- 22 вересня 2010, 03:00
#17422
"Вертокиївщина -це не просто село
Цілий край в моїй безхмарній юності..."
Уривок з мойого віршика "Вертокиївщина"
Ітак.Отаке.
Як і годиться щирому сину цієї землі хоч раз на рік треба ж з`їздити до своїх селян
Ну вод, в село я урочисто прибув отієї суботи в кортежі із місцевих собак з їхнім же й завиванням та під суворим наглядом сусідських вєсталок, які вже й забули як я вигляда але навсєгда запомнять як я їх доводив до "бєлого калєнія" із своїми партизанами,ну то такоє
Вибираючись на горбик до рідного обійстя я вже уявляв як воно чекає мене,оповите квіточковими лабіринтами та дошковими завалами незакінченого сольного проекту "Мій сарай..."...ну то такоє...
І ось, вже виринають в квіточках вікна із фігурним цеглуванням і фотік радісно причмокує затвором
А вулиця то яка -вулиця Миру! І номер як пісня, а ноти йому -квіти...вони радісно розгортаються назустріч мені
...ну і я підспівую серійною зйомкою...трохи вітряно-в одному кадрі вони є -в другому вже мій любопитний носик..та як же це так це оце,га ?
Я так давно тут не був, шо мене одразу завалило хвілософськими шЫдеврами,ну...в отмєстку. чи шо. Ви тіко взгляніть, я їх просто поправив та кут вибрав - і ось я вже ридаю -як все змінилось,мабуть і я так постарів
Еволюція
На дроті поруч висіла дуже грусна хвотка...тьху..тобто це я її там підгледів...Але не можу зрозуміти, з чим вона асоціюється -шось одиноке в одному місці й плаче...але глянемо трохи далі та ближче -воно вже тісно сплетено в групі -і їм свєтло та карашо..але хвотка все одно грусна
ААА...Яке яскраве протистояння мертвого і живого. Мертві штахети вишколені людиною в глупий ряд - вони безликі в тім ряду але вод їм протистоїть опущена божественною природою гнучка зелена гілочка, де всі листочки вродь тож вистроєні - але вони такі живі,красіві та неповторні! Йа плакаль Прохання защитать шЫдевром!
Так, товарісчі тунейадці..оце значть таке - ото за ними значть,за дошками, ходять слухи шо нібито хтось десь там та колись шось казав шо вродь як ніби фріци шота тудита закопали... Кажу точніше -площа копу - 20кв.м., можу дати письмову згоду на коп в означених межах та не глибше 70см..а то шота в мене на отой сарай ніяк руки до лопати не дійдуть. а оце може з кванотехнологіями ми його й зафундуємо...ще й ви якогось цвяха нариєте
Урочиста частина прийому мене моїми селянами закінчилась, на мене вдягнули якесь рядно і випхали на город...тут,стоячи на гарбузі я вимовив завчасно заготоване звернення до селян "Про роль та значущість творчості мене для розвитку селян на селянщині" і почав гасати з хвотіком по городу. Отакий я шкєт
В деяких закутках городу були насипані справжні шЫдеври що свідчили про високий рівень культури праці селян на землі....
"А яблук як гною" (с) красіво-омєрзітєльна хвотка -прада?
Поруч плачуть грядочки капусти та так красіво плачуть шо хочеться з тих листочків напитися
З городу тихенько під свист грудок землі шо летить від моїх рідненьких селян переношу свою просвітницьку діяльність в садочок. І знов мене зустрічає символічна груснота - наче букет квітів на стовпі десь понад дорогою...канєшна роль букету квітів на себе бере оця червоноока українська сльоза -калинонька
А квіти на тій землі як дерева -я ледве дотягуюсь от до цієї жоржини,напр., Згадую здихотні чахлики на фонтані біля себе...оце в селі все в натуральну величину,настоясче -а в городі -все побудоване)))
Просто красівий хід наперекір всьому,мну нра...
