ВелоЖитомир

[Krosh]

ABBC3_RIDE

Дата: 05.03.17
Маршрут: Житомир-Червоне-Житомир
Дистанція: 90-100км
Асфальт/грунт: 90/10
Темп: урівноважений
Тривалість:цілий день
Збір(час, місце): 09:00 площа перед з/д вокзалом
Старт: 09:10
З собою: вода, світло, ремнабор, перекус.
Організатор: Krosh
Зв'язок:https://vk.com/kroshman30

Розкатка-розвідка (для формування повноцінного літнього маршруту), в дуже цікаве містечко Червоне. Розвідати треба багото чого, тому стартуємо раніше, аби впоратись до темна. Але світло, про всяк випадок, мусить бути, темніє ще рано. Треку нема, все по ситуації. Будем старатись не повертатися тими самими дорогами, але все залежить від проїздності останніх. Їжу-чай можна брати з собою, а можна купувати по ходу, кому як зручніше, магазинів по маршруту вистачає. Природа ще спить, все сіре і не вельми привабливе, але це самий найкращий час що б оцінить красу старовинної архітектури і розгледіти те, що за звичай ховається під буйством фарб. Приєднуйтесь!

Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=wkzcvkcjfqfcpiev

[jazzec]

чудово! але для неактивних взимку, 90-100 то занадто зараз...

п.с.додав фото і реєстрацію

[Krosh]

чудово! але для неактивних взимку, 90-100 то занадто зараз...

Надія на те, що хтось все таки підтримував форму
А взагалі то, ми часто зупиняємось (поглазєть), і по часу займе весь день, тому думаю навіть не розкатані потянуть.

[valerchik]

навіть розкатаним буде важкувато бо температура далека до комфорту плюс одяг теплий- гаряче - зпітнів- роздягнувся - подуло-змерз - вдягнувся-зпітнів...

[Тарас]

Підозрюю в когось нові зірки )

[Krosh]

Підозрюю в когось нові зірки )

Такі да! Сьогодні прикатали-ракєта! Дімон щасливий. До завтрашньої соткі готовий )

[Kit]

Покатуха вдалася! Та де там покатуха, це був справжній ПВД. Не сказати, що було легко (туди постійно проти вітру), але воно того варте.

► Показати

DSC02232.JPG

DSC02323.JPG

DSC02358.JPG

DSC02507.JPG

[Krosh]

