- 18 жовтня 2009, 12:49
#9088
Один з останніх осінніх днів Дев\'ятого року.. Рідкісні, для цього часу, сонячні промінчики намагаються весело танцювати по небосхилу, різнокольоровим листочкам дерев, кущів, трав.. Настрій складається мрійливо-зітхальний..
Якось зустрілись цього суботнього ранку пан Mokrizzonni та пан Yuri.. Обидва були на вєліках та мали намір кудись податись, - та й погода стояла гарна, немов по замовленню.
Зговорились потихеньку об\'їхати кілька сіл неподалік Житомира, аби помилуватися осінніми витворами мистецтва, розкиданих на обраному велошляху..
Першим фотостопом став курган на території колишнього давнього поселення в с. Великі Кошарища:
"Спят курганы темные.."
Рухаючись на Південний Захід...
...блукаючи лісом, повітря якого сповнене солодким ароматом злітаючого з дерев листя...
...милуючись широким простором неньки...
...все ж допетляли до асфальтованої дороги, яка вивела мандрівників до наступного села: Рудня.
А що ж тут за сюжети для них приготовано?..
Лісова зона
Дерева на зоні
Ледь обласкані промінчиками з-за хмар дерЕва на березі водойми... Воістину - майстерність природи вражає..
І знову - запашний ліс, калюжі на грунтових доріжках, інколи - непрохідні;
повалені дерева на шляху, обабіч - дика малина, що чіпляється за рукава..
А зараз - тс-с-с!... Ідеальне природнє дзеркало..
Лісове озеро..
Село Івниця зустрілоло приїжджих хлібом - сіллю та простеленою доріжкою
Однак Серце Івниці ледь тримало свій ритм, лише трохи чутний плескіт вузенького струмочка на місці широководної ріки залишився після літньої засухи.
"Колись я розливалася від берега до берега..."
Прикладна наочна морфометрія
Іронічна табличка в тему
Поїхали далі..
Місцевий Івницький юний абориген-партизан коректно відвів у бік розмову із "чужинцями на велосипедах" на тему "а що ж там у вас за дєла робляться за високим бетонним парканом з колючим дротом?.." і, щоб остаточно спровадити підозрілих типів, в розмові ненав\'язливо зазначив, що його старший брат має здоровенну біту із бойовою відмітиною..
Івницькі фотосюжети:
Потічок близ військової частини в Івниці закінчується смітником
Вхід в Івницький парк маєтка
За входом..
В Руїнi все ! І мертве і живе
Пора й на Житомир, в дорозі вже 7 годин, з них 4 - в сідлі..
Фінішною прямою Івниця - Житомир велосипедисти спілкувались про побачене й відчуте за день, про теперішнє покоління, "дивакуватих" людей, не схожих світоглідом та поведінкою на загал, про нетерпляче бібікающих позаду водіїв, про майбутні покаталки..
Спочатку здалося, що то сонце ховається за Ліщином...
"Горіла скирда, палала.."
Пану Mokrizzonni - уважуха за високу енергоємність - домашня вечеря напередодні була єдиною їжею за 90 км шляху, чого не скажеш про Yuri - який часто заправлявсь енергією з рюкзака, а на комфортне подолання останніх 10км йому явно не вистачало снікерса..
=Mokrizzonni, Yuri=
Тохи збільшив прев\'юшки
Якось зустрілись цього суботнього ранку пан Mokrizzonni та пан Yuri.. Обидва були на вєліках та мали намір кудись податись, - та й погода стояла гарна, немов по замовленню.
Зговорились потихеньку об\'їхати кілька сіл неподалік Житомира, аби помилуватися осінніми витворами мистецтва, розкиданих на обраному велошляху..
Першим фотостопом став курган на території колишнього давнього поселення в с. Великі Кошарища:
"Спят курганы темные.."
Рухаючись на Південний Захід...
...блукаючи лісом, повітря якого сповнене солодким ароматом злітаючого з дерев листя...
...милуючись широким простором неньки...
...все ж допетляли до асфальтованої дороги, яка вивела мандрівників до наступного села: Рудня.
А що ж тут за сюжети для них приготовано?..
Лісова зона
Дерева на зоні
Ледь обласкані промінчиками з-за хмар дерЕва на березі водойми... Воістину - майстерність природи вражає..
І знову - запашний ліс, калюжі на грунтових доріжках, інколи - непрохідні;
повалені дерева на шляху, обабіч - дика малина, що чіпляється за рукава..
А зараз - тс-с-с!... Ідеальне природнє дзеркало..
Лісове озеро..
Село Івниця зустрілоло приїжджих хлібом - сіллю та простеленою доріжкою
Однак Серце Івниці ледь тримало свій ритм, лише трохи чутний плескіт вузенького струмочка на місці широководної ріки залишився після літньої засухи.
"Колись я розливалася від берега до берега..."
Прикладна наочна морфометрія
Іронічна табличка в тему
Поїхали далі..
Місцевий Івницький юний абориген-партизан коректно відвів у бік розмову із "чужинцями на велосипедах" на тему "а що ж там у вас за дєла робляться за високим бетонним парканом з колючим дротом?.." і, щоб остаточно спровадити підозрілих типів, в розмові ненав\'язливо зазначив, що його старший брат має здоровенну біту із бойовою відмітиною..
Івницькі фотосюжети:
Потічок близ військової частини в Івниці закінчується смітником
Вхід в Івницький парк маєтка
За входом..
В Руїнi все ! І мертве і живе
Пора й на Житомир, в дорозі вже 7 годин, з них 4 - в сідлі..
Фінішною прямою Івниця - Житомир велосипедисти спілкувались про побачене й відчуте за день, про теперішнє покоління, "дивакуватих" людей, не схожих світоглідом та поведінкою на загал, про нетерпляче бібікающих позаду водіїв, про майбутні покаталки..
Спочатку здалося, що то сонце ховається за Ліщином...
"Горіла скирда, палала.."
Пану Mokrizzonni - уважуха за високу енергоємність - домашня вечеря напередодні була єдиною їжею за 90 км шляху, чого не скажеш про Yuri - який часто заправлявсь енергією з рюкзака, а на комфортне подолання останніх 10км йому явно не вистачало снікерса..
=Mokrizzonni, Yuri=
Тохи збільшив прев\'юшки