В садочку голосно пострілюють горіхи, на їх фоні й канонада з городу поступово затихає -блимаю -селяни перебираються на інший плацдарм - наш город №2 край села.Йомаё Та скіко ж тих городів вони собі нарізали. Я ж усі не перехвоткаю... але сказав шо счаз під`їду
Тим часом в спустілій садибі вивалюю все ними нажите і хвоткаю .Ужасно ,прада? Я ніколи не вмів городину хвоткать(. Кста, а кошики -це мій дід плете...красіво,прада?
Потому й поїхав на творчу знімальну площадку №2,шо край села.
Тппрррр.Ледве скочив...ішь ти, скажена коняка, ще тіко городи не виорювала Тутечки її й стреножую велозамком....
І вод,ну я і возліг.Карашоо.о..о Але й лежачи лежнем тож не забуваю про свою важку просвітницьку діяльність... потроху готую репризи до своєї промови,але після першої ж доводиться тікати...кажись то було шота отаке:
"Дорогії мої селяни, зі скорботою на очах подивляюсь у ваш бік-довгий ряд клумків шо б`є вам поклони будуть вам сьогодні замість мене розвагою.Важка доля заготована вам, мої ви рідні, щонайменше на сьогодні-а може й до ранку якшо я не прокинусь...ААаа...ааа... "
Вобсчем, оскіко я лежав всім такий рідний,щирий та відкритий то тут же й зазнав віроломного нападу качанними снарядами. Ну це ж нечесно,млін...
Тим часом з качанних бастіонів хвоткаю майбутні трофеї...мням-мням... Буде шо лускать взимку за пічкою ( по-нашому-за компутером)
Пробираюсь в тил..Ухтижка. А шо ж єнто такоє,га?
Три в одному: гарбуза-качан-груша
Скушно мабуть оцим селянам -вод і садять всяку хр... е..е..пустодрєбєдєнь
На городі провожу науково-дослідницькі паралелі: город-життя,городина-людина
Оця товстенька пишна гарбуза як відкормлений генерал. і навкруги все отаке зелененьке ніби невзначай отак до нього тягнеться, підсмоктується...
А оцей,солдатік,іздох. Сіромашний...і все навкруги засіромашило, ото як смерть пройшла....
Аж ось такий невзрачний патичок витикається... але ж вглядіться,яка величезна суть ,глибина всього життя закладена в ньому! Та тут мене знаходять діла земнії у вигляді нудотства пана Юрія з далекого ВелоЖитомира стосовно якихось там благ для тєла ...ледве вирвався з його опут до своєї значущої праці
Розшифровка: Червоний ,здоровий патичок ріс собі й ріс (фотка під кутом), та ось став чахнути,десь швиденько одружився та незадовго як згорів від якоїсь хвороби пустив по собі у світ дитинча -отой паросток, і тепер він цвіте та продовжує (паралельно патичку) справу батька...я млію..оце красота..це ж в природі всюди отак -ви тіко вглядіться !!!
Трохи помлівши вирішив і я шось по собі залишити на цьому городі ...ага, взяв у руки якесь знаряддя праці...вгледівся -ага,коса, ну неважно...схватив я цю косу і почав неважно шо косить))) Аж не тут то було....отакий я шкєт
"Найшла коса на камінь"
Під прості селянські слова мене урочисто..м...я..попросили на інший край села.."шо і требовалось доказать" теперечки я від душі поблукаю своїм обійстячком,тьху..садибою,вод,так красівше.
Деякі прєлєсті нашої "садиби"
Ну а власне хата -ізначально дерев`яна..нє-нє...без претензій на пам`ятку дерев`яної архікультури, але там навсєгда настрій дрєвності, щонайменше епохи тов.Леніна
Тсс.с...а тепер саме інтєрєсне і ужасне! Ми полізимо на горище! Сучасні мої селяни й по сьогодні туди не суються,бо помнять як я з братом ще в рожевому децтві понаставляв там разних приколів..і ходють чутки і множаться...хоч ті приколи дааавно вже або шо або погнили( ну наприклад забиті в балки та глиняну підлогу горища дерев`яні гвіздки,тіпа колків)
І вод я вже перед...а.аа...ааа...перед дубовою драбиною, шо своїм древнім видов відлякає й мертвого...руки трясуться,драбина дріботить...але я лізу...і даж доліз-відчиняю..шота сипеться...скрипить..аАаА..Аа.а....