Привалило роботою, тому звіт з запізненням.
Червоне, одне з небагатьох селищ, де збереглись старовинні будівлі в такій кількості і в такому, не поганому, стані. Тому, перш чим їхати повноцінну покатуху-екскурсію, вирішив провести розвідку, ну і почати нормально розкатуватись після зими. Чесно кажучи, не дуже розраховував, що хтось складе компанію мені у ції покатушці (ну окрім, звичайно, постійних членів нашої невеличкої банди). Все такі початок весни, а кіломераж 100+, але знайшлися люди, якім то теж цікаво і які підтримували форму взимку. За що їм рєспєкт і великий данкє шон, бо в гарній компанії такі відстані ковтаються навіть не дуже підготовленними людьми.
Погода нам сприяла, ось тільки вітер, добряче збив темп і відібрав трохи сил, бо дув не слабо і точнісінько в писок. Але він же, на зворотньому шляху, дозволив відчути що таке електробайк, бо дув в спину і все так же неслабо. Добряче розігрівшись на підйомі від пішоходного мосту через Тетерів (на бумажці) до Станішовки, покотили трасою до Млинища. Далі нічого цікавого аж до виїзду з Лукі, де знову шикарний грунтовий ап, змусив добряче продихатись, а питання Діми: "Як ми його виїзджали зимою?"- задуматись. І зразу початок бєтонкі. Спочатку намагались якось об'їзджати ті широченні шви між плитами, а потім добавили швидкості і побажали п'ятій точці, насолодитися безкоштовним массажем. Добре що її було не багато. В цілому, дорога добра, є розбиті місця, але є і взагалі ідеальні відрізки.
В Червоне прибули точнісінько в обідній час, але розсідатися не стали, швидкій перекус біля місцевого "супермаркєта", оглянули Миколаївську церкву і гей на цукровий завод до музею. Це один з найголовніших пунктів який я хотів прояснити. Надії попасти туди одразу, та ще і в неділю було мало, але дізналися головне, номер телефону людини яка завідує музеєм і проводить екскурсії. Навіть поспілкувалися з нею, тому наступного разу, гарантовано потрапимо в мезей і з екскурсією. Далі була головна памятка Червоного-панський маєток. Маєток, який схожий на королівський палац і навіть у такому жахливому стані як зараз, виглядає вражаюче. Сьогодні був наш день, не дарма молився велобогам! В монастирі видно вирішили зробити день відчинених дверей, або просто забули їх зачинить , і ми спокійно зайшли. Скориставшись такою гостинністю монахинь (монастир жіночий), облазили всюди де тільки було не заколочено і не замуровано, навіть в підвал спустилися. Шкода, вище другого поверху доступу нема. З середини, маєток вже не так захоплює, можливо через зруйнованість, а радше через довге радянське минуле з його уродською плиткою і синьою фарбою. Але залишилось місце, де увімкнувши уяву, можна відчути ту атмосферу і представити ту розкіш, яка тут царила. І це місце-театр. Збереглась ліпнина, сцена, оркестрова яма, навіть видно де було місце суфлера. Можна ще довго розказувати, але краще все побачити на власні очі. А ми ще точно сюди повернемось, і скоро. Не стали оглядати господарські споруди і майстерні, де будував свої літаки Федір Федорович Терещенко, бо часу мало, та на наступний раз залишили вражень.
Потім заглянули до дендропарку, де на березі озера з острівцем нарешті відпочили і пообідали, ну як пообідали-перекусили. Парк занедбаний, і схожий більш на хащі, хоча охоронна табличка присутня, хоч і облізла. Далі був центр села, з просто шикарною скульптурою-фонтаном “Три Грації”, яка була замовлена Терещенком аж у Франції і перенесена сюди в повоєнні роки. Тут же готель” Червоні номери” в дуже гарному стані та готель “Для селян”, які приїздили здавати цукровий буряк, понівечений все тою ж радянською плиткою. Будинки” Для робітників”, які будував Терещенко для своїх працівників, оглянули здалеку, оскільки вони зараз у приватній власності і там живуть люди. Потім швиденько заскочили на спиртзавод, який потім став заводом продтоварів, а зараз взагалі закинутий, побудований все тим же Федором Терещенко. І на виїзді глянули на старовинне єврейське кладовище, майже зникле, так що ми й не одразу його помітили. З не побаченого: будівля “Червоної лікарні” і руїни стаєн, знов таки збудованих Терещенком. Але час піджимав, та і на наступний раз треба залишити щось для пошуку.
Назад їхали весело і швидко . Зупинилися, хіба що, на курган-могилі страчених учасників Коліївщини і в Кодні, біля пам’ятника Шевченку на допить чайок. Далі їхали вже в темряві. До речі , світло в таких пошуково-туристичних покатеньках, має бути з собою завжди, навіть літом. Бо виходячи з власного досвіду знаю, що це завжди цікаво і час плине непомітно, і скільки б його багато не було, а все одно повертатися по ночі.
Вважаю розвідка вдалась. Та і взагалі день вдався і маю надію всі отримали задоволення і позитивні емоції. Пройдено 110км, як для першої весняної , гадаю непогано розкатались. Дякую учасникам: Тарасу, Дімі, Славіку і Саші, ви круті!
Кому цікавий такий формат поїздок, запрошую до нашої сєкти.
p.s Щось забагато букаф вийшло. Але це ж перша весняна, емоції, натхнення! Тому, хто дочитав до кінця - гранд мерсі! Ну а кому набридло – ну що ж, я старався. Тут фоткі: https://vk.com/album332116499_242377339 А от тут, відосік: https://youtu.be/-YU16blo3D4

[jazzec]

класні там місця... парк... згадую вже давню осінню покатушку... навіяло приємні спогади...
дякую