назад в сторону міста, хоча сам трек тягнеться ще дуже далеко і так само повертається по іншому берегу, тільки ще кілометрів через вісім. Тож завдання на на наступний раз, проїхать його увесь. Закінчується, ця неймовірно крута велодоріжка, просто у підніжжя Палієвої гори, тут в дендропарк можна потрапить безкоштовно
. Крутий, але не довгий підйом і ми заощадили 80грн на чотирьох, непогано. Ще минулого разу, парк вразив осінньою красою, і я точно знав, що повернусь сюди знову, що б провести тут більше часу і відчуть ту атмосферу, той віковий спокій, якій тут царює. Для того, що б описувать такі об'єкти, треба мать талант, тому просто дивіться світлини, а краще приїздіть самі, воно того варте. Скажу тільки, що тюльпанове дерево такі зацвіло, значить правильно підгадав час покатеньки, і це неймовірно круто, я задоволений! По парку гуляли до першої години, навіть подрімать на каріматах примудрились. Але потяг чекати не буде, та ще і розвідку маршруту в обхід траси хотілося провести, тому вирушаєм на Фастів. Та перед тим, треба гарно пообідать, а на ловця, як відомо, і звір біжить. Краєм ока, вихватую на фасаді напис "Їдальня". Робим розвідку. І точно, те що треба! Тепер проблема, де залишити велосипеди, так що б разом піти поїсти... Але тут на допомогу приходить жіночка-адміністратор, чи щось типу того, і відкриває недобудований літник, де ми спокійно залишаєм наш скарб. Тепер ніщо не заважатиме спокійному прийому їжі і правильному травленню
. Столовка виявилася правильною, і повністю відповідала нашому формату. Все чистенько, цивільно, швидко, смачно і цінник за комплексний обід не перевищив 60грн-однозначно рекомендую (координати дам, кому стане потрібно). Поївши, трохи подивились на місцевий пасажирський транспорт, і як влучно сказав Тарас: "Ми як папуаси тут, стоїм, ахаєм, фоткаєм ті маршрутки і тролейбуси!". І дійсно, Біла Церква навіть не обласний центр, а зрівняйте (на фото) їх маршрутки і тролейбуси, з нашими
. Маршрут назад хотілося прокласти в обхід основних доріг, максимально цікаво, тому вирішив їхать вздовж р.Протока, тим більше що вздовж неї теж тягнеться дамба і думалося що така ж живописна як на Кам'янці. А ні, не все так просто. По дамбі проїхались тільки спочатку, далі все в приватній власності, зариблено і засобачено, від однієї такої зграї прийшлося відбиватися і повернутися на трасу. Тому вирішили їхать по дорогам, де-ніде зрізаючи грунтами. Але такій маршрут, виявився не вельми цікавим, тому настапний раз цією стороною вже не поїдем, будем випробовувать щось інше. На вокзалі були за 40хв до відправлення, встигли перекусить і поласувать морозивом. Доречі, хто буде у Фастові, на площі перед возалом (як вийти з підземного переходу, зліва), є магазинчик з морозивом на розвіс, не полінуйтесь, постійте в черзі, а вона там завжди, дуже смачно (7.20грн за 100гр). Вечірній дизель з Фастова, завжди напівпорожній, тому спокійно розміщаємось усі в одному вагоні. З контролером ми вже знайомі досить "близько"
, тому білети купуєм оптом і за пів ціни
. Дві години дрімання і ми в Житомирі. Пригода закінчилась. Стомлені, але счасливі...
Підсумок: Біла Церква, на повірку, виявилася не таким вже простим містом як здається, в неї є ще купа цікавих місць здатних вразити будь-якого туриста. І ми ці місця обов'язково знайдем, але завдання на цю покатеньку були інші, і ми їх виконали на 100%. Не буду навмисно порівнювати її з Житомиром, думаю по тексту і так все ясно, де ми не на висоті, але поки що, висновки сумні. Доречі, велосипедистів в Білій Церкві на порядок більше, і це просто кидається в очі як тільки в'їздиш у місто. Люди дуже активно катаються і в задоволення і як транспорт, про це свідчить і вкатана до стану асфальту стежка вздовж Росі і вказівники для велосипедистів посеред лісу. То ж сюди варто приїхать хоч би раз, тим більше транспортне сполучення дуже зручне. А ми обов'язково повернемось сюди знову, на золоту осінь, то ж слідкуйте за анонсами і бронюйте місця в групі заздалегідь, поки є
(сарказм). Всім учасникам велике-дякую!
Ну і світлини, як вишенька, на торті моєї писанини
:
https://goo.gl/photos/B66bst9toZ2Z96C6A