Фух,вродь заліз
Оце такий привітний вхід: шибко любопитним прихожанам на зхрещених костях їх попередників
випалено прєвєдствіє "МИР ВХОДЯЩЕМУ", тіко по-фашистськи -шоб не злякались зарання
Ги-ги..отакий я шкєт
Сунусь глибше, навпомацки, витягую руки. шота..шо..шо ж це...аАаА...ААААААА віддайте мої руки....АаАаААА...ааААА...мамочки, заберіть мене назад !!! Витягніть мене хтось. аааа.спрути....ААААА,де ліхтарик,телефон -блимнути,злякати його і втікти...Десь шарю -БЛИМ
ААААААА,шо єнто такоє!!!!
ТЬху, провод,просто провод...це ми з братом накрутили -колишня пастка -нині не діюча,законсервована у власному павутинні
Серце стучить...нє-барабанить! Тіко шота марш той збоїть...сунусь далі, потроху. пригнувшись тут главне сильно не любопитствувать пальцями - бо тіпа так невзначай може й відтяти їх...і ісчо ( шибко важно!)сильно не розгинатись та не махати руками -не в себе вдома,товарісч ! І ісчо...ги..але всіх сікретів я вам не розкрию (сам не помню)
Вод вже й світло..вод..аАаАА..ааааа...тьху.Троха не подумав шо це ступка Баби-Йожки )))
Всміхнувся,полегшало... на радостях обперся об стовп,думав шо обперся -"тіпастовп" впав,на голову посипалась якась труха, заштиняло мишами ...тьху...так і крякнути мона від остраху....
А он і збоку мабуть її помело..ги-ги...Дерев`яне,настоясче! Насправді це лопата для випічки хліба, отакий хліб раньше був -як засадиш жменьку в пічку - то така буханка вилізе - ледве на лопату влазе.хоч всю вулицю корми..патамушо настоясче все було,натуральне, а зараз вже й хліб ненаTRUEальний, його даж миші не жруть -бо дохнуть(((
О,памнять по бабці...нє, вона не лісапедила - бо то єсть колесо від ткацького станка - мої із льна ткали полотно і дальше там.Раньше більш шота детальок від нього було
Шо, розслабились,розплакались отам,розчулились про ранішньо-колишню настоясчість?
А натє вам страшилок !!!! ААаааааАА...ААААА...ааа...Ще одна пастка. на щастя тож не діюча...шкода, такий механізм завмер, та такий геній пропав в мені ))))
Колись тут багато боїв точилось. на цьому горищі. Від сусідських вєсталок в нас самим страшним ружжом була "плювачка" довжиною метра з три,десь. з пластикової трубки для проводки. З горішніх круглих віконець ми систематично партизанили, аж поки якась паскуда нас не здала,тоді нас зсікли начорно Тут всєгда було страшно даж вдень.Але самим страшним маршрутом був маршрут з горища на горишній дах ганку повз кубло пчОл .Колись я їх виявив випадково,коли перелазив у ворожий тил, вони тіко тут закріпились на крайньому форпості під балкою...там дуже тісно- виходить тіко лізти...ну і вод..оце лізу і кричу "Вовка, я пчОл нашОл! Давай викурим їх" На той момент я думав шо це я їх знайшов ну і я буду викурювать, але судячи із розвитку подій це вони мене знайшли, ну і викурили і так шо аж навсєгда, а вперші дні шо аж дуже боляче В подальшому ми поруч хоч і лазили, але не шибко-то поруч ,і в крайньому випадку, і на времня, і в повному снаряжі ...Отаке було дєцтво...Отакий я був шкєт
Стою, оглядаюсь, у мене нюх, вобсче -і шота мені не понравилась ота купка сіна....якась вона ... тут главне не руками її...тут главне(штрикаю її дошкою а сам сховався за пічною трубою)..тут главне по чуть-чуть і в протівогазі, чуть-шо.....тьху...все норм -це пастка-пустишка
Переді мною представ мій перший фотошоп! Мануальний(ручний , тоість), аппаратний а не програмний! Скіко ж ми на ньому з братом фотобумаги перевели своїми шЫдеврами
А шо ви думали, я одразу став геніальним фотомитцьом..е...митцом..тьху, фотогенієм, вобсчем, яким я оце прикидаюсь отут та счаз ?
Нє! Роки важкої фізичної праці на оцих станках, кілька пожеж, кілька потопів(вже в Житомирі я продовжив свій нестримний творчий шлях) Створили свою власну фотолабораторію яку невдовзі ж і спалили, точніш..ну...ну.. у фіксажа не з тих папірос є така властивість...кх... вибухати. І ото рештки значть валяються тепер А гляньте яка бомбова лабораторія була у мене на кухні.Шота даж печаталось в групіровкє журналів Рашен Єралашен
Ну вродь тіпа невзначай похвасталсо риємо дальше...здаля риємо, канєшно.Фуух...це не пастка на мєдвєдов -це фоторамки, ми виривали сімейні хвотки та в готові таким чином рамки засовували свої шЫдеври а оту -трошки не квадратну та не сильно то й круглу я сам зліпив,красіво,прада? Отакий я був шкєт
Риємо далі. але я вже все ближче і ближче..я шота чую.....ага ! Я ж знав шо тут десь колись був схрон ! Є,рідненька значть не зря оце постарів отут на півгода...не зря, братци...шота мені підказує,шо свято сьодні буде! Святу бути!
На цій повчально-виховній хвотці я з вами просчаюсь бо у мене попереду свято, я ось і його портрет
пысы: ота скромна чекушка в реалі була пуста і вже стопіццот років, а я просто її вирив походу.
пысы2: всі урочистості відзняті вельми специфічної лінзою -малим фіксанутим телевіком 75мм ЄФР -це єдине шо завалялось в фотосумці і це зумовило важкість зйомки багатьох сюжетів і троха не половина є панорами(((. На щастя я приїхав зі штативом.Ширококутний штатнік забувсь вдома.Ніколи не думав шо мона цілий день і даже Шота хвоткать телевіком,хай і малим( по фокусному)
Цілий край в моїй безхмарній юності..."
Уривок з мойого віршика "Вертокиївщина"
Ітак.Отаке.
Як і годиться щирому сину цієї землі хоч раз на рік треба ж з`їздити до своїх селян
Ну вод, в село я урочисто прибув отієї суботи в кортежі із місцевих собак з їхнім же й завиванням та під суворим наглядом сусідських вєсталок, які вже й забули як я вигляда але навсєгда запомнять як я їх доводив до "бєлого калєнія" із своїми партизанами,ну то такоє
Вибираючись на горбик до рідного обійстя я вже уявляв як воно чекає мене,оповите квіточковими лабіринтами та дошковими завалами незакінченого сольного проекту "Мій сарай..."...ну то такоє...
І ось, вже виринають в квіточках вікна із фігурним цеглуванням і фотік радісно причмокує затвором
А вулиця то яка -вулиця Миру! І номер як пісня, а ноти йому -квіти...вони радісно розгортаються назустріч мені
...ну і я підспівую серійною зйомкою...трохи вітряно-в одному кадрі вони є -в другому вже мій любопитний носик..та як же це так це оце,га ?
Я так давно тут не був, шо мене одразу завалило хвілософськими шЫдеврами,ну...в отмєстку. чи шо. Ви тіко взгляніть, я їх просто поправив та кут вибрав - і ось я вже ридаю -як все змінилось,мабуть і я так постарів
Еволюція
На дроті поруч висіла дуже грусна хвотка...тьху..тобто це я її там підгледів...Але не можу зрозуміти, з чим вона асоціюється -шось одиноке в одному місці й плаче...але глянемо трохи далі та ближче -воно вже тісно сплетено в групі -і їм свєтло та карашо..але хвотка все одно грусна
ААА...Яке яскраве протистояння мертвого і живого. Мертві штахети вишколені людиною в глупий ряд - вони безликі в тім ряду але вод їм протистоїть опущена божественною природою гнучка зелена гілочка, де всі листочки вродь тож вистроєні - але вони такі живі,красіві та неповторні! Йа плакаль Прохання защитать шЫдевром!
Так, товарісчі тунейадці..оце значть таке - ото за ними значть,за дошками, ходять слухи шо нібито хтось десь там та колись шось казав шо вродь як ніби фріци шота тудита закопали... Кажу точніше -площа копу - 20кв.м., можу дати письмову згоду на коп в означених межах та не глибше 70см..а то шота в мене на отой сарай ніяк руки до лопати не дійдуть. а оце може з кванотехнологіями ми його й зафундуємо...ще й ви якогось цвяха нариєте
Урочиста частина прийому мене моїми селянами закінчилась, на мене вдягнули якесь рядно і випхали на город...тут,стоячи на гарбузі я вимовив завчасно заготоване звернення до селян "Про роль та значущість творчості мене для розвитку селян на селянщині" і почав гасати з хвотіком по городу. Отакий я шкєт
В деяких закутках городу були насипані справжні шЫдеври що свідчили про високий рівень культури праці селян на землі....
"А яблук як гною" (с) красіво-омєрзітєльна хвотка -прада?
Поруч плачуть грядочки капусти та так красіво плачуть шо хочеться з тих листочків напитися
З городу тихенько під свист грудок землі шо летить від моїх рідненьких селян переношу свою просвітницьку діяльність в садочок. І знов мене зустрічає символічна груснота - наче букет квітів на стовпі десь понад дорогою...канєшна роль букету квітів на себе бере оця червоноока українська сльоза -калинонька
А квіти на тій землі як дерева -я ледве дотягуюсь от до цієї жоржини,напр., Згадую здихотні чахлики на фонтані біля себе...оце в селі все в натуральну величину,настоясче -а в городі -все побудоване)))
Просто красівий хід наперекір всьому,мну нра...
В садочку голосно пострілюють горіхи, на їх фоні й канонада з городу поступово затихає -блимаю -селяни перебираються на інший плацдарм - наш город №2 край села.Йомаё Та скіко ж тих городів вони собі нарізали. Я ж усі не перехвоткаю... але сказав шо счаз під`їду
Тим часом в спустілій садибі вивалюю все ними нажите і хвоткаю .Ужасно ,прада? Я ніколи не вмів городину хвоткать(. Кста, а кошики -це мій дід плете...красіво,прада?
Потому й поїхав на творчу знімальну площадку №2,шо край села.
Тппрррр.Ледве скочив...ішь ти, скажена коняка, ще тіко городи не виорювала Тутечки її й стреножую велозамком....
І вод,ну я і возліг.Карашоо.о..о Але й лежачи лежнем тож не забуваю про свою важку просвітницьку діяльність... потроху готую репризи до своєї промови,але після першої ж доводиться тікати...кажись то було шота отаке:
"Дорогії мої селяни, зі скорботою на очах подивляюсь у ваш бік-довгий ряд клумків шо б`є вам поклони будуть вам сьогодні замість мене розвагою.Важка доля заготована вам, мої ви рідні, щонайменше на сьогодні-а може й до ранку якшо я не прокинусь...ААаа...ааа... "
Вобсчем, оскіко я лежав всім такий рідний,щирий та відкритий то тут же й зазнав віроломного нападу качанними снарядами. Ну це ж нечесно,млін...
Тим часом з качанних бастіонів хвоткаю майбутні трофеї...мням-мням... Буде шо лускать взимку за пічкою ( по-нашому-за компутером)
Пробираюсь в тил..Ухтижка. А шо ж єнто такоє,га?
Три в одному: гарбуза-качан-груша
Скушно мабуть оцим селянам -вод і садять всяку хр... е..е..пустодрєбєдєнь
На городі провожу науково-дослідницькі паралелі: город-життя,городина-людина
Оця товстенька пишна гарбуза як відкормлений генерал. і навкруги все отаке зелененьке ніби невзначай отак до нього тягнеться, підсмоктується...
А оцей,солдатік,іздох. Сіромашний...і все навкруги засіромашило, ото як смерть пройшла....
Аж ось такий невзрачний патичок витикається... але ж вглядіться,яка величезна суть ,глибина всього життя закладена в ньому! Та тут мене знаходять діла земнії у вигляді нудотства пана Юрія з далекого ВелоЖитомира стосовно якихось там благ для тєла ...ледве вирвався з його опут до своєї значущої праці
Розшифровка: Червоний ,здоровий патичок ріс собі й ріс (фотка під кутом), та ось став чахнути,десь швиденько одружився та незадовго як згорів від якоїсь хвороби пустив по собі у світ дитинча -отой паросток, і тепер він цвіте та продовжує (паралельно патичку) справу батька...я млію..оце красота..це ж в природі всюди отак -ви тіко вглядіться !!!
Трохи помлівши вирішив і я шось по собі залишити на цьому городі ...ага, взяв у руки якесь знаряддя праці...вгледівся -ага,коса, ну неважно...схватив я цю косу і почав неважно шо косить))) Аж не тут то було....отакий я шкєт
"Найшла коса на камінь"
Під прості селянські слова мене урочисто..м...я..попросили на інший край села.."шо і требовалось доказать" теперечки я від душі поблукаю своїм обійстячком,тьху..садибою,вод,так красівше.
Деякі прєлєсті нашої "садиби"
Ну а власне хата -ізначально дерев`яна..нє-нє...без претензій на пам`ятку дерев`яної архікультури, але там навсєгда настрій дрєвності, щонайменше епохи тов.Леніна
Тсс.с...а тепер саме інтєрєсне і ужасне! Ми полізимо на горище! Сучасні мої селяни й по сьогодні туди не суються,бо помнять як я з братом ще в рожевому децтві понаставляв там разних приколів..і ходють чутки і множаться...хоч ті приколи дааавно вже або шо або погнили( ну наприклад забиті в балки та глиняну підлогу горища дерев`яні гвіздки,тіпа колків)
І вод я вже перед...а.аа...ааа...перед дубовою драбиною, шо своїм древнім видов відлякає й мертвого...руки трясуться,драбина дріботить...але я лізу...і даж доліз-відчиняю..шота сипеться...скрипить..аАаА..Аа.а....
Фух,вродь заліз
Оце такий привітний вхід: шибко любопитним прихожанам на зхрещених костях їх попередників
випалено прєвєдствіє "МИР ВХОДЯЩЕМУ", тіко по-фашистськи -шоб не злякались зарання
Ги-ги..отакий я шкєт
Сунусь глибше, навпомацки, витягую руки. шота..шо..шо ж це...аАаА...ААААААА віддайте мої руки....АаАаААА...ааААА...мамочки, заберіть мене назад !!! Витягніть мене хтось. аааа.спрути....ААААА,де ліхтарик,телефон -блимнути,злякати його і втікти...Десь шарю -БЛИМ
ААААААА,шо єнто такоє!!!!
ТЬху, провод,просто провод...це ми з братом накрутили -колишня пастка -нині не діюча,законсервована у власному павутинні
Серце стучить...нє-барабанить! Тіко шота марш той збоїть...сунусь далі, потроху. пригнувшись тут главне сильно не любопитствувать пальцями - бо тіпа так невзначай може й відтяти їх...і ісчо ( шибко важно!)сильно не розгинатись та не махати руками -не в себе вдома,товарісч ! І ісчо...ги..але всіх сікретів я вам не розкрию (сам не помню)
Вод вже й світло..вод..аАаАА..ааааа...тьху.Троха не подумав шо це ступка Баби-Йожки )))
Всміхнувся,полегшало... на радостях обперся об стовп,думав шо обперся -"тіпастовп" впав,на голову посипалась якась труха, заштиняло мишами ...тьху...так і крякнути мона від остраху....
А он і збоку мабуть її помело..ги-ги...Дерев`яне,настоясче! Насправді це лопата для випічки хліба, отакий хліб раньше був -як засадиш жменьку в пічку - то така буханка вилізе - ледве на лопату влазе.хоч всю вулицю корми..патамушо настоясче все було,натуральне, а зараз вже й хліб ненаTRUEальний, його даж миші не жруть -бо дохнуть(((
О,памнять по бабці...нє, вона не лісапедила - бо то єсть колесо від ткацького станка - мої із льна ткали полотно і дальше там.Раньше більш шота детальок від нього було
Шо, розслабились,розплакались отам,розчулились про ранішньо-колишню настоясчість?
А натє вам страшилок !!!! ААаааааАА...ААААА...ааа...Ще одна пастка. на щастя тож не діюча...шкода, такий механізм завмер, та такий геній пропав в мені ))))
Колись тут багато боїв точилось. на цьому горищі. Від сусідських вєсталок в нас самим страшним ружжом була "плювачка" довжиною метра з три,десь. з пластикової трубки для проводки. З горішніх круглих віконець ми систематично партизанили, аж поки якась паскуда нас не здала,тоді нас зсікли начорно Тут всєгда було страшно даж вдень.Але самим страшним маршрутом був маршрут з горища на горишній дах ганку повз кубло пчОл .Колись я їх виявив випадково,коли перелазив у ворожий тил, вони тіко тут закріпились на крайньому форпості під балкою...там дуже тісно- виходить тіко лізти...ну і вод..оце лізу і кричу "Вовка, я пчОл нашОл! Давай викурим їх" На той момент я думав шо це я їх знайшов ну і я буду викурювать, але судячи із розвитку подій це вони мене знайшли, ну і викурили і так шо аж навсєгда, а вперші дні шо аж дуже боляче В подальшому ми поруч хоч і лазили, але не шибко-то поруч ,і в крайньому випадку, і на времня, і в повному снаряжі ...Отаке було дєцтво...Отакий я був шкєт
Стою, оглядаюсь, у мене нюх, вобсче -і шота мені не понравилась ота купка сіна....якась вона ... тут главне не руками її...тут главне(штрикаю її дошкою а сам сховався за пічною трубою)..тут главне по чуть-чуть і в протівогазі, чуть-шо.....тьху...все норм -це пастка-пустишка
Переді мною представ мій перший фотошоп! Мануальний(ручний , тоість), аппаратний а не програмний! Скіко ж ми на ньому з братом фотобумаги перевели своїми шЫдеврами
А шо ви думали, я одразу став геніальним фотомитцьом..е...митцом..тьху, фотогенієм, вобсчем, яким я оце прикидаюсь отут та счаз ?
Нє! Роки важкої фізичної праці на оцих станках, кілька пожеж, кілька потопів(вже в Житомирі я продовжив свій нестримний творчий шлях) Створили свою власну фотолабораторію яку невдовзі ж і спалили, точніш..ну...ну.. у фіксажа не з тих папірос є така властивість...кх... вибухати. І ото рештки значть валяються тепер А гляньте яка бомбова лабораторія була у мене на кухні.Шота даж печаталось в групіровкє журналів Рашен Єралашен
Ну вродь тіпа невзначай похвасталсо риємо дальше...здаля риємо, канєшно.Фуух...це не пастка на мєдвєдов -це фоторамки, ми виривали сімейні хвотки та в готові таким чином рамки засовували свої шЫдеври а оту -трошки не квадратну та не сильно то й круглу я сам зліпив,красіво,прада? Отакий я був шкєт
Риємо далі. але я вже все ближче і ближче..я шота чую.....ага ! Я ж знав шо тут десь колись був схрон ! Є,рідненька значть не зря оце постарів отут на півгода...не зря, братци...шота мені підказує,шо свято сьодні буде! Святу бути!
На цій повчально-виховній хвотці я з вами просчаюсь бо у мене попереду свято, я ось і його портрет
пысы: ота скромна чекушка в реалі була пуста і вже стопіццот років, а я просто її вирив походу.
пысы2: всі урочистості відзняті вельми специфічної лінзою -малим фіксанутим телевіком 75мм ЄФР -це єдине шо завалялось в фотосумці і це зумовило важкість зйомки багатьох сюжетів і троха не половина є панорами(((. На щастя я приїхав зі штативом.Ширококутний штатнік забувсь вдома.Ніколи не думав шо мона цілий день і даже Шота хвоткать телевіком,хай і малим( по фокусному)